Олена Яковлєва вперше зізналася, що на роль дівчини легкої поведінки в картині "Інтердівчинка" погодилася не роздумуючи. "Я навіть у сценарій, залишений на вахті "Современника", особливо не вчитувалась. Мені було достатньо, що на титульній сторінці стояло: Петро Юхимович Тодоровський. Я знала і любила його фільми і спочатку розуміла, що нічого вульгарного і гидкого ця людина не зніме, – говорить Олена Олексіївна. – Якби таку роль, такий сюжет запропонував інший режисер, потрібно було б задуматися. А з Тодоровським я ні секунди не сумнівалася: ну і що, що повія? Єдине, що сильно психологічно напружувало, – це сцена, коли моя героїня займається сексом з японцем. Але й вона нормально пройшла: обличчя побризкали гліцерином, я лежала на ліжку, як колода, мене за ноги смикав Петро Юхимович, приліжкову тумбочку тряс асистент, і ще одна людина ліжко качала".
Зйомки в гучній стрічці відкрили перед актрисою масу нових можливостей. "Це була моя перша поїздка за кордон. Пам'ятаю, Швеція справила на мене приголомшливе враження, – згадує Олена. – Так у всієї знімальної групи були вибалушені очі від цього багатства, краси, достатку, тоді як в СРСР нічого не було. Добові нам платили маленькі. Щоб заощадити на їжі, ми на сніданку зі шведського столу потихеньку набирали їжі, несли в серветках і потім їли цілий день. У результаті такої економії я змогла купити собі дивовижні блакитні джинси – у нас в Союзі таких ще не було. Були сині, чорні, а небесно-блакитних – ні. Але найбільше вражала можливість вибрати модель. А в Москві, які дістанеш, ті й носи: якщо великі – уший, якщо малі – лежачи в них заповзай. А ці – ідеально сиділи".
Головні теми