Шкільна Анна
Тиждень тому в Києві вручили головну театральну премію столиці – "Київська пектораль". Своєрідним рекордсменом став спектакль Morituri te salutant Театру імені Івана Франка – він був визнаний кращим в шести з восьми номінацій, включаючи премії за "кращий спектакль", "кращу режисуру", "краще пластичне, сценографічне і музичне рішення".
Незважаючи на те, що прем'єра постановки Дмитра Богомазова відбулася більше року тому, на неї і сьогодні нелегко дістати квитки. Складно промовлена назва (у перекладі з латині – "йдуть на смерть, вітають тебе" ) аж ніяк не відлякує глядачів, а, навпаки, інтригує . Правда, деякі глядачі зізналися нам, що не очікували побачити під цією назвою постановку за новелами одного з найбільш самобутніх українських письменників Василя Стефаника. На суд глядачів актори винесли 9 новел про українське село, кожна з яких є самостійною складовою спектаклю. Теми абсолютно різні: від очікування власної смерті і до посиденьок у корчмі, але лейтмотив всієї постановки – особиста трагедія маленької людини, його відносини з самим Життям. Богомазову вдалося створити твір, просочений національним духом, не скотившись при цьому в шароварщину . Вистава за Стефаником, в якому щедро лунають західноукраїнські мотиви (діалект, пісні, музика, одяг), сміливо можна назвати "європейським андеграундом". Вдала сценографія Олександра Друганова (дерев'яна сцена-поміст під крутим нахилом) не відволікає від гри акторів, більш того – виступає одночасно і дахом будинку, і полем, і навіть могильної ямою.
Окремий успіх постановки – пластика акторів. Вони настільки органічні в своїх образах, що стежиш не стільки за їх монологами, скільки за рухами і поглядами. "Мабуть, це найкращий спектакль, який я бачив за останні кілька сезонів", – зізнався нам киянин Андрій. "Єдине, що мене засмучувало, що я не знаю галицького діалекту – часом не розуміла, про що взагалі йде мова. Але гра Олександра Печериці, коли він показував, як саме потрібно виховувати дружину за допомогою хлиста, – поза всяких похвал ", – сказала нам одна з глядачок.
Головні теми