Два роки без Кузьми Скрябіна: колеги згадують музиканта

Сьогодні, 2 лютого, виповнюється два роки, як не стало відомого українського музиканта Кузьми Скрябіна. 46-річний Андрій Кузьменко загинув в дорожньо-транспортній пригоді. Співак повертався до Києва з міста Кривий Ріг, де 1 лютого 2015 року проходив концерт, присвячений 25-річчю гурту "Скрябін". Поховали Андрія на Брюховицькому цвинтарі поблизу Львова.

Легендарний музикант Кузьма Скрябін залишив свій відбиток в українському шоу-бізнесі. Мільйони людей пам'ятають Кузьму як життєрадісного, доброго і веселого музиканта, для якого не існувало заборонених тем.

Мама музиканта Ольга Кузьменко випустила книгу з його дитячими фото і спогадами "Моя дорога птаха", на місці загибелі Кузьми встановили меморіальний знак, а в Луцьку – бронзовий монумент. Також президент Петро Порошенко посмертно нагородив музиканта орденом "За заслуги" першого ступеня.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У день річниці смерті музиканта зіркові колеги згадують Кузьму Скрябіна.

"Він був не просто талановитим музикантом, але і чудовою людиною. Два роки тому, побачивши по телевізору рухомий рядок, я плакала три дні. Без зупинки. Коли йшли мої родичі – я стільки не плакала. Ніхто до кінця не вірить, що він уже не з нами! Він живий і він залишиться в наших серцях назавжди ", – зізналася Ірина Білик в Facebook.

"2 роки. Але ти завжди з нами. І твоя музика буде завжди в серці кожного з нас!", – написала Alyosha.

"Мені дуже не вистачає такого друга, як Ти, Андрійко...Твоєї посмішки...Твоїх слів", – написала Руслана.

Польская группа KWARTYRNIK к годовщине записала свою версию хита Скрябина "Шампанські Очі".

Дзідзьо (фронтмен групи DZIDZIO): "З Кузьмою ми познайомилися в Новояворівську на фестивалі" Молода Галичина ", його туди запрошували вже як зірку, він там був своїм. А ми тоді ще тільки починали. Він йшов сходами палацу культури, і я запитав у нього, що потрібно, щоб стати популярним. Він каже: "одна пісняра, чувак!". "І все?" – думаю, – "Як це одна пісняра? У мене є багато пісень, але я чомусь не популярний!" А що з цією популярністю робити – не сказав. Виявляється, не так просто бути популярним. Це велика відповідальність перед шанувальниками! Він вчив не повертатися до старого. Завжди рухатися вперед , все робити відразу. Я, бувало, хотів доробити якусь пісню, щось там мені не подобалося, на що він відповідав: "Так пофіг! Роби нове!" Ми дуже часто збиралися з Лесиком у Кузьми вдома. Щось наливали, пили, слухали старі польські пісні і Depeche Mode. Я відразу цей стакан випивав і засипав, бо дуже не хотів, щоб Кузьма мене фотографував зі склянкою , а Лесик тримався і не спав до ранку. ще я згадую, що Кузьма колекціонував маленькі моделі машинок, привозив їх з різних країн, і ще квитки з концертів, де він був. Ми постійно згадуємо Андрія і дуже вдячні йому за те, що в свого часу дав "шпіца" в правильному напрямку групі DZIDZIO! Нам досі не віриться і дуже його не вистачає!"

Оля Полякова: "З Кузьмою ми познайомилися під час зйомок програми "Співай як зірка" канал" Україна"), в якій обидва брали участь в ролі суддів. За цей період ми дуже здружилися, навіть планували разом поїхати на концерт Стінга в Польщі, квитки на який нам з чоловіком купив сам Андрій. Після трагедії ми планували обов'язково відвідати концерт і згадувати про Андрія, адже він був меломаном і любив відвідувати виступи західних колег. У проміжках між зйомками епізодів програми ми розважалися, підколювали один одного, зігрівалися коньяком, і я пригощала колег по шоу домашніми сирами власного приготування. Пам'ятаю, коли Андрій вперше спробував сир, він був в захваті від його смаку. Мені, звичайно ж, було приємно, але я йому тоді поскаржилася, що сир може бути ще смачніше, але для цього потрібен апарат, що вимірює кислотність. Андрій відразу ж почав обдзвонювати своїх друзів, які мають займаються фермерською діяльністю та замовив мені цей прилад, але, на жаль, презентувати не встиг. Він запам'ятався мені, думаю, як і багатьом, дуже світлою і щирою людиною, яка любла життя. З ним було легко і весело, все завдяки його надзвичайному почуттю гумору".

Віталій Козловський: "Дуже багато світлих і добрих спогадів про Андрія. З самого початку моєї кар'єри він був моїм "хрещеним батьком" в шоу-бізнесі. Саме від нього я отримав багато слушних порад, якими користуюся донині. Назавжди запам'ятаю Кузьму балагуром, веселим, але при цьому дуже глибокодумним, він міг говорити про вічні, важливі речі легко, зрозуміло, дотепно. Років 5 тому, за лаштунками одного концерту, я поділився з Андрієм тим, що в моєму житті не найсвітліша смуга, мало концертів, відчуваю себе незатребуваним. І він з посмішкою сказав мені: "Ти що, чувак, що не переймайся. І в мене були важкі часи, а ще булу маленька дитина на руках, яку я мав забезпечувати. Але все ж владналося. В тебе все набагато простіше, це просто такий момент, який треба пережити, і все стане добре". Він так легко сказав, і ці слова так втішили мене тоді, що від серця по-справжньому відлягло. Згодом все дійсно налагодилося. А ще згадую таку історію. Одного разу в одному і тому ж місті на Західній Україні ми з Кузьмою виступали в один день. Це були різні заходи, різні майданчики, він вдень, а я ввечері. Але, знаючи про його день народження, я спеціально поїхав на концерт. На пісні "Старі фотографії" несподівано для нього самого вийшов на сцену, ми заспівали, а потім я розповів всьому залу, що Кузьма іменинник, і ми всі разом привітали його. Було чудово, і мені було радісно від того, що йому приємно".

Ірина Білик: "Одного разу ми виступали на передвиборних концертах. Я працювала на площі, група "Скрябін"- в палаці культури, поруч. Відігравши виступ, я пішла перевдягатися до палацу. І раптом чую, що починається наша дуетна з Кузьмою пісня "Мовчати". А я встигла зняти спідницю, стою в колготках, в туфлях і довгою чоловічий білій сорочці. Мене ніхто не міг зупинити, я кидаю все і зі словами: "там "Скрябін", там наша пісня" я без спідниці вибігла на сцену. Андрій мене не бачить, співає, і тут вступаю я. Він, звичайно ж, не очікував побачити мене тим більше в такому рок-н-рольному образі. Він падає на коліна і починає мені підспівувати. За ним падаю на коліна я. Це було дуже круто! пам'ятаю, коли я його запросила на свій сольний концерт, він мені сказав: "Звичайно, я буду. Білик – ти крута чувіха!" Ми планували записати нову пісню. Але ці слова виявилися останніми. Ми говорили з ним в суботу, а в понеділок його не стало".