Ірина Білик: "У нас із Кузьмою був роман. Творчий!"

- Ірино, як ви дізналися про страшну трагедію, що трапилася з Кузьмою?

- Вранці в понеділок, 2 лютого, як тільки я прокинулася, побачила в мобільному смс від мого перукаря: "Кузьма розбився!". Я спершу нічого не зрозуміла, тому що говорила з Андрієм по телефону напередодні. Запрошувала його взяти участь у святковому концерті з нагоди мого дня народження – я проведу його в квітні в Палаці "Україна" в Києві. Друзі та колеги будуть співати пісні з мого репертуару, і я сказала Кузьмі, що мій концерт без його участі неможливий. Андрій запропонував крім нашої дуетної пісні "Мовчати" знайти для нього з мого репертуару ще яку-небудь пісню. Пам'ятаю його фразу: "Треба Записатись Щось новеньке. Білик, я це зроблю, тому що ти крута чувіха!". Ми посміялися і домовилися здзвонитися в понеділок-вівторок.

Прочитавши повідомлення про загибель Андрійка, я спочатку не повірила – про мене саму два роки тому писали подібне. Для моїх друзів і родичів тоді це був справжній жах. Я якраз перебувала на відпочинку, і в мене просто став розриватися телефон від дзвінків і повідомлень. Так що в новина про трагедію з Кузьмою я не повірила. Думала, хтось щось переплутав, чергова новинна качка. Але коли прийшла моя мама і сказала, що бачила інформацію про аварію в стрічці новин на одному з телеканалів, я відразу ж припала до екрану телевізора. Надія не покидала, що ось-ось з'явиться спростування, і з'ясується, що все, що сталося – маячня! Але коли мені почали дзвонити мої колеги, – Гарік Кричевський, Петя Чорний, – зрозуміла, що щось сталося. Плакала не тільки я – чоловіки теж не приховували своїх сліз.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Як ви познайомилися?

- Це сталося рівно 20 років тому, в 1995 році, на зорі становлення української музики. Я працювала з агентством Ростислава Штиня, а група "Скрябін" тільки починала свою творчу діяльність. Якраз на студії у Ростика ми й зустрілися вперше. Я збиралася їхати в свій перший гастрольний тур по Україні. Для розігріву публіки потрібна була хороша група. Тоді я почула, як співає Андрій, познайомилася ближче і впізнала його як людину. Незважаючи на те, що група "Скрябін" була ще маловідомою, ми взяли їх з собою в тур.

- А як народився ваш дует на композицію "Мовчати"?

- Після спільного туру ми дуже здружилися, і нас об'єднувала не лише музика, а й просте людське спілкування. Якось мені подзвонив Андрій і сказав, що є класна пісня, в якій він чує мій голос.

- У кліпі на цю пісню ви дуже правдоподібно зіграли любов.

- Я завжди вважала Андрія найкрасивішим і найсексуальнішим виконавцем в Україні. Мені подобалося, що поруч зі мною з'явився такий мачо. Те, що відбувалося між нами на зйомках, можна побачити на екрані. Нам відразу приписали роман, ходило багато чуток. Насправді у нас був роман! Але творчий! У мене на той момент в особистому житті була чергова історія: я закохалася, йшла від одного хлопця до іншого, а Андрійко був одружений. Але коли режисер скомандував: "Мотор!" І включилися камери, в кадрі ми дуже щиро зізнавалися один одному в любові. Ніколи не забуду його кучеряву копицю волосся. Пам'ятаю, тоді сказала йому: "Мені б такі кучерики, як у тебе, я б за них багато віддала!".

- Напередодні смерті Андрія не помітили якихось знаків згори?

- За три дні до його загибелі моїй мамі приснився дуже поганий сон. Нібито в моїй квартирі багато гостей, а в кінці кімнати – біле вікно, завішене білою фіранкою, яка обліплена чорними мухами. Мама дуже злякалася, сказала, що це до смерті. І запитала: "Іра, з твоїх друзів ніхто не помер?". Я боялася вірити, що хтось із близьких повинен піти... Коли рідні побачили, як я плачу по Андрюші, моя помічниця по господарству несподівано запитала мене: "А ви пам'ятаєте, як Андрій приходив до нас на обід?". Він тоді прийшов у призначений час, зайшов на кухню. На плиті стояли мої фірмові котлетки, борщ, якась каша на гарнір. Андрій взяв ложку і став їсти прямо з каструль. Всі здивувалися, я сказала: "Кузьмо ти що! Я зараз накрию стіл, поставлю тарілки, покладу прилади". На що він відповів: "Ти що, я саме люблю їсти з каструлі. Так смачніше!". Ми тоді дуже сміялися. Взагалі не хочу говорити про Андрія в минулому часі. У моєму квітневому концерті він обов'язково візьме участь!