Кінопрем'єри тижня: "Ні хвилини спокою" – фільм для тих, кого всі дістали

У вас бувало таке: ви нарешті переробили сотні дрібних щоденних справ і зібралися в спокійній обстановці випити стаканчик темного пива/почитати новий роман улюбленого письменника/послухати диск, до якого довго дозрівали. І тільки ви сіли в улюбленому кріслі, як почалося: мобільний розривається, діти смикають, дружина теж чогось хоче...

Ось і стоматолог Мішель (Крістіан Клавье) потрапив у схожу ситуацію: все, що він бачить перед собою, – це чиїсь зуби, карієси і пульпіти. Ніякого відпочинку. І, цілком природно, все, чого він хоче після тяжкого трудового дня – послухати раритетну платівку (запис 1958 з концертом кларнетиста Нілу Юара), куплену ним на блошиному ринку. Але не тут-то було: цей світ немов зійшов з розуму і пішов на Мішеля війною.

Дружина раптом вирішила відкрити Мішелю таємницю зі свого минулого, коханка втомилася приховувати їх відносини і бажає розкрити всім і вся таємний зв'язок, мама стоматолога, як одержима, надзвонює йому по телефону, жалісливий син навіщось прихистив у своїй кімнаті філіппінських емігрантів, а економка мала нахабство захворіти. А, на додачу до всього, сусіди Мішеля задумали велике свято-сабантуй, в якому має взяти участь весь будинок. Та будь же вони всі прокляті!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Цю чудову ситуаційну комедію зняв метр комедійного жанру – 67-річний Патріс Леконт, який співпрацює з Крістіаном Клавье аж з 1978 року. Саме тоді вони випустили хітову безбаштову комедію "Засмаглі", у якої потім було ще два не менш успішні продовження (в 1979 і 2006 рр.). Так що Патріс і Крістіан відчувають один одного і знають, як жартувати смішно.

"Ні хвилини спокою" знятий у дусі класичних, трохи старомодних (і це картині тільки в плюс) французьких комедій з приємною часткою ексцентрики в стилі робіт Луї де Фюнеса і П'єра Рішара. Що ж стосується Клав'є, то він буквально купається в ролі засмиканого Мішеля. Втім, подібний образ для нього не новий: щось подібне шанувальники актора могли бачити в його ж фільмах "Божевільна весілля", "Божевільні преподи" і "Корсиканець". Але це не дратує, скоріше навпаки – присутній якийсь ефект пізнавання.

При цьому фільм ні на що не претендує – його головне завдання в тому, щоб глядач просто від душі посміявся. І з цим завданням картина справляється на всі 100. Тому що метання героя, його людське бажання просто трохи відпочити знайомі багатьом.

До слова, додаткове співчуття Мішель викликає тим, що у нього вдома йде ремонт. А "ремонтна бригада" – ті ще халтурники і п'яниці. Хто з нас не потрапляв у ситуацію, коли стаєш заручником хама зі шпателем? Бідний, бідний Мішель...