Людмила Улицька: "Те, що сталося з Кримом – грабіж під час пожежі"

ЛюдмилаУлицька-російська письменниця ,твори якоїперекладені 25мов.Громадський діяч ,засновник"Лігивиборців".ДружинаскульптораАндріяКрасулина .

ЗовсімнедавноЛюдмиларозмовляла зкореспондентом "Української Правди" про ситуацію в Криму. 

"Я Крим дужелюблю.Іколись янавітьговорилапро те ,що якбиясобівибиралабатьківщину ,яб вибралаКрим .Цеяговорилатоді ,коли ще небачилаСередземномор'ясправжнього ,аколияйого побачила ,то зрозуміла ,чому менітак милийКрим- тому щоце шматокСередземномор'я.Абатьківщина цивілізації ,в якій ми заразживемо ,це, звичайно ,Середземномор'ї.

Крим – цеземля, яканалежаладуже багатьомнародам ,іХерсонеськиймузейце показує .Тамбулибагатоімперії.Іримляни, ігреки -коготамтільки не було!Татари ,Османськаімперія ,Російська імперія .

Томуз'ясовуватисьогодні ,хтотаммає правити ,питання насправдідосить складне .Хто бтамправил ,мені б дужехотілося ,щоб уряддумавпро цю землюівлаштовувавтамлюдське життя."

"Знаєте, як будь-яке політичне неподобство, я переживаю її як щось надзвичайно неприємне. Як хтось із журналістів – по-моєму, Лев Рубінштейн, – сказав фразу, яка мені здалася ідеальною: "Грабіж під час пожежі". Ось що сталося з Кримом."

"Всі ці політичні вітри дмуть туди, дмуть сюди, а культура залишається незалежною від тієї конкретної ситуації, яка сьогодні склалася. Взагалі, будь-яка форма ігнорування культурного простору з боку політичного – це дурниці. Бо культурний простір насправді важливіше."

"Мій головний герой Криму – це Максиміліан Волошин. Коли виникають розмови про Крим, перша фігура, яка виникає у свідомості, – це він.

Він дуже любив цю землю, боготворив її. Кіммерія – це створення фантазії Максиміліана Волошина. І те, як він переховував у себе гнаних білих, гнаних червоних, як він рятував від розстрілу і знищення самих різних людей, з позицій абсолютно гуманістичних, абсолютно людських, позбавлених політичного підтексту ... Це абсолютно ідеальна фігура."