Неоднозначний, він викликає постійні суперечки в суспільстві, але обожнюваний студентами і публікою "співаючий ректор" Михайло Поплавський святкує круглу дату. 28 листопада йому виповнюється 70 років. В молодості він мріяв залишити після себе добрі справи на землі, досягти успіху, достатку і популярності. Все задумане здійснив. При цьому Михайло Поплавський зазначає, що не був ідеальним. Ні зовні, ні за характером. Просто завжди залишався собою. "Світ любить оригіналів. А я – оригінал", – впевнений ювіляр.
Ректор-новатор
Ще будучи першокурсником Інституту культури, Поплавський заявив, що стане ректором цього вузу. Тоді на це ніхто не звернув уваги. Молоді притаманно вихвалятися! Однак випадок з Михайлом Поплавським – не з цієї категорії. У зухвалій декларації відбилися найважливіші риси цієї людини – амбіційність, козацький гонор, максималізм.
У поєднанні з працьовитістю і наполегливістю ці якості характеру згодом дали приголомшливий результат. У послужному списку юного Поплавського – головування в інститутському профкомі і керівництво студзагоном. Інститут закінчив з червоним дипломом. Згодом конфлікт, що стався під час вступу до аспірантури, не засмутив, а тільки розпалив амбітну молоду особистість. У підсумку, всупереч усім недоброзичливцям і обставинам, Михайло Поплавський таки став у 1993 році наймолодшим ректором в Україні. На цій посаді Поплавський як ефективний антикризовий менеджер розкрився в повній мірі. Більш того – розвиток університету став справою життя Михайла Поплавського.
Він постійно працював і працює на випередження часу, без коливання втілює в життя радикальні реформи в системі підготовки кадрів для соціокультурної сфери. Чи може читач назвати керівників українських (та й не тільки українських) вузів, які використовують у своїй роботі Інстаграм, Фейсбук, YouTube? Швидше за все, мало кого. За винятком Михайла Поплавського, для якого соціальні мережі давним-давно стали звичним інструментом.
За майже тридцять років ректорства він перетворив стандартний, нічим не примітний виш, на "український Гарвард". У сучасному Університеті культури – 45 кафедр, близько 10 тисяч студентів проходять підготовку за 46 престижними спеціальностями.
Роль незмінного ректора в подібній еволюції дуже влучно відображає студентська назва університету. З іронічної "кульок" вона трансформувалася в брендову "Університет Поплавського". Своїх студентів Михайло Поплавський називає "мої поплавки". Молоді люди відповідають ректору щирою любов'ю. "Відчувається, що ми для нього – все", – кажуть студенти. І якщо систему Станіславського символізує знаменитий вигук "Не вірю!", то систему Поплавського – "Вірю!".
"Я гордий і щасливий, що у мене є такі талановиті та успішні студенти і випускники", – каже Михайло Михайлович.
Криголам української естради
Перетворення рядового вузу на "український Гарвард" було основним, але не єдиним успішним проєктом Михайла Поплавського. Свого часу він став першим в Україні (якщо не першим в світі) співаючим ректором. І залишається, до речі, таким донині. "Він став не тільки талановитим топ-менеджером в освіті, лідером, який вміє збирати навколо себе і вирощувати таланти. Поплавський ще й успішний шоумен. Я б назвав його справжнім криголамом, що впевнено йде вперед і не боїться експериментів", – розповідає про свого давнього друга співак Павло Зібров.
Так воно і є. Коли в кінці 90-х з усіх телевізорів і радіоприймачів зазвучав "Юний орел", українське суспільство було шоковане. У кращому випадку аудиторія спантеличено мовчала. Деякі по-снобістськи морщили носики (та й всі ці роки роблять те ж саме). Але зухвалий експеримент своєї мети досяг. Про університет Поплавського заговорили.
"Знаю, заспівав погано. Це було зроблено спеціально для того, щоб викликати інтерес до інституту (що і сталося) через шок, стрес", – сказав у 1999 р. Поплавський в інтерв'ю газеті "День".
Але "Юний орел" виявився лише стартом. Експерименти слідували один за іншим, накопичувався досвід. Після кліпу "Приречений на любов" український продюсер Володимир Бебешко зазначив, що на українській естраді з'явився свій Том Джонс. Хоча були ті, хто сперечався з метром. Доводили, мова йде про появу нашого Роберта Палмера. Вся естетика того кліпу (чорно-біла гама, елегантний бонвіван з жіночим оркестром на задньому плані) стали подальшим розвитком ідеї, закладеної в роботі Палмера Addicted to love. Причому мова не йшла про банальний переспів. Глядачі бачили явне творче переосмислення. Цілком гідною, до речі, вийшла відповідь тим, хто звинувачував Поплавського в експлуатації сільсько-вишиванкової естетики. І не помічали чомусь здорової самоіронії, яка присутня у всіх шоу-проєктах Поплавського.
Тут доречно зауважити, що Михайло Михайлович ніколи не соромився свого походження. Навіть пишається цим. "Мені часто дорікають тим, що я селюк. У місто приїхав, а село з мене так і не вийшло. Я і радий, що не вийшло. Тому що там – моє коріння", – зауважує Михайло Поплавський. Любов до рідних людей і землі залишається основним лейтмотивом його сценічної діяльності.
Зараз, через чверть століття, можна з цікавістю спостерігати еволюцію "співаючого ректора" і ставлення до нього. Імена критиків, які час від часу закликають "викорінювати Поплавського в собі", ніхто і згадати не зможе. А ось студенти "поплавки" все також на ура приймають кожну нову затію ректора. Відео до його пісень охоче беруться робити імениті кліпмейкери і режисери.
З Університету культури продовжують виходити випускники, що стають ключовими фігурами вітчизняної культури. Імена тих же Ірини Білик, Алана Бадоєва, Каті Царик, Наталії Жижченко "ONUКА", Олени Кучер "АIyоsha", Михайла Хоми "Dzidzio", Наталії Могилевської та багатьох інших успішних особистостей самі за себе говорять ...
Рік тому столичний Палац Спорту зібрав рекордну кількість публіки. Щоб побачити масштабне шоу "Я у тебе один" прийшло 17400 глядачів. Цим вражаючим видовищем Михайло Поплавський відзначив день народження і завершення п'ятирічної творчої паузи в сценічній діяльності.
За ефектністю "Я у тебе один" ствердно можна порівнювати з уславленими шоу Бродвею і Лас-Вегаса. Втім, те, як були представлені "Варенички" і "Блюз еротичних думок", більше асоціювалося з паризькою класикою – кабаре "Мулен Руж" і "Крейзі Хорс". При всій своїй легкості, шоу часом чіпляло глядачів так, що деякі крадькома витирали сльози. Так сталося, коли звучав цикл пісень, присвячених родині та близьким.
Пам'ятаючи успіх минулорічного шоу, всі з нетерпінням очікують, чим здивує "співаючий ректор" 3 грудня. У цей день у Палаці Спорту відбудеться ювілейний концерт Михайла Поплавського з програмою "Я – українець!" Поза всяким сумнівом, невгамовний Михайло Михайлович запропонує глядачам щось особливе.
Гуру успіху
Розповідь про особистість Михайла Поплавського була б неповною, якщо не згадати ще один аспект його діяльності. Він не тільки успішний топ-менеджер і шоумен, але й людина, яка прагне прищепити оточуючим його людям прагнення до успіху і навчити досягненню поставлених цілей. Заради цього наш ювіляр взявся за перо і випустив книги – "Ректор", "Формула лідера" і "Формула успіху", а ще перший в Україні презентував молоді авторський курс "Формула щастя".
У них автор розповів про свою епоху і про себе колишнього та нинішнього. Михайло Михайлович розкриває чимало секретів і маловідомих фактів. І на прикладах власної кар'єри пояснює, як слід досягати результатів. Наприклад, про те, як PR-проєкт "Співаючий ректор як технологія" привів до успіху університет і його особистого тріумфу. Як, за його словами, "з 100% можливого вдалося вижати 500% успіху".
Цікаво, що екземпляр "Ректора" зберігається в бібліотеці Кембриджського університету. Поруч з Principa Mathematica, Ісаака Ньютона, Біблією Гутенберга, першим виданням епосу Гомера, напрацюваннями Чарльза Дарвіна, копією чернетки "Короткої історії часу" Стівена Хокінга, архівом Королівської обсерваторії в Гринвічі.
"Я власною долею доводжу молодим, що в житті немає неможливого. Для успіху потрібно вкласти у справу свої душу і серце. Завдяки цій простій істині і відбувся Поплавський", – вважає "юний орел" і "співаючий ректор" напередодні свого сімдесятиріччя.
З ювілеєм, Михайле Михайловичу! Куражу вам та енергії ще на багато десятиліть.
Головні теми