Рік зі смерті артиста Линецького: "В його особі я втратив брата"

Завтра виповниться рівно рік з дня смерті українського артиста театру і кіно Віталій Лінецький ("Незламна", "Закохані в Київ"). Нагадаємо, 42-річний актор помер в результаті нещасного випадку, впавши рано вранці з парапету підземного переходу. Завтра на могилі Віталія, розташованій на столичному Берковецькому кладовищі, зберуться його численні друзі, колеги та шанувальники. Напередодні ми поспілкувалися з близькими йому людьми, які досі не вірять у його передчасний відхід.

Режисер Семен Горов:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Ми познайомилися, коли нам було по сімнадцять років. Ми разом з ним вступали в інститут імені Карпенка-Карого, тільки я на режисерський, а він – на акторський факультет. Жили разом у гуртожитку, разом голодували і веселилися ночами. Пам'ятаю перший іспит Віталіка – він показував етюд "Телевізор". Просто включав уявний телевізор в розетку і його било струмом. Я реготав до сліз! Тоді я вперше чітко зрозумів: він – геній і може зіграти все. З тих пір було багато всього – яскравих ролей і літрів веселощів. Наші діти росли разом. Останній раз ми бачилися за тиждень до його смерті – випадково зустрілися на Воздвиженці. Він так світився, у нього було стільки планів на майбутнє...".

Актриса Ірма Вітовська:

"З Віталіком я була знайома ще з Івано-Франківська. Взагалі завдяки йому я, напевно, і вибрала акторську стезю. Адже коли підлітком прийшла знехотя в театральний гурток, першим, кого я побачила на сцені, був саме Лінецький. І тоді я сказала викладачеві: "Якщо ви мене навчите грати, як цього пацана, тоді я залишаюся". По суті, Віталік і був тією першою іскрою, яка запалила в мені бажання спробувати себе в ролі актриси. Останній раз ми знімалися з ним разом в "Офіцерських дружинах", це був квітень минулого року. Як зараз, пам'ятаю наш останній знімальний день, який ми відзначили разом з дружною компанією. Знаю, що він дуже переживав за свою роботу в "Гнізді горлиці" Тараса Ткаченка, в якій був задіяний паралельно з "Дружинами". Це його лебедина пісня, як то кажуть – я бачила кадри того, що не вийшло. Мені взагалі здається, що якби у нас кіноіндустрія була на нормальному рівні, розвинене промо акторів, то Лінецький мав би такий же успіх, як покійний Богдан Сильвестрович Ступка. Це актори одного рівня".

Режисер Юрій Одинокий:

"У мене вирвали частину серця, і цю втрату не заповнити нічим. Віталій – мій справжній кровний брат, досі не можу говорити про нього в минулому часі. Ми познайомилися у ТЮГу в 1993 році і відразу стали дружити. Через два роки художній керівник Театру драми і комедії Едуард Митницький запросив мене у свій театр, і я запропонував йому також запросити характерного Лінецького. До цього в Театрі юного глядача він грав миша нарівні з іншими двадцятьма акторами. Але, повірте, вже тоді на сцені всі дивилися тільки на нього. Це, без перебільшення, найкращий артист всього СНД. Крім того, що він був свідком на моєму весіллі, ми були ще й дуже близькі духовно".

Актриса Олеся Жураковська:

"Останній раз ми бачилися з Віталіком в червні минулого року, наприкінці театрального сезону. Я виходила з машини біля театру, а він якраз стояв на сходинках. "Що, моя рідна, дуже втомилася?", – Запитав він мене, бачачи моє пригнічений стан. "Ну йди до мене, я тебе пожалію", – сказав Віталік і обійняв. Не буває дня, щоб я про нього не згадувала. Мало на землі таких людей – справжніх, що не шукають схвалення, які наслідують своє покликання свою долю. Хочеться вірити, що в цьому ми з ним схожі".

Сергій Мокрицький, режисер "Незламної", останнього фільму за участю Линецького:

"Віталік був дуже уважний до своїх партнерів по майданчику. Пам'ятаю, після складних зйомок епізоду, де його герой муштрував дівчат-курсанток, змушуючи їх повзати по бруду, Лінецький вибачився перед артистами, які брали участь у цій сцені, і накрив шикарний стіл. Такий він був – дуже зосереджений і вимогливий до себе в роботі і веселий, доброзичливий поза майданчиком. Я планував знімати його у своїй новій картині. І досі, коли бачу його на екрані, ловлю себе на думці, що його як кіноактора недооцінили. Його треба було знімати набагато більше".