Володимир Грисюк
Редактор 10 серпня в український кінопрокат вийшла фантастична стрічка француза Люка Бессона "Валеріан і місто тисячі планет". На зйомку стрічки пішло 180 мільйонів євро, що зробило її фактично "золотою" для французького кінематографа.
СЮЖЕТ
Двоє співробітників міжгалактичних спецслужб Валеріан (Дейн Дехан) і його напарниця Лорелін (Кара Делевінь) повинні виявити і усунути терористичну загрозу, яка нависла над "Містом тисячі планет". Вони вбивають, їх намагаються вбити. Війна заради миру. Власне, це все.
ЯК ЗНЯТО
Щодо картинки – все дуже навіть красиво. Подивишся туди – "ох", подивишся сюди – "ах". Тільки встигай всьому дивуватися. Відразу видно, що грошей пішло багато. Декорації, костюми, спецефекти і ні з чим незрівняна потворність інопланетян. У картині настільки багато різних комашок, що щодо їх анатомії можна написати цілу енциклопедію. З цього, з візуалізацією фільму все в нормі. Хотілося б, звісно, нових режисерських і операторських прийомів. Час йде, а методи дивувати одні й ті ж.
ВРАЖЕННЯ
Якщо в двох словах – погана копія "Аватара" Кемерона. Звісно, ми всі розуміємо – великі гроші, глядачі, популярність, але так буває – дуже хочеш комусь сподобатися, а реакція чомусь протилежна. Ось це і сталося з Бессоном. Впхнути в стрічку спробував все, що можна. Уявіть: маленький звір сидить на камені, прим'яв вушка. В очах – страх, тому що починається війна. І тут через кілька хвилин героїня Карі Делевінь перестрибує з машини, де жахливе чудовисько з'їло її колег, до літака і кидає своєму напарнику фразу, типу ніготь у неї зламався або сукня пом'ялася, не пам'ятаю точно. І ось такі приколи постійно. Якщо таким чином режисер хотів показати нам рівень цинізму сучасного суспільства, то це у нього вийшло. Хоча я не варю, що все вже так погано. І якщо чесно, не вистачило сліз Мілли Йовович і цих її слів про те, що "я не знаю кохання" або чогось такого. Ну і фразочки Брюса Вілліса, що типу "ні, ні, кохання є".
А здавалося б, все у Бессона за законами жанру. Ось на мирних жителів однієї із найщасливіших планет нападають дуже погані лиходії. Ось всі ховаються до притулку, але одна інопланетянка відбивається від родини і тепер стоїть біля броньованого скла і чекає своєї смерті. Сльози. Повинно бути багато сліз, але чомусь не бідкається. Сидиш і намагаєшся згадати, де ти це вже бачив. Гаразд, до сюжету не чіплятимемося, роблячи знижку на жанр. Але акторів можна було поталановитіше знайти? А то Делевінь "бере" не акторською майстерністю, а чорними-чорними, дуже чорними бровами. Це видовище відволікає від страшного вигляду химерних тварин. І так, між нами, дуже спірне питання, що виглядає гірше. Треба, щоб хтось сказав кутюр'є, або хто там за це відповідає, що у нас мода на чорні густі брови закінчилася після смерті Брежнєва. І ми до цього не хочемо більше повертатися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
До речі, непоганий рекламний хід залучити до зйомок американську співачку Ріанну. Їй дісталася епізодична роль стриптизерки, яка вміє дивовижним чином переодягатися і перевтілюватися на сцені. Творча група, видно, дуже старалася за допомогою світла "відбілити" від природи темношкіру артистку, але, вибачте, в образі блондинки вона виглядатиме смішно. Ну і ще нестиковка – ніби як 2740-й рік, зовсім інший світ, а повії і стриптизерки, як були, так і залишилися. Либонь, Бессон вважає, що майбутнє без цих професій просто немислимо.
Ось так Ріанна танцює. Відео: Youtube
Загалом, новий фільм Бессона дивитися можна: цікава "картинка", багато різних за формою і кольором інопланетян, вбивства, кровожерливість, спецефекти. Це все в картині Бессона вийшло непогано. Але не вистачило, звісно, потужності історії, психологічної глибини сюжету, як це було в "Аватарі" Джеймса Кемерона.
Головні теми