Ганна Педан
редактор розділу Wellness 
Дитячий церебральний параліч – це комплексний стан, коли в дитини є труднощі з контролем великих і дрібних моторних функцій, переміщенням, координацією рухів, мовленням, фізичним розвитком загалом. Але цей стан можна поліпшити за допомогою реабілітації. Детальніше про якісну реабілітацію розповість Денис Попов, провідний спеціаліст з фізичної реабілітації центру "Дитинологія особливого розвитку".
Кожна дитина з особливостями розвитку унікальна, і в кожної є потенціал. Отже, дитина може прогресувати і розвиватися за умови правильної підтримки батьків і фахівців.
У сучасній реабілітології є великий вибір методів і методик. Вибрати з них найкращі для своєї дитини – справжній виклик для батьків. Тому на допомогу повинен прийти кваліфікований і досвідчений фахівець.
Завдання 1. Реально оцінити стан дитини
Перше, що ми робимо, коли до нас звертається дитина, – дивимося на неї комплексно. Що малюк уже вміє робити, а чого не може, хоча в його віці ця навичка вже повинна бути. Потім фахівець спілкується з батьками: вони краще за всіх знають свою дитину, бачать її вдома кожен день. І можуть розповісти про її можливості, здібності й поведінку, які не виявляться на прийомі.
Батьки – головні помічники в розвитку дитини, і вони будуть приймати всі рішення про її здоров'я. Тому перше завдання реабілітолога – максимально проінформувати їх про стан дитини і перспективи, якщо дотримуватися всіх правил реабілітації.
Завдання 2. Поставити мету
Ми запитуємо в батьків, яку мету вони ставлять для свого малюка і чого очікують від реабілітації. Досить часто батьки завищують або, навпаки, занижують очікування.
Треба розуміти, що дитина – така, яка вона є, може розвиватися, але в своєму темпі. Не завжди ми можемо очікувати, що дитина почне самостійно ходити. Але вона може, наприклад, навчитися пересуватися за допомогою спеціальних технічних засобів. І це вже буде один з перших кроків на шляху до самостійності й самореалізації.
Тому важливе завдання реабілітації – це показати батькам реальні можливості дитини й разом з ними поставити мету, до якої будемо рухатися в процесі.
Дівчинка з ДЦП тепер може спілкуватися з близькими. Дивіться в нашому сюжеті:
Завдання 3. Поліпшити самопочуття
Щоб дитина могла краще розвиватися і в неї було більш комфортне життя, треба зменшити вплив первинних і вторинних проявів ураження центральної нервової системи. Тому наступне завдання реабілітації – це робота, скерована на поліпшення загального самопочуття, фізичного стану дитини та розкриття її можливостей.
Ми говоримо про рухові порушення, а проблеми руху лікуються тільки рухом. Для цього є безліч методик. У своїй практиці ми використовуємо і класичні, і сучасні методики. Це і кінезіотерапія, і Бобат-терапія, і сенсорно-моторна терапія, і динамічна пропріоцептивна корекція з використанням рефлекторно-навантажувального пристрою "Гравістат", і механотерапія, і ерготерапія. А також різні елементи ігротерапії для того, щоб мотивувати дитину до нових дій і рухів.
Але секрет успіху не в тому, щоб застосувати найбільш "просунутий" метод або методику. А в тому, щоб коректно підібрати комплекс методів і методик саме для конкретної дитини.
Завдання 4. Допомогти дитині жити і розвиватися
Головна мета реабілітолога – допомогти дитині та її батькам організувати їхнє повсякденне життя, ураховуючи обмежені можливості. Навчити малюка рухатися, обслуговувати себе, соціалізуватися настільки, наскільки це можливо. На практиці це зводиться до кількох практичних завдань.
По-перше, допомогти дитині організувати умови для сну (за допомогою подушок, клинів, валиків) і активного проведення часу (використовуючи коляску, стільці, ходунки). По-друге, допомогти навчитися обслуговувати себе в побуті. По-третє, допомогти дитині спілкуватися: говорити, користуватися картками або іншими альтернативними способами спілкування.
Завдання 5. Навчити батьків допомагати дитині
Реабілітація – це щоденний процес, незалежно від того, відбувається він у спеціальному центрі чи вдома. Можна пройти з дитиною курс з 10-20 занять з фахівцем. Але на цьому не можна зупинятися, інакше прогрес не буде тривалим.
Не завжди батьки можуть дозволити собі щодня водити дитину на заняття. Тому оптимальна схема роботи з реабілітації така: дитина приходить на курс (наприклад, 10 занять) з фахівцем, за цей час реабілітолог встигає познайомитися з дитиною, опрацювати її можливості відповідно до мети, яку визначили батьки. Наступний етап – навчити батьків, як працювати з дитиною вдома.
До наступного курсу батьки певний час працюють з малюком вдома. Потім знову приходять до фахівця, щоб поставити нову мету.
На практиці усе залежить від особливостей дитини і того, як батьки працювали з нею в період між курсами. Ми розуміємо, що іноді хороший результат – це відсутність погіршень.
Діагноз ДЦП може ставити тільки лікар-невролог, починаючи з віку дитини в один рік. Існує рання діагностика, коли можна виявити певні ознаки проблеми до року. Батькам слід бути уважними до дитини набагато раніше. Звертати увагу на її поведінку, чи вчасно вона проходить всі етапи розвитку. Наприклад, чи почала крихітка перевертатися зі спини на живіт, як тримає голову, лежачи на животі.
В разі будь-яких сумнівів краще проконсультуватися з неврологом. Іноді діти мають затримки фізичного розвитку, які пов'язані з якимись порушеннями або захворюваннями, і вони усуваються своєчасними заняттями з реабілітологом. Якщо ж йдеться про дійсно серйозні порушення, то ранній початок фізичної реабілітації тільки збільшить шанси дитини максимально реалізувати свій потенціал і розвинути потрібні навички в майбутньому.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що таке фенілкетонурія і як це захворювання проявляється.
Головні теми