Аліна Бонд
редактор Фільм "Крим" розрекламували ще до виходу його на екрани в Росії. Однак думки глядачів аж надто різняться. "Художня екшн-драма, присвячена подіям кримської весни 2014 року", як описують свій фільм самі творці. Кінокритики поділилися своїми враженнями від фільму, пише DW.
Єгор Бєліков, кінокритик Time Out:
Фільм "Крим" – це і безпрецедентне явище, і одночасно при цьому прояв цілком послідовної політики, яку проводить Мінкульт. З одного боку, "Крим" повинен був у жанрі мелодрами розповісти про нелегкі відносини пари, яку розколов конфлікт на півострові. З іншого, якщо навіть в назві немає ніякої любові, а один тільки Крим, то головною темою повинна була стати саме безкровна анексія півострова. При цьому фільм не вдався навіть як кінопропаганда, оскільки його сценарій очевидним чином не відповідає поставленим цілям. Наприклад, у режисера Піманова анексія силами "ввічливих людей" була зовсім не безкровною: майже вся друга половина фільму присвячена плутаним військовим перестрілкам і бійкам на секретних базах. Говорити ж про мистецькі здобутки картини і зовсім смішно: не вдалося зробити ні переконливої любовної лінії (хлопець з дівчиною просто безцільно ганяються один за одним з міста в місто), ні хоч скільки-небудь інтригуючої шпигунської або військової історії.
Подібного за нахабством зразка пропаганди в новітній історії країни згадати важко. Правда, виходили такі фільми, як "Август. Восьмого" або "Олімпіус інферно", але все ж і по бюджету, і по потенційному впливу на громадську думку "Крим", безсумнівно, набагато більш значуща і тому небезпечніше.
Аліса Тайгова, журналістка, кінокритик, куратор освітніх програм, автор The Village, Wonderzine, Aфіша Daily:
На жаль (хоча, взагалі-то, на щастя), "Крим" – не кіно, а пропагандистська листівка до 23 лютого, пам'ятка про те, як треба охороняти і рятувати кохану країну. Вписана в зовнішню політику Росії і в патріархальні уявлення про те, якими мають бути чоловіки. У фільмі не поранені і не гинуть так звані хороші герої, і це дуже шкода: адже якби врахували реальні статистики військових конфліктів, половина героїв до кінця фільму загинула б або залишилася б без ніг.
Сучасне, актуальне кіно про війну – це кіно про гуманізм, про самостійне обрання, про рефлексії, кіно, в першу чергу, внесками. Але фільм "Крим" нічого про це знати не хоче, його картина війни укладається в страшний слоган "Чи можемо повторити!" Що повторити? Блокаду? Сталінградську битву? 33 мільйони убитих? Будівництва з полоненими і помилково звинуваченими в шпигунстві?
Фільм робили не кінорежисери, а телевізійні люди, які присуджують ТЕФІ за фільм про плоску землю, а Володимира Соловйова називають найкращим інтерв'юером. Коли кіно робиться за правилами зомбоящику, виходить зомбоящик, а не кіно.
Микола Кириченко, журналіст, кінокритик з Калінінграда:
"Крим" – дуже поганий, злий фільм, чиї жахливі якості як пропаганди путінізму можна порівняти тільки з його стилістичною нестерпністю.
Всі ті стереотипи, які справедливо склалися навколо Росії, відображені тут в повній мірі. Таке кіно виступає з єдиною метою: виховати з населення країни войовничих зомбі – тих самих, які будуть набігати на цивілізовані країни, кричачи "За дідів!"
Анексія Криму Росією тут показана не просто як праве діло. Вона показана як єдина можлива модель дій на той момент, щоб захистити тамтешнє населення від неіснуючих і ніколи не наявних "українських фашистів". Стиль цього фільму – брехня заради брехні, і зроблений він заради отримання задоволення від самого процесу брехні і від відчуття, що ти можеш це робити нескінченно.
Попередній пропагандистський блокбастер - "Сталінград" – працював на виховання того ж зомбі-менталітету, спекулюючи на темі Другої світової війни, давно перетвореної на міф. Публіці показують брехню про навколишнє її життя, а вона це ковтає, посміхається і завжди готова з радістю схопитися за автомат.
Нагадаємо, російська пропаганда намагається спекулювати на порівнянні Криму і Каталонії – Більдт.
Читайте також:
Головні теми