Так одного разу виїхав на роботу вдень і не впізнав місто: дерева, люди, будинки — все здавалося новим.
Після цього перейшов на денний режим. Та й організму так більше подобається, все ж наші природні біоритми функціонують за правилом «спиш вночі, працюєш вдень». Допоки молодий, думаєш, вночі класно — заторів немає. Але час іде, втома накопичується, треба рано чи пізно з цим щось робити.
За фахом я медпрацівник, тому під час карантину працювати не боявся. Профілактичні норми виконував: дезінфекція автівки та рук, маска. Та головне — тримати в тонусі імунітет. Задля цього я щовечора з'їдав два зубчики часнику. Дуже дивувало, коли пасажири в розпал пандемії намагалися сідати на переднє сидіння. Доводилося пояснювати, що карантинні правила існують заради пасажирської ж безпеки.
Я сприймаю пасажира, наче це моя сім'я. Хочу, щоб із моїми близькими спілкувалися так само чемно й привітливо, це й допомагає тримати високу планку.