Українські небесні акробати продовжують ставити світові рекорди

10 червня 2018, 03:40

Тетяна Нарожна

Повторюють петлю Нестерова, заводять романи і знімаються в кіно

У 1964 році українські льотчики Володимир Воловень і Михайло Мосейчук повторили знамениту петлю Нестерова, але в більш складному варіанті: на двох літаках, що йдуть "голова до голови". З тих пір ніхто в світі (!) не зміг офіційно зареєструвати цей трюк – такий, що суперечить, здавалося б, усім законам фізики.

Досягнення авіаспорту в нашій країні завжди були значущими – українські парашутисти і льотчики на міжнародних змаганнях незмінно показували високі результати, чим явно дратували "старшого брата" в особі Росії.

"Сегодня" зустрілася з людьми, що мають безпосереднє відношення до спортивної авіації: багаторазовою рекордсменкою світу в парашутному спорті Валентиною Павловською та легендарним журналістом, який зняв документальний фільм про льотчиків, які повторили петлю Нестерова, Валентином Щербачовим
.

Парашутистка: "Валька, ми чемпіони!"

ЮнуВалюПавловську,якібагатьохмолодихлюдейпіслявоєнногочасу,манилонебо.Ащевонахотілазрозуміти:щовідчувавїїбатько,вчений-селекціонер,який під часвійниставльотчиком?

"Он погиб в 43-м, я и не помнила его. Но что-то внутри толкало попробовать небо на ощупь, — говорит Валентина Витальевна. — В 5-м классе прочла книгу Кожедуба "Служу Родине", где он пишет, как обучался летному делу. И я решила: найду в Киеве аэроклуб! Поступила на физмат, и вдруг — объявление в институте: "Набор желающих прыгнуть с парашютом". Побежала, записалась, прошла обучение. Но как назло прыжки все время откладывали. Я ходила в аэроклуб, как на работу: укладывала десантникам парашюты — на длинном столе его надо было правильно разместить, потом уложить. Это не так просто, кстати! Да и попасть на обучение нелегко: желающих заниматься парашютами было много, требовалось также знать матчасть и пройти медкомиссию, как у космонавтов.
Прыгнула я только через год. Хотелось петь и кричать! А потом… мне сказали: ты, мол, бесперспективная. Пединститут распределяют по селам — уедешь, и все. А нам, дескать, нужны девушки в команду, чтобы отстаивать честь клуба… Но я не сдалась: продолжала приходить в аэроклуб, в итоге мне дали еще 4 прыжка. И пошло-поехало! Я входила в сборную СССР от Украины, но первую победу не забуду никогда… Чудом попала в команду: завод Антонова решил выставить своих спортсменов, а девушки им как раз не хватало.

Приехали в Днепропетровск: рядом сплошные чемпионки, я никого не знаю. Финальным в личном зачете идет ночной прыжок: приземляешься в темноте, рассчитав курс. Увы, практики расчета курса у меня не было. Прыгать должна была последней, поэтому взяла и… заснула в самолете! Очнулась, когда рядом уже никого не было. Прыгаю, натягиваю лямки парашюта (по нагрузке это все равно что подтягиваться на турнике) и пять минут в этом диком напряжении снижаюсь. Касаюсь земли и слышу голос напарника: "Валька, мы чемпионы!".

Реклама

img814

Валентина Павловська. Воліла стрибати в тільняшці. Фото: Архів В. Павловської

"Повінчанінанебесах"-цепротих,чиїпочуттябуливисокимивбуквальномусенсіслова:романиваероклубітраплялися.Багатостворювалисім'ї.Нашагероїняпіслязаміжжязколишнім завзяттямстрибалаіставиларекорди.

"На всесоюзных соревнованиях собиралось до двухсот человек — по масштабам как чемпионат мира! — продолжает Валентина Витальевна. — Рекорды фиксировались по точности приземления: на поле выкладывали белый крест, видимый сверху. Чем ближе к нему приземлишься, тем лучше. В моем послужном списке в основном групповые рекорды: это когда приземляются 3—5 человек. Однажды во время показательных прыжков над стадионом мы попали в ситуацию, когда ветер дул против движения. Сзади — частный сектор, собаки во дворах, впереди — дубовый лес. Ситуация была напряженная. Приземлились в итоге все, но последний парень шел, почти касаясь голов зрителей. Кричит: "Расходитесь!". А ботинки у нас десантные, тяжелые. Чудом никто не пострадал тогда".

img808

Готовність №1! Валентина (перша справа) з жіночою командою. Фото: Архів В. Павловської

"Акордеон" з парашутів

Рекордивавіаційномуспортівнашійкраїніставлятьізараз.Начемпіонатахз літакової акробатикиукраїнськіпілотинезміннозаймаютьпризовімісця.

Реклама

Не відстаютьіпарашутисти:в 2016 роцівХарківськомуаероклубібуввстановленийпарашутнийрекордУкраїни,якийназвали"Великіформаціїзперестроюванням"-"Назадвмайбутнє50-Way".Нависоті6000 метрів52скайдайверазібралисявфігурузперестроюванням,післячогоу вільномупадінніпоказалидвавізерунка.

Ав2011-мубувзафіксованийсвітовийрекорд:п'ятьукраїнськихпарашутистів,вистрибнувшизкошикаповітряної кулінависоті3350метрів,у вільномупадінністворилиформаціюздвохфігур("кільце"і"відкритийакордеон").СтартвідбувсянааеродроміГайоквБілійЦеркві.

-_35

Рекорд. 52 скайдайвера

Зйомки у Бикова: гриби, тарапунька і свастика на Яці

Вихованцівкиївськогоаероклубучастозапрошувализніматисявкінострічках,десюжетбувпов'язанийзавіацією.У 1970 роціВалентиніПавловськійпощастилобрати участьвкомедіїЛеонідаБикова"Деви,лицарі?".За сюжетом,молодиймузикантзакохуєтьсявпарашутистку,томуу фільмібулиістрибки,іпольоти.Уційкартинізнімалосябагатовідомихартистів-самБиков(вінжережисер),ОлексійСмирнов,МаріяКапніст,ЮрійТимошенко(Тарапунька),ІгорДмитрієв,МиколаЯковченкотаінші.

"Я прыгнула в кадре всего один раз — снимали без дублей, — вспоминает героиня. — Одного из летчиков играл Александр Милютин (знакомый нам по роли Вани Пасюка в картине "Место встречи изменить нельзя". — Авт.). Его дублером и был один наш летчик — благо комплекция совпадала.

В одной из сцен мы поднимались в самолет, с которого должны были прыгать. Смотрю, девушка какая-то, не знаю ее. Может, думаю, новенькая? Я иду вслед за ней как инструктор, а она оглядывается постоянно. Говорю — да иди, не бойся, ничего страшного! Все будет хорошо! Оказалось, это была актриса Елена Брацлавская, она играла главную героиню. И оглядываться ей нужно было как раз по сценарию!".

Реклама

--_15

Кадр з "Стариков". Як-18 для зйомок розмалювали свастикою, а літали в фільмі пілоти з "Чайки". Фото: Архів В. Павловської

До речі,всівильотивфільмі"Вбой идут одни старики"тежвиконувалильотчикиз"Чайки".АСимоновуіМатешкодублювалижінки-пілоти.Одназних-ЛюдмилаПетраш,яказгодомставиларекордивпарізМариноюПопович,дружиноюзнаменитогокосмонавта.

"Много наших ребят участвовали и в картине "Освобождение". Мой кум Володя Ющенко летал на Курскую дугу, там снимали сцены воздушных боев, — рассказывает Валентина Витальевна. — За съемки всем хорошо платили. Я, к примеру, получила приличную сумму, равную моей зарплате: рублей 80 где-то. Всего за один прыжок! Приехала на студию им. Довженко за гонораром, смотрю — Быков идет... Узнал, поздоровался, я спросила, где бухгалтерия. Вот такой судьба мне сделала подарок — съемки у Леонида Быкова…

А однажды мы с подругой насобирали грибов в лесу во время съемок. Возвращаемся назад, навстречу — Быков: "О, грибочки!". Улыбается, нос такой потешный, уточкой. Поговорили — пошутили… Таким он в моей памяти и остался".

-_36

"Де ви, лицарі?". Актора Мілютіна в польотах дублював льотчик. Фото: Архів В. Павловської

Смертельний номер: "поцілунок" двох літаків і помста Москви

ВолодяіМішадружилиздитинства.Запускаливкиївськенебоповітрянихзміїв,довірялиодин одномухлоп'ячітаємниці,марилиавіацією.Обидвасталильотчиками,пройшливійну,аленавійськовій службі незалишилися.Одного разузаглянулина"Чайку"-щосьйокнуловсередині...Інезабаромобидвасталиінструкторами.Проповітрянуакробатикузналимало,алепристрастьдо ризикуідитячамріяповторитизнаменитупетлюНестеровавзяливерх.

Майжетри рокиВолодимирВоловеньіМихайлоМосейчукготувалисязробитите,щопізнішене змігповторитиніхтовсвіті:виконалицюфігурувищогопілотажувположенні"головадо голови".Вонивиконувалиїїзприголомшливоюсинхронністю:одинлітаклетівнормально,адругий-надним,перевернувшиськолесамидогори.Прицьомувідстаньміжнимибуло якихосьтриметри-летіливпритул,з однаковою швидкістю,післячогосинхронновиписували"мертвупетлю".

"Я видела их тренировки, — вспоминает Валентина Павловская. — Помню, отработали в аэроклубе утреннюю смену, и вдруг наш командир звена говорит: "Сейчас Воловень и Мосейчук полетят, идем смотреть". Думаю, что там смотреть? Каждый день их видим. Выхожу — все наши стоят, задрав голову, а ребята на своих Як-18 в небе летят двойкой. И вдруг перестраиваются так, что кажется, будто это один самолет. И один из них переворачивается "вниз головой"! Даже смотреть на это было страшно... Так они отрабатывали свою петлю. Нестеров ее сделал в 1914 году, а они повторили ровно 50 лет спустя. Официально ФАИ зафиксировало этот рекорд 9 мая 1954 года, аккурат ко Дню Победы".

Колипронихвийшластаттяв"КрилахБатьківщини",вМосквізанепокоїлися:українці,мовляв,ужевЄвропішоупоказують!Почалиготуватидо виконанняпарноїпетлісвоїхпілотів:чоловікаіжінку.Натренуванняхунихвсевиходило,анапарадівТушинотрапиласятрагедія:машинальотчиціпідійшладо другоголітакаближче,іпілотарізонулогвинтом.Літаквпав,альотчикзагинув...Більшеспробне було.АМосквазаборониладемонстраціюпетліНестероваповсьомуСоюзу.
Реклама

img815

Радянська преса-1964. Привітання В. Воловня і М. Мосейчука. Фото: Архів В. Павловської

Валентин Щербачов: зняв двері з літака

СпортивнийжурналістВалентинЩербачовдужезахоплювавсяавіаспортом.ЧастозустрічавсянальотномуполізволовняіМосейчуком,знавпроїхлегендарнупетлю.Авсередині90-хвирішивзнятипроцихльотчиківдокументальнийфільм.

"Я хотел понять, как им это удалось, ведь любая фигура авиационной акробатики — это семикратные перегрузки! — говорит Валентин. — Люди они были при этом открытые и порядочные. Помню, как общался с Владимиром Воловнем, и тогда только понял, что для него риск был обычным делом. Человек не мог без этого жить — такой вот характер. Внешне — очень спокойный и уравновешенный. Но как только садится в самолет — загораются глаза, включается импровизация! О себе летчик говорил скупо: даже архива с фото и вырезками из газет, который обычно есть у спортсменов, у него не было.

Такие люди, как эти летчики, говорят о себе мало и даже тушуются, когда видят внимание к себе. Но Владимир обмолвился, что кроме грамоты никаких наград за рекорд они с Михаилом не получили. (Для справки: в США в те годы подобные шоу с демонстрацией фигур высшего пилотажа приносили летчикам огромные деньги. — Авт.)

Мы снимали тогда на сложной громоздкой аппаратуре, причем в воздухе: для этого убирали боковую дверь "Сесны" и размещали там камеру. Специально для фильма Мосейчук и Воловец поднимали самолеты в воздух — конечно, петлю к тому времени они уже не делали. Знаю, что этих пилотов с триумфом встречали в Европе, хотя наши власти придумывали любые поводы, чтобы не выпустить смельчаков за железный занавес. Мол, это военные летчики и якобы могут знать какие-то секреты. Хотя летали они на устаревших к тому времени самолетах и, разумеется, никаких тайн выдать не могли.

Увы, кинохроники, фиксирующей петлю, не сохранилось: когда Первый канал переезжал с Подола, все архивы просто варварски уничтожили…"

1528376874.639

На зйомках. Валентин Щербачов і оператор Віктор Кущ. Фото: Архів В. Щербачова

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти