Зустріч Трампа з Путіним – очікування для України

Зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна 16 липня в Хельсінкі важлива як для світу, Америки і Росії, так і для України. Важлива, бо ситуація, яка сьогодні складається на українському Донбасі, в Криму, в стосунках України і Росії, та й взагалі на євразійському континенті і ширше у світі, не дуже добра. Вона прямує до дедалі більшої конфронтації. Фактично в усіх напрямках і складових ситуація іде до загострення і ключем до цього є стосунки між двома видами цивілізацій – західною і, в даному випадку, Росією.

Чи може зустріч Трампа і Путіна розв’язати проблеми на всіх напрямках одночасно і миттєво. Ні. Але це може бути один із кроків до усвідомлення необхідності ведення діалогу і пошуку варіантів, як виходити з цього загострення ситуації. А це саме загострення, радикалізація, протистояння. Але ще далеко не глухий кут, коли всі зупинилися і ніхто не знає, що робити.

Паралельно з важливими внутрішніми і зовнішніми (континентальними, глобальними) проблемами є ще й питання, які кожен з президентів вирішуватиме окремо. Для США це вибори, бо йде ротація до Конгресу, місцевих представницьких органів, вибори губернаторів. Тому для Трампа є дуже важливим питання зміцнення позицій республіканців. Після зустрічі з лідером КНДР Кім Чен Ином і звільнення з північнокорейських в’язниць американців (в ніч на 10 травня з трудових таборів КНДР звільнили трьох громадян США – Ред.). Трамп і республіканці загалом отримали чимало електоральних дивідендів.

Багато фактів свідчать про те, що ця зустріч надзвичайно важлива як для двох країн, так і для обох президентів. Вона важлива з огляду на ситуацію, що склалася між Сполученими Штатами і Росією у зв’язку з питанням втручання у виборчий процес. Вже відомо, що сенатська комісія визнала втручання Росії таким, що вплинуло на результати американських виборів. Тут варто також згадати і Європу, бо стосунки Америки і Росії врешті-решт впливають і на економічні перспективи співпраці Європа-США та Європа-Росія. І це не тільки питання митно-тарифної політики, "Північного" і "Південного" потоків. Це ще цілий ряд важливих питань, пов’язаних з енергоринком, товаропотоками, рухом робочої сили і т. д. Тобто є цілий перелік питань, які не озвучуються, але насправді є дуже дратівливими у стосунках усіх цих сторін.

Окремо стоїть питання України. Воно, безумовно, буде обговорюватися в Хельсінкі, бо через це питання можна або розв’язувати весь комплекс проблем і суперечливих питань, або ж заганяти абсолютно всі ці питання і проблеми у глухий кут. Треба чітко розуміти: у рішеннях, що ухвалені, ані Трамп, ані США заднього ходу не дадуть. Ні після анексії Криму, ні після агресії росіян на українському Донбасі заднього ходу не буде.

Отже, постає питання, де є точка руху вперед. По-перше, в питанні звільнення заручників, військовополонених, незаконно утримуваних, засуджених громадян України, бо їх статус залежить від того, яка сторона про це говоритиме. По-друге, в питаннях, пов’язаних з правами кримських татар, бо ситуація загострюється і сприймається вкрай негативно світом і США зокрема. По-третє, в питаннях, пов’язаних з сьогоднішньою ситуацією на Донбасі з припиненням поточного загострення, не дивлячись на домовленості про "хлібне" перемир’я. По-четверте, в обговоренні ситуації з миротворцями.

Всі ці теми, сподіваюсь, будуть озвучені на цій зустрічі. Але найбільше хотілося б, аби два президенти домовилися про технічний формат ведення розмови на дану тему. Чому це настільки важливо? Сьогоднішні технологічні лінії в діалозі Київ-Москва, Москва-Вашингтон і, як би це парадоксально не звучало – Київ-Вашингтон, зникли, їх немає. Тобто немає оцих технологічних ланок, які готують тексти і працюють над усіма цими речами. Насправді все відбувається на рівні політичних лозунгів і заяв. Мені відомо про те, що МЗС України в діалозі через Посольство, напряму через Держдепартамент обговорювало питання щодо звільнення заручників. І нібито обговорювалася ідея щодо призначення людей. В тому числі пропонувалися деякі кадрові зміни для участі в цьому процесі. Якщо це буде досягнуто, можна говорити про початок дороги.

Тепер щодо переговорного процесу Волкер-Сурков. Все, що наговорено до сьогоднішнього дня, створило дуже неприємний ґрунт для продовження цього діалогу. В даному випадку необхідна пауза, аби діалог або відновився, або просто "помер". Знаєте, до чого привели ці розмови? Під ногами у цього формату створилася трясовина і як тільки обидва зійдуть з цієї дороги, то моментально проваляться. Тому ця пауза необхідна. Такий спосіб опоненти періодично використовують в дипломатичних стосунках. Цей діалог уже явно випереджав "Норманді" і тому Росія у власних інтересах завела його в трясовину. Пригадайте хоча б дискусії про те, чи залишиться Сурков на посаді, чи піде. Відтак наразі пауза необхідна для того, щоб створився сприятливий твердий ґрунт, по якому справді можна було б ходити.