Король жахів і львівський шоколад – 5 книг, які ви прочитаєте на одному подиху

З одного боку, між зловісним інститутом, де проводять експерименти з дітьми, і фабрикою мармеладу чи будинком наркобарону мало що спільного, крім хвацько закрученого сюжету. Утім, всі історії у цих книжках так чи інакше пов’язані з таємничими будівлями, складаючи своєрідну енциклопедію захопливих пригод.

Стівен Кінг. Інститут. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020

На початку цього моторошного роману нас чекає начебто звична подорож автостопом до Нью-Йорка, куди прямує герой, колишній поліцейський, протягом якої можна дізнатися про все на світі – від репертуару на радіо для сучасних фермерів до того, що "Трамп зі своїми поплічниками все забрали. У культурі вони тямлять не більше, ніж віслюк – в алгебрі". Утім, такі вже закони цього жанру, що удавана безтурботність дуже швидко змінюється тривогою, а потім вже й зовсім суцільним кошмаром. Отже, за сюжетом, цей кошмар почався тієї ночі, коли батьків Люка вбили, а самого хлопця закинули в позашляховик та повезли в невідомому напрямку. До тями він прийшов у місці, яке називають Інститутом, де утримують незвичайних дітей. Їх викрадають і тримають тут, наче піддослідних щурів, "викачуючи" з них їхні телепатичні й телекінетичні здібності. Нова знайома Люка каже, що звідси неможливо втекти. Але він має спробувати, і згаданий поліцейський з початку оповіді так само візьме у цьому участь. "Лунав скрегіт куль, що вбивалися в метал. Капот "субурбана" розкрився. Тім усвідомив, що думає про фінальну сцену якогось старого гангстерського фільму, як Бонні Паркер і Клайд Барроу танцюють смертельний танець, а кулі прошивають їх машину й тіла. План Люка катастрофічно пішов шкереберть. Місіс Сіґсбі загинула, Тім бачив бризки її крові на залишках лобового скла. Вони наступні".

Томас Гарріс. Карі Мора. – Х.: Vivat, 2020

За сюжетом цього роману, убивця та продавець "живого товару" Ганс Петер Шнайдер дізнається про золото в будинку наркобарона Пабло Ескобара, яке після смерті господаря лишилося нічийним. Злочинець має ідеальний план викрадення. Єдина перепона – Карі Мора, наглядачка будинку, колишня біженка, душа якої пошматована болісними спогадами. Шнайдер одержимий ідеєю заволодіти золотом, тож йому треба вбити цю жінку. Але Карі не така проста, як здається. Її не лякає смертельний двобій зі звіром, бо вона пройшла крізь пекло. Шнайдер гадає, що він єдиний кат у цій моторошній історії, проте завжди є хтось сильніший… "Двоє чоловіків розмовляють серед ночі. Між ними тисяча шістсот кілометрів. Щоку кожного підсвічує екран мобільного. Вони -- дві половинки облич, що розмовляють у темряві. – Хесусе, я дістану його, скажіть тільки, де воно сховане. Дайте мені подробиці. Відповідь губиться в потріскуванні статичної електрики".

Кетрін Еплгейт. Останниця. Книга 1. Одна на світі. – К.: Жорж, 2019

За сюжетом цієї історії, героїня книжки Биш звикла бути найменшою і наймолодшою, але вона завжди почувалася частиною чогось великого – частиною сім'ї, частиною зграї. Так було до того жахливого дня, коли Биш залишилася сама – і тепер вона остання зі свого роду, остання з дейрнів... "Ще задовго до того, як почула це слово, я звикла до того, що я – остання, – згадує вона. – Я була вишкребком – - наймолодшим і найменшим дитям, і то набагато меншим за всіх поміж сімох братів і сестер, що означало мою останню чергу пити, їсти, бути захищеною. Найнижчий статус у нашій зграї в час занепаду я прийняла без образи -- принаймні без особливої образи. Можливо, це й справедливо. Мої переступи, як мені часто нагадували, були численні. Розуму бракувало, бо я була замала, допомоги від мене було небагато, бо я занадто дрібна". Тож останниця. Для дейрнів зграя – це головне у житті, і тому ому Биш вирішує перевірити, чи правдиві легенди про представників її виду, яким вдалося вижити. Вона вирушає у небезпечну подорож войовничим королівством Недарра. Дорогою хоробра дейрна зустрічає достойного вобика Тоббла, багатолику дівчину Кхару, гордого кота-філівету Лови-Удачу та Ренцо – злодія, що має честь. Нові друзі стають справжньою сім'єю для Биш і разом відкривають жахливу таємницю, яка загрожує існуванню не тільки дейрнів, але й усіх істот їхнього світу.

Львів. Шоколад. Кам’яниці. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020

Всіх героїв цієї збірки, які живуть і кохають у різні епохи, насправді об’єднує одне – незвичайні львівські будівлі. Кав’ярні та палаци, покинуті фабрики мармеладу і прокляті маєтки, ратуші, вокзали, музеї – усе це створює своєрідну енциклопедію Міста Лева, витворену сузір’ям популярних українських письменниць, які у своїх оповіданнях привідкривають таємниці історії творення галицької столиці – Тетяна Белімова ("Якось у серпні"), Анна Хома ("День усіх святих"), Наталя Лапіна ("Катова донька"), Наталка Ліщинська ("Межа без тіней"), Алла Рогашко ("Ротації"), Любов Долик ("Схованка для мрії"), Світлана Горбань ("Таємниця палацу"), Тала Владмирова ("Казка про мармуляду"), Олена Чернінька ("Чоколядова драма давно минулих зим"), Ніка Нікалео ("Вілла на Хресті"). І таємниці, які ховають старовинні будівлі, часом впливають на час теперішній, як-от у першому ж оповідання, де розповідається вельми актуальна історія про наслідки епідемії, яка завершується несподіваним чином. "- Ну… – розводить руками Тарас. – Нема зла, щоб на добре не вийшло. У всьому можна знайти позитив. Ти виросла загартованою. Маєш круту роботу, щомісяця літаєш за океан. Багато хто і не був у тій Америці й навіть не мріє туди потрапити. От я не був і не знаю, чи колись мені світить там побувати, а ми ж з тобою однолітки. Так що ти – молодчина! Характер, щоправда, трохи паскудний, але й це можна виправити… Ескулап витирає мої сльози паперовою серветкою, гладить по голові, напуває водою зі склянки, наче маленьку дівчинку, і дбайливо підтикає ковдру. Нарешті важкий сон зморює мене, а може, це Тарас Григорович перебрався на Морфея та веде потаємною стежиною до свого царства. Хтозна…"

Андрій Кокотюха. Небезпечна спадщина. – Х.: Фоліо, 2019

Дві повісті у цій збірці – про пригоди двох друзів – розумника Максима Білана і силача Дениса Черненка, які спочатку, у "Собачих клопотах", приходять на допомогу маленькій дівчинці, яка загубила песика, а потім їдуть в Карпати. І цього разу відважним хлопцям таки вдається зруйнувати "бізнес" викрадачам домашніх улюбленців. "Черненко не чекав, поки Білан почне запитувати. Сам у двох словах усе розповів, а тоді навіть не сказав чи запропонував – заявив із вимогою в голосі: – Людині допомогти треба! – Та ясно, – погодився Максим. – Тільки як ти собі все це бачиш? Зараз поділимо район на квадрати, зберемо народ і почнемо під кожен кущик заглядати? Почувши таку безнадійну пропозицію, дівчинка тепер заревіла вголос. На двох підлітків, що розмовляли з малою, почали косо позирати бабусі з сусідніх лавок. – Вмієш ти втішити, – невдоволено буркнув Денис. – Сам бачиш – нема виходу. – Все через те, хлопче, що думати ти поки не зовсім навчився, – повчальним тоном мовив Максим". Ну, а в "Небезпечній спадщині", поїхавши в Карпати на фестиваль пісні, Максиму і Денису та їхній подружці Оксані довелося втрутитися у дуже дивну і заплутану історію – ловити нечисту силу в затишному карпатському будиночку, що отримав у спадщину від свого дядька-мольфара українець з Канади Зорян Бачинський.