Ігор Бондар-Терещенко

Поет, драматург, літературознавець, арт-критик

Saigon і розпуста – 5 книг січня

4 січня, 14:32

У цій добірці – новинки сезону, що приємно здивують після виснажливих святкувань новорічних свят. Насамперед завдяки свіжості сприйняття авторами деяких речей, які, здавалося, давно вже перестали бентежити уяву українського читача. Нехай навіть це чергова альтернативна історія, суржик чи фетишизм.

Сергій Сергійович SAIGON. Юпак. – К.: Білка, 2020

Реклама

Дискусія в "інтелектуальних" колах щодо цієї книжки, а також скандал, який спалахнув після присудження їй премії "Книга року ВВС" зайвий раз актуалізували проблему, яку згадані кола намагаються забути. Справа в тому, що ця книжка про село і селян, основна мова яких – суржик, і це зрозуміло для південного сходу, про життя на якому мова у "Юпаку".

З іншого боку, будучи перекладена "нормальною" українською, вона, по-перше, нівелює ефект цього самого суржику, який розчиняється в "орнаментальному" контексті, а по-друге, утворює контраст між авторським письмом і мовою персонажів.

"- Він ліквідатор, відітє лі... Удостовереніє в нього єсть, – зло пробасив Пантелеймонович. – Гімно він собаче, а не ліквідатор! – зло погодилася дружина і додала: -Це всі знають, – скривилася і відвернулася вінший бік. – Всі знають, – погодився Пантелеймонович, затягуючись цигаркою. Тютюн потрапив йому до рота, і він, відпльовуючись, продовжив: – Вакуленчук Микола тоже там був, казав, бачив його десь на складі під Києвом, він там дозіметри видавав. Людмила все рішила – і удостоверєніє, і льготи… і мотоцикл. – Падло, – резюмувала дружина, не обертаючись".

Реклама

Мабуть, найкраще читати цей роман в існуючій авторській версії, те саме "жовте" видання. Що ж до чергового тріумфу суржику в сучасній літературі, то слід визнати, що він був підготований як Лесем Подерв’янським, творами якого завжди тішилася та сама "інтелектуальна" спільнота (а також її власними експериментальними текстами на зразок "Пісєм братана" Жені Галяса), так і цілком визнаними авторами – від Григора Тютюника до Павла Вольвача. Не минаючи Євгена Пашковського, Олеся Ульяненка і Вячеслава Медвідя, в чиїх творах хоч і дозовано, але квітне бур’ян "народної" мови.

Ярослава Литвин. Рік розпусти Клауса Отто Баха. – Х.: Фабула, 2020

Цей роман – трагікомічна історія про те, які пристрасті часом вирують у серцях цілком пристойних осіб, і які фантазії вони плекають у своєму буденному житті. Адже мова про 43-річного німця, якому цілі дві жінки розбили серце – перша ще в школі, а друга – ставши дружиною, але зрадивши з далекобійником. Утім, природа, як завжди у таких випадках, бере своє, і часом це скидається на сумний каламбур.

"Весна та осінь для нього завжди були довгоочікуваними та особливими — у ці сезони з’являлася надія, що котрась жінка, з якою йому перепаде перетнутися на роботі, під час поїздки в автобусі чи в супермаркеті, все ж раптово вирішить вдягнути спідницю замість джинсів чи леґінсів. І найголовніше — натягне на свої ніжки колготи".

А все тому, що головний герой роману – справжнісінький фетишист, у чому він боїться признатися самому собі.

Реклама

"Клаус любив їздити у громадському транспорті, зумисне обираючи години пік, і непомітно старатися гладити жіночі коліна й литки, пірнати у глибину під коліньми, швиденько водити вказівним і середнім пальцем".

Утім, запірнути йому доведеться, минувши інтернет-знайомство, аж до незвіданих глибин України, де він шукатиме своє кохання, потрапляючи у халепи, проходячи випробування і залишаючись справжнім Дон Кіхотом і останнім романтиком нашого сьогодення.

Максим Беспалов. Східний Вал. – К.: Темпора, 2020

Альтернативна історія про шляхи розвитку України, якими вона могла би піти, якби не зазнала тих чи інших випадковостей, давно і надійно цікавлять наших авторів. Здебільшого це новітня історія, в якій чи то УНР вистояла, чи то Гітлер переміг. Існує навіть "Українська якбитологія", в якій прораховуються всі варіанти переінакшеної історії.

В тренді
Литвин заявив про бажання стати ректором університету імені Шевченка

Так само цей роман, в якjve після "інакшого" закінчення Другої світової, а також в результаті післявоєнних перипетій з’явилося дві України, і зокрема два міста, про які мова – Дніпропетровськ і Січеслав, розділені Дніпром-кордоном.

Реклама

"Січеслав був фінансовою столицею якщо не всього континенту, то принаймні Східної Європи. "Місто тисячі банків" протягом двох останніх десятиліть зосередило майже всі грошові потоки від комерційних відносин між Європою та Азією |ї Радянським Союзом зокрема".

Теоретики українства завжди пророкували для своєї країни долю містка між двома цивілізаціями – західною та східною, і Січеслав став пам'ятником. цим здійсненим мріям, Хмарочоси його вибудуваного вздовж Дніпра ділового кварталу стали водно час ї символом тріумфу Української Держави, якій усе вдалося, й охоронними вежами, величезною цитаделлю на кордоні з Диким полем". Тож надворі 80-ті, і на стадіоні у футбольному матчі мають зійтися два "Дніпра". Зрозуміло, що це буде щось більше за футбол.

Влада Ралко. Рот і хрест. – К.: ArtHuss, 2020

"Сільська" образність завжди приваблювала міських авторів, оскільки вважалося глибоко "народною", і перші спроби завжди відгонили обов’язковим "фольклором". Саме так у 60-х входив в модну "українську" тематику київський поет Леонід Кисельов і саме так дебютує поетичною збіркою київська художниця Влада Ралко.

Паралелі, можливо, натягнуті, але не заперечити одного – обох підштовхнув до "переходу" складний життєвий період – у першому випадку – смертельна хвороба, у другому – не менш нищівна (духовно і фізично) пандемія. У збірці мисткині немає ілюстрацій – лише вірші, "стислі тексти", як називає їх авторка. Насправді це настроєві шкіци, концептуальні ескізи, філософські етюди у "фольклорному" виконанні.

"Селом заправляють жінки", "Селом ходить ніч із серпом", "Глевка грядка підмета", "Мама шлунок стравить помалу", "Не бери серпа". Авторка одразу попереджає, що найкраще їй ведеться у місті, а "будиночок із садом біля лугу на краю деградуючого села, куди ми завжди приїжджаємо влітку" – це "укриття від буденної реальності".

"Заходь усередину / Ведись як удома / Та мені відомо про камінь / Замість порога / Плаский важкий / Тягнеш його вже не радий запрошенню / В хаті вогко але все влаштовано щоб тут бути / Ось холодні після зими крейда і попіл / Гарно / Ось сволоки із гаками / Хочеш вішайся / Хочеш вішай колиску / Для лялечки".

Антон Санченко. Круз та Лис. Напередодні. – К.: Комора, 2020

Ця книжка – з розряду повернення "імперських" імен до української скарбниці, і мова у ній зокрема про двох легендарних достойників, які здійснили першу російську навколосвітню експедицію. Не дивно, що нею, як нагадує автор, командували німець та українець – саме українці та німці будували Російську імперію.

"Дивно те, – підказують нам, – як росіяни вміють привласнювати й робити "русскими людьми" всіх успішних діячів, навіть якщо прізвище одного з них фон Крузенштерн і він естляндський барон, а іншого Лисянський і він з козацького полкового міста. Ніжин. Тож наразі це реконструкція початку зіркової кар’єри Юрія Лиснянського, майбутнього кавалера ордену Святого Георгія, власника іменної золотої шпаги, капітана першого рангу. На початку цієї історії автор згадує всіх ніжинців, "кого ви вивчали у школі й не знали, що це вони".

"Микола Гоголь, малоросійський письменник. З його "Шинелі" вийшла вся російська література. Євген Гребінка, український поет, невідомий росіянам автор слів циганського романсу "Очі чорнії", який так любить Голівуд. А росіяни пишуть – слова народні. Леонід Глібов, український байкар. Про те, яка з його байок – "Ведмідь-пасічник" чи "Вовк та ягня" – для нас нині актуальніша, вчені-лінгвісти сперечаються до знемоги". А також письменники Юрій Збанацький, Євген Гуцало, Анатолій Дністровий та поетка Анна Малігон.

Не забув автор також про "псевдо-одесита, ніжинського актора Марка Бернеса, який возив шаланди повні кефалі і вигадав кіношний одеський акцент; ніжинського письменника-рекордиста Андрія Кокотюху, якому вистачило тормозків для навчання у Києві на журфаці й для написання 78 книжок на час, коли я друкую ці ряджи) а також про засекреченого ніжинця Сергія Корольова, конструктора космічних ракет".

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти