Війна без червоної кнопки – 5 книг про креативних людей

Давно відомо, що війна може вестися на всіх фронтах – від реального до інтелектуального – але те, про що мова у цих книжках, називається якось інакше. Можливо, войовничим протистоянням заради миру, який, хоч би й в галузі економіки та бізнесу – має панувати якщо не в цілому світі, то у своїй власній країні – точно.

Бертран Гобен. За лаштунками імперії Мюльє. – Х.: Фабула, 2018

Історія цієї родинної підприємницької групи, бізнес-імперію якої найчастіше ототожнюють з мережею гіпермаркетів "Ашан", справді дивна. Дійсно, чому ніхто з родини, маючи річний прибуток понад 36 мільярдів євро лише від мережі "Ашан", не включений до списку багатіїв "Forbes"? Автор цієї книги детально і аргументовано пояснює, мовляв, виявляється, що серед зіркових родичів немає людини, яка особисто володіла б усім багатством. Але родина – одна із найзаможніших у світі, ось чому перед нами справжня історія клану, який створив мережу гіпермаркетів "Ашан". Як сформувалася ця унікальна підприємницька структура, хто насправді грав в ній роль лідера, і що ховається за завісою таємничості, яка оточує реальне життя, діяльність і інтимну історію клану? Методи досягнення мети, які подобалися не всім – від укладення невигідної для партнера угоди до його примусу – були досить різні. Наприклад, сімейна лотерея, запрошення партнера в своє шале та інші "безневинні" бізнес-виверти, які родина Мюлье застосовувала для того, щоб збагатити і розширити свою імперію. І хоч на поверхні залишаються всього лише "успішні принципи менеджменту", але автор при більш глибокому аналізі виявляє основну причину успіху "Ашана" у зовсім іншій області, про що можна дізнатися, прочитавши його детективне розслідування.

Річард Флорида. Homo creativus. Як новий клас завойовує світ .- К.: Наш Формат, 2018

Автор цього  бестселеру – теоретик урбаністики, професор Торонтського університету, якого журнал "Esquire" назвав "Найкращим і найяскравішим", а "Businessweek" відзначив, як "Голос інновацій", тож довіряти його "тактичній" думці щодо економічних воєн цілком логічно. Мова наразі про суть нового економічного класу і показано його визначальну роль у подальшому розвитку суспільного життя. Тож автор книги дає змогу по-новому поглянути на повсякденну дійсність. Зокрема він стверджує, що в майбутньому ми зможемо спостерігати зростання креативного складника в різних сферах діяльності, навіть в економічній. Креативний клас наразі становить близько 30 відсотків усієї робочої сили, і надалі його частка тільки зростатиме. Незабаром саме від нього буде залежати організація робочих місць, економічна ситуація на ринку і розвиток міст.

Джон Свекла, Мітч Коген. Як стати мільярдером. – К.: Основи, 2017

На прикладі чималої кількості інтерв’ю, які лягли в основу масштабного дослідження, автори цієї книжки доходять висновку, що більшість міфів, легенд і чуток, пов’язаних з мільярдерами – звичайнісінький блеф і вигадка.  Насправді це не усмішка фортуни, про яку всі думають, згадуючи відомих багатіїв, а всього лише логічні кроки бізнесменів. Автори називають цих людей творцями своєї долі та свого капіталу, протиставляючи їх виконавцям. Звичайно, виконавці можуть досягти успіху, але їх потенціал обмежений, оскільки вони мислять у звичних рамках. Натомість творці придумують щось абсолютно нове і заробляють на цьому свої мільярди. І часто усі їхні досягнення ґрунтуються на інтегративному підході, коли для того, щоб зрозуміти потреби споживача, треба поставити себе на його місце. У такий спосіб у книжці розповідається про якості цих людей, які зуміли "інтегрувати" себе в масу заради "взаємозв’язку", а заодно спростовуються домисли на зразок вищезгаданої "фортуни" і заздрісного "пощастило".

10 успішних українських брендів.— Брустурів: Дискурсус, 2017

У цій незвичній збірці демонструється не лише перевага вітчизняного сервісу, продукту чи менеджменту, і не відверта реклама того чи іншого закладу, фірми, корпорації. Перед нами історії успіху, про які розповідають власники біснесу в Україні, причому таких високих і якісних брендів, що оповідки ці видаються фантастичними вигадками. Виявляється, донедавна для відкриття своєї справи були потрібні не тільки значні кошти. "Гроші — це лише один бік медалі, – згадує свій старт один з героїв збірки. – На той час,щоби відкрити у Львові заклад громадського харчування, потрібно було зібрати 450 чиновницьких підписів". І справа навіть не в тому, що розповідають про свою діяльність вже відомі, успішні люди, чиї компанії, наприклад, вважаються "брендинговим агентством №1 в Україні", яке обслуговує "Нову пошту" і "Океан Ельзи". Крім нього тут мережа креативних ресторанів "!Fest" і Форум видавців, заправка ОККО і Український Католицький університет, IT-компані "SoftServe" і Центр сучасного мистецтва "ДАХ". Доступність викладу, інформативність подачі, корисність фактів – ось те, що робить цю книжку справжнім посібником з успіху. Головне, вірити в нього, як-от більшість з його яскравих представників у цій збірці.  "На питання, коли стало зрозуміло, що бізнес вийшов на рівну дорогу й ризик позаду, він відповідає: "Це ризик завжди, просто ти маєш ним управляти. Я управляв цим ризиком і до сих пір управляю. Колись ми брали 2,7 млн, а зараз 27 млн. Цифри інші, але ризик той самий".

Україна 2030. Доктрина збалансованого розвитку. – Л.: Кальварія, 2017

У цій книжці так само демонструється цілком мистецька техніка східного ґатунку з успішної реалізації всіх механізмів збалансованого розвитку України. Щодо "східної" тактики – це дослідження провідними науковими інституціями кількості тієї самої субстанції, яка налипла на гілки, крила і колеса прогресу (і це, здається, не сніг). Всього нам запропоновано 6 основних гальмівних факторів, усунення яких створить умови для економічного стрибка України. Після чого створено Нову Доктрину курсу на економіку розумного і збалансованого зростання, і вже далі запропоновано сценарій конкретних інноваційних дій. Вони теж цілком східні, безжальні, гострі та напрочуд творчі, як має бути у другому, наразі "мистецькому" підході до економічної реальності. Тобто після виявлення зайвих вад, хиб і гальмівних факторів треба спритним порухом владної руки скульптора відсікти їх від "інноваційного" тіла України, залишивши на розгляд її народу-населення-електорату чистий продукт – скульптурну, тобто витончену, вишукану і економічно вигідну модель Нової України. На подіум її вихід заплановано на 2030-й рік.