Коли святі марширують

Зрозуміло, що ми обидва передусім українці, але ж ще й у кожному єврейському чи навколоєврейському хлопчику чуйно спить все життя справжнісінький Месія, придивляючись до будь-якого піднесення на місцевості, чи немає на ньому відповідного хреста? І в цьому сенсі немає жодної різниці підходів між ним, президентом країни Зеленським, і мною, її громадянином Белянським.

Ми ж обоє все життя думали, що впоралися б з чимось краще за інших.

Тому, коли я говорю, що президент Зеленський з першої секунди війни робить свою роботу краще, ніж будь-хто інший, я прямо маю на увазі, що він робить її краще за мене. Це зізнання означає, що це викликає у мене не просто повагу, а практично релігійне почуття.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

З іншого боку, я твердо знаю, якби президент Зеленський опинився в моїх обставинах і в моїй шкурі, він би впорався набагато гірше, ніж даю ради я. Зробив би не те, гірше, менше чи взагалі нічого. Ми обидва це знаємо. Адже він абсолютно такий самий. Але й кожен українець зараз такий самий.

Ніхто з нас не зміг би зробити президентську роботу краще, ніж президент Зеленський. Але й президент Зеленський не впорався б ні з чиєю роботою краще, ніж її робить той, хто робить її зараз. І в цьому сенсі гасло "кожен із нас президент", що викликало раніше усмішку, все-таки виявилося пророчим – кожен із нас тепер незамінний там, де він є, а Зеленський, так, президент. Тому не просто повага, а практично релігійне почуття у мене викликає зараз кожен із усіх моїх співгромадян. І я хотів би, щоб це почуття зберігалося для мене визначальним якомога довше, як і у президента Зеленського.

Але є люди, внесок та вчинки яких викликають почуття релігійні без жодних застережень. Просто тому, що їм вдалося зробити більше – вони стали іншими. Вийшли за межі себе.

Я маю на увазі насамперед тих з нас, хто зумів зробити більше, ніж просто робити свою роботу та захищати свою сім'ю та свій будинок. Тих, хто сьогодні захищає Україну зі зброєю в руках та щодня ризикує своїм життям. Але люди стають святими не лише на фронті. Для мене таким же прикладом є те, що з першого дня війни найбагатша людина України на наших очах витрачає, не розраховуючи та не підраховуючи, буквально всі свої гроші на те, щоб допомогти там, де потрібна допомога.

Справа не в тому, скільки саме мільйонів доларів вже витратив на сьогодні акціонер SCM Рінат Ахметов. Бронежилети, податки наперед, безкоштовна електроенергія, пряма допомога – це важливо, але... Справа в самому підході та принципі – буквально все своє віддавати для своєї країни. Позиція, що металургійні підприємства, які йому належать, не працюватимуть в умовах окупації, коштує мільярди доларів. Мільярди коштує обіцянка Ріната Ахметова відновлювати Маріуполь після війни. Так поводяться вже не бізнесмени. Так і поводяться святі.

Я знайомий із Рінатом Леонідовичем з 2014 року. Те, що він є патріотом України, для мене і так було незаперечним фактом. І те, що він займається благодійністю у зв'язку з особистою потребою, тобто абсолютно щиро, для мене такий самий незаперечний факт. Тому для мене не стала сюрпризом його позиція щодо путіна, якого він публічно назвав військовим злочинцем у перші дні війни. Тому мене не здивувала його позиція щодо допомоги країні. Як і масштаб цієї допомоги (відповідної, як кажуть, масштабу особистості).

А ось сам підхід і принцип заслуговує, на мій погляд, на увагу та оцінку.

Це приклади справжньої трансформації. Це не про те, щоби просто справлятися зі своєю роботою. Це і є святість. Тому ми і живемо з вами у дивовижний час, серед святих та праведників. З 24 лютого кожен воїн – святий. А праведники виконують свою роботу.

Більше читайте у telegram-каналі DP

Інші блоги автора:

• Російська мова – це фейк
• Бути разом
• Історія одного концерту
• Україна 24?
• Сергіцев як трофейна зброя