Реформа не з того боку

Залізнична інфраструктура України вкрай зношена. Середній рівень зносу вагонів становить 90%, ще гірша ситуація із зносом локомотивів. Електровози загалом застаріли на 94%, тепловози – на 98%.

На мою думку, логічно було б оновлення рухомого складу розпочати з будівництва нових локомотивів, адже без них навіть нові вагони не поїдуть. Такої ж думки дотримуються українські відправники вантажу.

У тому числі варто виділити особливу категорію – експортерів, оскільки 80% всіх експортних вантажів сьогодні доставляється у морські порти залізницею. Експортери – головні замовники "Укрзалізниці" щодо вантажних перевезень, тому їхня думка має бути почута при виборі того, як саме проводити оновлення рухомого складу.

На жаль, Мінінфраструктури дотримується іншої логіки, міністерство не цікавить думка бізнесу. Яскраве підтвердження цього – проєкт наказу МІУ про обмеження терміну експлуатації вантажних вагонів до 22 років. Той факт, що чиновники вирішили розпочати саме з вагонів, сам по собі викликає чимало запитань. Наприклад, де логіка? Але гірше за інше, цей документ, мабуть, готувався без прорахунків наслідків для української економіки.

За прогнозами експертів, якщо цей наказ набуде чинності, одноразово буде списано 75 тис. вантажних вагонів. Серед них буде списано 63% усіх піввагонів та 100% зерновозів. Першими переважно користуються компанії ГМК (1/3 українського експорту), другими – компанії АПК (ще 1/3 українського експорту). Неважко припустити, що у цьому випадку у сфері експортної логістики виникне колапс.

Неможливість виконати експортні контракти призведе до вимушеного простою чи повної зупинки підприємств. Бюджети всіх рівнів втратять податкові надходження, а працівники – робочі місця та можливість забезпечувати сім'ї. За попередніми оцінками, прямі втрати від колапсу вантажних залізничних перевезень становитимуть 2 млрд дол. Це дуже велика сума за мірками української економіки, такі збитки можуть спровокувати загальноекономічну кризу.

Експортери та експерти чудово розуміють, звідки "ростуть вуха" цієї реформи. Швидше за все, урядовці МІУ намагаються пролобіювати підряди на будівництво вагонів для власників вагонобудівних заводів. Ціна питання – 107 млрд грн. Проблема в тому, що навіть при 100%-му фінансуванні, яке неможливе через відсутність грошей у бюджеті та в УЗ, щоб замінити вагони, що вибули, заводам доведеться працювати не менше 5 років. За цей час Україна повністю втратить свій експорт.

Понад 200 великих українських компаній та бізнес-асоціацій закликали владу відмовитися від ініціативи Мінінфраструктури. Більш переконливого аргументу бути не може. Якщо влада заплющить очі на цей заклик бізнесу, то можна буде стверджувати, що чиновники вступили у корупційну змову з вагонобудівниками.