Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Віталій Квітка

письменник

Благодійність? Не тільки!

5 вересня 2019, 08:01

17 грудня 2012 року резолюцією ГА ООН день 5 вересня проголошений Міжнародним днем благодійності. Ініціаторкою Дня виступила Угорщина. У резолюції ООН йдеться: "з метою заохочення діалогу між людьми, що належать до різних цивілізацій, культур і релігій, а також солідарності зі знедоленими". Звичайно, що не лише з цією метою. І звісно: благодійність починається набагато раніше, хоча нині й пов`язана з діалогом цивілізацій, культур та релігій.

Якщо ми пригадаємо цивілізації дохристиянського штибу — стародавні Рим, Грецію, Китай, Вавілонію чи Єгипет, то нічого, крім диктату, спроби навернення у власну культуру в ті часи не знайдемо. І звичайно, ми не віднайдемо там жодної благодійності, навіть "терпимості" в сучасному розумінні. Народження дівчинки в Римі — то було приблизно таке ж "бажане" явище, як і кота жіночої статі в твоїй квартирі. Дівчинка могла бути залишена жити, а могла бути викинута просто на брук вулиці помирати, – в тогочасній етиці не тільки аборт не вважався аморальним.

Хоча нинішнє суспільство в широкому сенсі  намагається триматися осторонь від релігії християнства, вважаючи сумління совісті — справою глибоко інтимною та індивідуальною, сама постановка питання про будь-яку допомогу нужденним проростає з двохтисячолітнього суспільного досвіду християнства. Благодійність, пожертва чогось свого на користь когось того, хто поза тобою — це справа людського серця.

Згідно з Біблією, з людського серця походить і все лихе, і все добре. Під "серцем" біблійної мови ми частково розуміємо і рішення простягнути руку допомоги, що походить від розуму, і сяяння добром людської душі, твого характеру, який прагне віддати, а не забрати, насолодитися від того, що сьогодні їсть хтось, а не ти, бажання покращити матеріальну ситуацію поза замком, який ти і так з усією послідовністю людської самотності будуєш сам заради втіхи себе.

Реклама

Саме заподіяння блага, доброго іншому — звичайно, це також утіха. Але це радість іншого, набагато вищого за поняття звичайної людяності (яка передбачає лише толерантність: давай розминемося у цьому світі миром) рівня. Цей рівень не набувається шляхом самодисципліни. Але цей рівень потребує регулярних вправ, напрацювання стабільних етичних принципів людської душі. зло, добро,

Благодійність — це ще і щось із розряду "не тільки".

В тренді
Коронавірус "захоплює" Європу: всі подробиці епідемії, онлайн-карта поширення

Благодійність — це не тільки, скажімо,  храм, з відчуття провини перед ближніми побудований злочинцем у рідному селі. Добро не має містити ознак меркантильності. Із Богом, як часом і з людьми, неможливо домовитися. Звичайно, благодійність, викликана в твоєму серці вчорашніми твоїми незугарними вчинками — це щось краще, аніж опустити руки, визнавши, що все одно — минулого не повернеш, добра тому, кому заподіяв зло, не повернути. Ні, можна вчинити добро будь-кому. Як навчав Христос, краще віддавати, аніж накопичувати заради себе.

Благодійність — це не тільки дії на основі чітких життєвих правил, яким ти заприсягнувся слідувати. Благодійність — це не "я чиню так, тому що я християнин чи тому що маю таке виховання". Ні. Благодійність — це Сам Христос, Який оживає в тобі під час вчинку. І ти чиниш — іноді насупроти власної вигоди і користі — тільки тому благочиниш, що Христос   існує в тобі, і ти — тільки Його руки.

Так, як чинила Мати Тереза. До речі, Міжнародний день благодійництва співпадає й приурочений до Дня пам’яті Терези Калькуттської – місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї з засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року "за допомогу стражденному людству".

Але благодійність — це не тільки Мати Тереза, не тільки церква.

Що ж собою є це от "не тільки". "Не тільки" – це ти, ти — той, яким стаєш, коли чиниш добро. Не тому, що це "правильно". А тому, що неможливо інакше. Як оті бійці, що захищають інакше: вони не можуть пояснити, чому. Хтось може сказати, що у випадку аж такого автоматизму реакції на чужі біль та потребу, ти опускаєшся до рівня рослини, натовпу, загального настрою. Але насправді, коли ти чиниш добро і благо на автоматі, впускаючи в серце чужий біль і потребу, ти виростаєш до рівня Людини. Тому що тільки людина може індивідуально, цілком свідомо зробити свій вибір, відкинувши куди подалі інстинкт самозбереження (тут і зараз) та самозабезпечення (на завтра, нашкребти добре на онуки). А щодо самовдоволення від "гарного вчинку", гордощів? Нехай вони не розпирають тебе. Роби добро до самозабуття і, можливо, тоді ти уникнеш спокуси вважати, що учинив хоч щось самотужки. Це парадокс, але: зробивши добро іншому ти вже вчинив добро самому собі. Можна сказати, що на короткий час ти врятував себе від самого себе.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...