Куди піти в Києві на Хелловін? Нікуди! Весь Київ стоїть на кладовищі!

Напередодні Хелловіна багато хто починає складати карти і списки найбільш містичних місць Києва та України , Лисих гір , старих кладовищ і будинків з привидами .

Але , не знаю як жителям інших міст , а киянам не має потреби кудись ходити – все знаходиться прямо у них під ногами. У більшості жахів дія відбувається в будинку, де відбулися вбивства, захований труп або гірше того – в будинку, побудованому прямо на місці колишнього кладовища.

За старих часів, перш ніж побудувати житло, артільник-волхв намагався визначити, чи немає в землі небіжчика (і найбільше господарі майбутнього будинку боялися, що будівельник приховає цю важливу інформацію). Але, як видно, на киян ці страхи ніколи не поширювалося. З давніх часів до наших днів вони будували нові будинки на старих кладовищах, і не сильно лякалися, коли під час чергового повені Хрещатиком пропливала труна, вимита водною стихією з-під землі знесеного Лютеранського цвинтаря.

А підозріло низьку кількість київських привидів можна пояснити лише одним – в районі Києва прохід на той світ дуже вузький, і тисячі тисяч наших покійних предків відштовхують один одного ліктями і все ніяк не вирішать, кому виходити першим – застрягши в проході, як гоголівські Чичиков і Манілов.

Першим кургани предків зніс ще князь Володимир, який вирішив побудувати на Старокиївській свій град – цей факт знають багато і поминають нерідко. Але мало хто розуміє масштаби цього знесення. За деякими підрахунками стародавні курганні могильники займали територію рівну приблизно 60 га (!). За результатами археологічних досліджень, ми, дійсно, можемо взяти карту Києва і послідовно заштрихувати могильними хрестами весь центр.

Старокиївська буквально покрита могилами, в районі Михайлівського монастиря та Великої Житомирської виявлені цілі кладовища. У дореволюційні роки, між Михайлівською та Софією вирішили розбити сквер і виявили там ще один древній цвинтар. Поховання знаходили і в районі Золотих воріт, і на території садиби Сікорського, Ярославів вал, 15 (Є навіть красива версія, що знаменитий вал Ярослава був поставлений по лінії древніх курганів – щоб предки захищали Місто !) .

ФОТО-1

Заштриховуємо далі! Спочатку територію нинішнього "Прем'єр Паласу" на бульварі Шевченка – там розташовувався згаданий вище Лютеранський цвинтар. Додамо заодно Маріїнський парк, звернений в могильник в 1918, коли "червоні" вирішили поховати тут жертв революції, і, якщо хто не в курсі, вони лежать там до сих пір і ми безтурботно прогулюється по їх праху з солодкою ватою в руках (а під пам'ятником Ватутіну в парку знаходиться його ж могила). Приєднаємо до них нижню частину гори – весь схил навколо Аскольдової могили (Цвинтар "Аскольдова могила" займало колись кілька ярусів гори, і лише малу частину його могил офіційно перенесли – інші швидше за все, просто зрівняли з землею, а з мармуру пафосних надгробків зробили бюсти вождів революції).

ФОТО-2

З північного боку Києва заштрихуємо Щекавицю (куди, на вашу думку, поділося колишнє головне міське кладовище Міста, що займало раніше всю гору?) і Хоревицю (величезний курганний могильник, що існував аж до XVIII століття), і всю лінію Кирилівських висот (вздовж вулиці Кирилівській, включаючи сумнозвісний Бабин яр) ... і змиримося з фактом: центральний Київ стоїть на кістках! І якщо воскресити разом все стародавні могили, ми отримаємо одне нескінченне кладовище від Кирилівської церкви до могили Аскольда, що перевершує по своїй території Київ зразка 1880 року.

В даному контексті , факти , що київська телевежа і телецентр на Мельникова стоять на відібраній у кладовищ землі вже , погодьтеся , не вражають – ми всі там стоїмо !

Згадаймо лише , що до навали Батия в Києві жило від 50 до 100 тисяч осіб , після навали – залишилося 2 тисячі . Частина втекли – інші лежать в нашій землі . Лише в 1916 випадково відкрили Зверенецькі печери , де заживо були замуровані місцеві монахи . В районі Кирилівської було знайдено поховання – яма з черепами і кістками кількох тисяч киян , які загинули в епоху набігів . І подібних знахідок в історії Києва – безліч .

Пора визнати , що з давніх- київських століть ми ходимо по кладовищу , живемо на кладовищі , ростемо , одружуємося , ростимо дітей ...

Чи погано це?

Хто знає…

Мстять нам наші мерці за зневагу до їх праху ? Або в слов'янській традиції ховати своїх предків під порогом власної домівки був сенс , і мертві під нашими ногами – наші захисники , століттями охороняють нас , точно так само як найдавніші кияни охороняли колись знаменитий вал князя Ярослава і " Золоті ворота " , які , до речі , так і не вдалося взяти нікому .

В будь-якому випадку, в період Хелловіна і слов'янських Дідів, саме час згадати про них – предків , чий прах лежить прямо під нашими ногами !

З "Азбуки київських чудес"