Люблінський формат (укр)

Підписання у Любліні міністрами закордонних справ України, Польщі та Литви Спільної декларації та створення трикутника між Києвом, Варшавою і Вільнюсом стало новим форматом співпраці серед трьох країн Центральної Європи, що нестиме посилення традиційних політичних, економічних та культурно-гуманітарних зв’язків між українським, польським та литовським народами, які тягнуться протягом багатьох століть.

У Спільній декларації наголошується на формуванні сучасних політичних, культурних та соціальних реалій Центральної Європи. Три міністри звернули особливу увагу на російську агресію, що триває в Україні, і запропоновали комплекс заходів у координації дій трьох країн з цього питання. Була засуджена спроба анексії АР Крим та Севастополя з боку РФ, пролунав заклик до виведення російських військ з території Донецької та Луганської областей України, де вони продовжують перебувати, та припинення їх тимчасової окупації. При цьому була підтверджена непохитна підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів, міцна підтримка європейських та євроатлантичних прагнень України і вітався її європейський вибір. Окремо була висловлена підтримка прагнення України щодо членства у НАТО. Наголошувалося на необхідності посилення тристороннього співробітництва у військових питаннях з використанням можливостей Альянсу і задіяння Литовсько-польсько-української бригади. У спільному документі проголошені й інші важливі напрямки співпраці, що стосуються розвитку торгівлі, інвестицій, регіональної інфраструктури, зміцнення контактів між людьми, громадянськими суспільствами, науковцями. Віталася співпраця України з "Ініціативою трьох морів". Для реалізації проголошених цілей було заявлено про створення тристоронньої платформи для політичного, економічного та соціального співробітництва та форм співпраці в рамках "Люблінського трикутника".

Загалом, можна наголосити на важливості створення нового формату відносин серед трьох країн Центральної Європи, який мав свої історичні витоки ще 450 років тому від Люблінської унії 1569 року. Серед завдань формату закладені дуже важливі речі, з огляду на триваючу російську агресію проти України, та агресивну політику Кремля щодо своїх західних сусідів серед яких Польща і Литва, що межують з Калінінградською областю, а по суті величезною російською базою в регіоні Балтики. Спільна Литовсько-польська-українська бригада у цьому сенсі не тільки зразок тристоронньої воєнної співпраці, але і модель можливого ширшого співробітництва із залученням можливостей НАТО.

Можливо декому бракуватиме відсутність у документі положення про майбутнє членство України в ЄС, однак Польща і Литва на двосторонньому рівні постійно заявляють про свою щиру підтримку повної інтеграції України до Євросоюзу та набуття там членства. Треба тільки враховувати, що Брюссель поки що офіційно утримується від такого формулювання, а Варшава та Вільнюс є дисциплінованими членами цієї європейської структури. Переконаний, що з проведенням в Україні необхідних соціально-економічних реформ наша держава отримає реальну перспективу членства в ЄС. Просто виглядає, що з 2014 р. Брюссель розраховував на більші позитивні зміни в Україні відповідно до європейських стандартів. Що стосується співпраці України в Ініціативою трьох морів, то ми могли стати повноправним учасником цього об’єднання ще в серпні 2016 р., проте з невідомих причин тодішній глава уряду не прибув на засновницький саміт Ініціативи в Дубровник, та не послав жодного із своїх заступників для участі у цьому важливому заході. Таким чином, Україна опинилася у неочікуваний спосіб за бортом цієї Ініціативи, а шкода.

Багато експертів вважають, що Люблінська унія 1569 р. була історичною передтечею ЄС, об’єднанням європейських народів. Люблінський трикутник зараз стає своєрідним продовженням процесів європейської інтеграції, важливим елементом архітектури об’єднаної Європи.