Українським шато бути!

Кілька днів тому вступив в силу закон, який скасовує гуртову ліцензію у розмірі 500 тисяч грн для виробників вина з власної сировини. Це рішення було позитивно сприйнято як самими виробниками вин, так і громадськістю. Я особисто вважаю це рішення історичною подією в галузі виноробства. З проханнями про скасування "здирницької" ліцензії до влади неодноразово звертались учасники українського винного ринку, підкреслюючи, що ліцензія на оптову торгівлю вином не дає розвиватися виноробству в Україні, оскільки її вартість в 500 тис. грн є занадто високою. Низка зареєстрованих у попередні роки законопроектів щодо цієї проблеми так і не були прийняті.

Я особисто почав детально розбиратися в цій проблемі після того, як минулого року отримав листа зі зверненням одного з виробників вітчизняного вина Івана Плачкова – засновника української торгової марки ТМ "Колоніст", президента Українського бюро винограду і вина. Автор листа був занепокоєний ініціативою деяких народних депутатів збільшити оплату за оптову торгівлю алкогольної продукції у щорічному розмірі 2 500 000 грн, в той час як навіть існуюча на той момент сума збору у 500 000 грн була непосильною для дрібних виноробів. До слова, плата за ліцензію на оптову торгівлю вином зростала за останні 20 років як на дріжджах – з 50 тис. грн. у 1997 році ця сума зросла до 250 тис. грн. у 2005 році, а вже з 2006 року становила 500 тис. грн.

То хто може собі дозволити оплату таких космічних сум? Тільки гіганти галузі, великі виноробні монополісти, які захопили ринок і не дають можливості невеликим підприємствам зайняти свою нішу в галузі та чесно конкурувати на виноробному ринку. На сьогодні в Україні немає класу невеликих виноробних господарств, які в Європі складають переважну кількість виробників вин. В магазинах ми можемо побачити вина не більше, ніж двох десятків вітчизняних виробників, що яскраво говорить про монополізацію ринку українського вина. Штучний бар’єр у формі обтяжливої та економічно не обґрунтованої плати за ліцензію на право оптової торгівлі вином призводить до зупинки невеликих підприємств-виробників вина із значною втратою робочих місць у сільській місцевості. Для прикладу, якщо міні-підприємство виробляє  тисячу пляшок на рік, то оплата такої суми ліцензії взагалі робить його бізнес безглуздим та безперспективним. Ліцензія коштує півмільйона гривень на рік, тому якщо підприємець виробляє навіть 10 тисяч пляшок, то тільки ліцензійна складова буде 50 гривень на пляшку.

В результаті, більшість українських виноградарів можуть виробляти тільки первинний виноматеріал та шукати шляхи його збуту. Хоча у Франції, наприклад, виробник виноматеріалів може сам робити з них вино і розливати його в пляшки. Тут налічуються тисячі виробників з повним циклом виробництва — від винограднику до пляшки, бо кожен, у кого є виноградник, має право розливати вино.

В Україні є колосальні можливості розвитку виноградарства і виноробства. Ми маємо велику територію зі сприятливими умовами для ведення виноробної справи – тільки три південні області (Одеська, Миколаївська та Херсонська) мають значний потенціал, а місцеве вино з власних сортів винограду та саджанців знають і шанують у світі. Українське вино уже завойовує прихильність навіть таких вибагливих шанувальників вина, як англійці та французи. І в нас є реальний шанс, щоб бренд "українське вино" зазвучав у світі, а українське виноробство успішно конкурувало на світовому ринку.

Великий потенціал виноробної галузі України можна реалізувати лише за умови державної підтримки посадки виноградників, відродженням виноградарства, захисту інтересів малого і середнього бізнесу у виноробній сфері, можливості дрібному та середньому виноробу повноцінно вийти на ринок і подавати свою продукцію в більших обсягах.

Першим кроком до цього і став розроблений нами законопроект, що відміняє плату за ліцензію на оптову торгівлю українським вином з власного або придбаного у вітчизняного виробника винограду. Прийняття цього закону вмикає зелене світло появі сотень нових виробників вина з повним циклом виробництва – від виноградників до бутелювання. І вони, конкуруючи одне з одним, почнуть виробляти якісні українські вина. Це також спростить процедуру продажу вина, забезпечить розвиток винної справи, популяризуватиме винну культуру, а головне – стане стимулом для активної роботи з винороградарства та виноробства, що дозволить створити нові робочі місця.

Тепер кожен, хто має виноградник, зможе виробляти вино і виходити на ринок з готовою продукцією. Зможе продавати його в Україні, експортувати за кордон. Відтак, це відкриє споживачу нові вина з невеликих виноробних підприємств та сприятиме створенню здорової конкуренції на ринку, яка забезпечить високу якість виноробної продукції в Україні. Більше того,виноробні підприємства можуть стати потужним каталізатором розвитку винного туризму. Це один із нових для нашої країни напрямів, розвиток якого не тільки сприятиме притоку додаткових коштів, а й популяризації нашої країни та її культури у світі.

Я впевнений, що уже скоро ми побачимо позитивні зрушення у розвитку українського виноробства. За прогнозами експертів, рівно через рік збільшиться кількість виноробних підприємств у 2-2,5 рази.