Якщо наші цінності не розділятиме влади – гнати їх геть

Київська міська держадміністрація (КМДА) оприлюднила список з десяти найгірших ЖЕКів. По одному з кожного району. Напевно, за цим підуть оргвисновки, і нові керівники вже будуть старатися.

Критерії оцінки начебто об'єктивні: якість і оперативність задоволення звернень мешканців. Хоча в об'єктивності списку можна і засумніватися. Від Шевченківського району – ЖЕК (по-новому – виробничо-обслуговуюче підрозділ) "Михайлівський", в порівнянні з іншими далеко не найгірший. Просто йому не пощастило з місцевими жителями. Тут багато активістів, які, наприклад, своїми руками створили Сквер Небесної сотні і буквально змусили Київраду прийняти символічне рішення про розрив договору із забудовником і відведення ділянки під цей сквер. (Докладніше я писав у колонці "Громадянське суспільство виросло з коротких штанців" від 24 липня).

Місцеві жителі більше, ніж інші кияни, хочуть, щоб у них було чисто і затишно. Вони завалюють ЖЕК зверненнями, вимогами та скаргами. Щоб підстьобнути, скаржаться "вище". ЖЕК не встигає відповідати високим вимогам громадськості.

Це прекрасно, що місцева громада зуміла об'єднатися. Причому в Києві це не єдиний випадок. На Андріївському узвозі громадськість раніше змусила владу заборонити будівництво вже узгоджених комерційно вигідних об'єктів. Там було створено товариство самоорганізації населення з вагомими функціями. На прикладі цієї вулиці в Києві вперше прийшли до стандартної в Європі концепції – використання середовища самим населенням, яке має право вирішувати, що буде розміщуватися по сусідству. Конкретна вулиця підписала меморандум з міською владою та почала вести діалог.

Шкода, в масштабах міста таке єднання поки проблематичне.

У листопаді на сайті КМДА з'явився розділ електронних петицій. Кожен може зареєструватися і написати злободенне, на його погляд, вимога. Якщо петиція за три місяці набере 10000 підписів, то її розглянуть міська влада.

Можливо, це не більше ніж модне віяння, в першу чергу покликане спустити пар незадоволених киян. За два тижні з'явилися сотні звернень, переважна більшість яких зводить до абсурду саму ідею подібних петицій. Вони, наприклад, дрібні або нездійсненні. При цьому набрали від декількох до кількох десятків підписів.

Тільки одна з петицій, підготовлена активістами, за лічені дні зібрала всі 10000 підписів. Вона називається "Унеможлівіті знищення історічніх пам'яток в городе Киеве". Очевидно, що збереження історичного вигляду столиці – це тема, яка дійсно хвилює киян.

Активісти закликають міська влада, зокрема, "оновити і актуалізувати реєстру історичних пам'яток архітектури в Києві, розробити сайт, який буде розповідати про них, досліджувати всі шляхи, через які руйнували історичні пам'ятники в минулі роки, і закрити законодавчо таку можливість у майбутньому" і т. д.

Особисто мені здається, що міській владі не складе труднощів задовольнити такі з вимог, як "заборонити установку балконів і кондиціонерів на історичних будівлях" і "примусово змусити знести самовільні конструкції на історичних фасадах". Решта звучать дещо розмито.

Тому я би пропонував висувати абсолютно конкретні вимоги. Причому не тільки до міської влади.

Наприклад, у випадку із збереженням історичних пам'яток – треба вимагати від Мінкультури затвердити історико-архітектурний опорний план Києва, в якому будуть чітко визначені історичні ареали з нанесенням усіх будівель і споруд і жорсткими режимами використання територій.

Від нового складу Київради треба вимагати затвердити новий генеральний план міста, одним із пріоритетних завдань якого буде захист історичного вигляду Києва. У ньому має бути те, чого немає в чинному сьогодні генплані – заборона висотного будівництва в центральній частині столиці, обмеження нового будівництва торгово-розважальних і офісних центрів. Від Київради також треба вимагати розробити і затвердити найбільш дієвий, з урахуванням європейського досвіду, документ – зонінг, який встановить регламенти використання території для кожного кварталу.

Коли будуть встановлені чіткі правила, від усього міста до невеликого кварталу, громадянам буде легко контролювати їх дотримання.

Люди рано чи пізно повинні усвідомити, що у них є можливість впливати як на облаштування свого двору, так і на розвиток всього міста. Вони повинні навчитися розуміти його основні цінності – а це і історія, і зелені насадження, і громадський простір.

Не владі повинні диктувати нам цінності. А якщо наші цінності влада не розділятиме – гнати їх геть! Починати можна і з таких їх "представників на місцях", як ЖЕКи.