Засоби у нас є. У нас розуму не вистачає

Цього тижня в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України почав працювати міжнародний експерт в галузі оцінки впливу держрегулювання на розвиток економіки та бізнесу, керуючий директор американської консалтингової компанії Jacobs & Associates легендарний Скотт Джейкобс.

Він створив поняття "регуляторна гільйотина" (скорочення кількості дозволів та ліцензій) і впроваджував її в 15 країнах, а також займався дерегуляцією ще в десятках розвинених держав. В тому числі керував питаннями аналізу регуляторного впливу в США при президентах Рональду Рейгану і Джорджу Бушу-старшому. Його поява у нас вигідно відрізняється на фоні вже звичної дивної кадрової політики: Джейкобс зі своїми 30 співробітниками прозоро виграв тендер Світового банку на проведення робіт в Україні протягом наступних 12 місяців.

Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус на радощах пообіцяв, що через рік Україна може піднятися на 20 позицій у міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, в якому зараз займає 96 місце. Правда, для цього треба, окрім "гільйотини", впровадити податкову реформу і стабілізувати банківську систему.

Поки ж в зазначеному рейтингу тільки один-єдиний показник виводить Україну в число лідерів дерегуляції. Вона займає 17-е місце за легкістю отримання кредитів. Однак це сумнівне лідерство: легко – в нашому випадку не означає краще, враховуючи найбільший в Європі розмір кредитної ставки.

Корупція, бюрократія, складності з відкриттям бізнесу – на це скаржаться іноземні інвестори в Україні. Щоб відкрити підприємство, потрібно майже місяць. Щоб отримати, наприклад, дозвіл на будівництво – ще два. Податкове навантаження – майже як в Європі, але податкова система така складна і забюрократизована, що іноземцям і в найгірших снах не снилася. Інвестори кажуть, що вони могли б адаптуватися до будь-яких ставок податків, але не до того, що відсутні зрозумілі правила гри і держава не гарантує захист прав власності, верховенства права і рівності всіх перед законом. Тому і ті деякі, що були, йдуть.

Платники податків Америки та Європи не хочуть оплачувати порятунок українських банків і компаній, які йдуть на дно. Тому максимум, на що зараз Україна може розраховувати – це на те, що після приїзду в кінці травня місії Міжнародного валютного фонду країні не відмовлять у другому (після березневого в 5 мільярдів доларів) транші кредиту – в 1,6 мільярда. Це крапля, а потрібно набагато більше: для стабілізації економічної ситуації – 15-17 мільярдів, а щоб економіка почала розвиватися – то і всі 30 мільярдів доларів. Але на глобальних ринках йде справжня війна за інвестиції, і Україна її програє.

Як же викручуватися до того часу, коли внаслідок обіцяних владою змін до нас повернуться гроші з офшорів, прийдуть перші потужні західні фонди, а потім, керовані стадним почуттям, підтягнуться інші інвестори? На це піде не рік і, швидше за все, навіть не два і не три.

Єдиний вихід – це ті величезні кошти, які можна було б влити в економіку не чекаючи західних інвестицій, а відразу, як тільки стане помітно, що інвестиційний клімат став на шлях поліпшення. Нещодавно Нацбанк оприлюднив інформацію про те, що на руках у населення зберігається 92 мільярди доларів готівкою (не рахуючи 283 млрд гривневої готівки). Тільки за минулий рік сума "під матрацами" зросла на 12 мільярдів доларів – 9 мільярдів доларів українці зняли з депозитів і 3 мільярди купили за гривні, щоб просто зберігати заощадження.

Гроші в основному належать, швидше за все, не мільйонам громадян, які живуть від зарплати до зарплати, а незначному відсотку найзаможніших з них. Скажімо, багато економічні чиновники – найбагатші люди. Їх гроші не вкладаються в бізнес-проекти, вони не працюють на економіку країни. Більш того, напевно вкладники в осяжному часі будуть знімати і ті гроші, які поки ще зберігаються на банківських депозитах. Гроші під матрацами знеціняться. Власники великих станів – звичайно ж, як грамотні люди, розуміють це.

Владі потрібно терміново придумати, як з вигодою для всіх витягнути з-під матраців заможних громадян ці 92 мільярди доларів і інвестувати їх в економіку. Нехай ламають голови наші економісти та запрошені найкращі західні уми. Головне – переконати власників колосальної готівки в безпеці подібних інвестицій і якимось чином легалізувати тіньові доходи.

Втім, багато хто скептично ставиться навіть до "гільйотини", яка покликана відсікти зайву зарегульованість економіки, вважаючи, що в наших умовах переважає відсікання цілих "гілок" влади.