Урок, який дав незвичайний Театр на Подолі

У Києві далеко не вся сучасна архітектура – суцільно убога, як декому здається. У нашій столиці існує сильна архітектурна школа. Щороку з'являються нові цікаві будівлі. І їх буде ще більше: кількість переходить в якість, і багато проектів намагаються виділитися архітектурної новизною.

Однак найчастіше нові об'єкти стають предметом гострої критики, особливо коли вони будуються в центральній частині столиці. Наприклад, хмарочоси: житловий будинок на Кловському узвозі, 7 і офісні "Парус" з "Гуллівером" не викликали б нарікань активістів і стали б справжньою окрасою, з'явися вони де-небудь в іншому місці. А так – все розуміють, що будівлі, не вчора введені в експлуатацію, ніхто демонтувати не буде, але, тим не менш, у активістів так і сверблять руки зробити це.

Ще один осередок напруженості ось уже майже рік – оновлене приміщення Театру на Подолі (яке прозвали "чорним кубом"), відкриття якого довелося відкласти після презентації фасаду в листопаді минулого року.

Сучасний футуристичний стиль, як здалося тоді багатьом, не личить історичному Андріївському узвозу. Державна архітектурно-будівельна інспекція почала перевіряти будівництво на предмет відповідності будівельним нормам і законодавству, а в Київській міській держадміністрації створили робочу групу з чиновників і громадськості щодо врегулювання конфлікту. Зауважу, хоча спочатку причиною створення робочої групи був саме зовнішній вигляд театру, незабаром було прийнято рішення не розглядати естетичні питання, виходячи з того, що архітектор має право на власне бачення – замість цього теж вирішили вивчити відповідність будівельним нормам і законодавству.

Минулого тижня голова КМДА Віталій Кличко своїм розпорядженням доручив робочій групі до 9 жовтня дати рекомендації по будівлі театру Архітектурно-містобудівній раді при Департаменті містобудування та архітектури КМДА. Тепер це скоріше формальність, так як у вівторок, 3 жовтня, Державна архітектурно-будівельна інспекція вже видала театру сертифікат, що дозволяє ввести будинок в експлуатацію.

У найближчі тижні театр прийме перших глядачів. Але, судячи з настроїв представників громадськості в робочій групі при КМДА, суперечки не вщухнуть. Є і цифри, які свідчать, що розбіжності вийшли далеко за межі коридорів адміністрації і хвилюють чимале число киян. На сайті КМДА проходило голосування двох петицій. Перша, за демонтаж фасаду, набрала покладені для розгляду Київрадою 10 тисяч голосів. Друга, за введення театру в експлуатацію, теж досить багато – більше 4,7 тисяч.

Як не допустити повторення таких конфліктних ситуацій?

Усередині оновлений Театр на Подолі спроектований по кращим сучасним зразкам: сцена-трансформер; перші ряди, ліфти і туалети для людей з інвалідністю; візуальна проекція тексту вистав для людей з порушеннями слуху; шрифт Брайля в ліфтах і т. д.

А сир-бор, нагадаю, загорівся через те, що незвичний сучасний фасад контрастує з оточуючою забудовою. У серпні 2015 року проект будівлі театру був представлений на засіданні архітектурно-містобудівної ради (містобудівної ради). Підсумком обговорення стали рекомендації трохи змінити проект з урахуванням містобудівних обмежень і статусу території як пам'ятника історико-архітектурного та культурної спадщини. На цьому все і закінчилося: рекомендувати – це вам не зобов'язати.

Історія з новим фасадом Театру на Подолі, а до цього – з добрим десятком будівель в центрі Києва, до демонтажу як мінімум верхніх поверхів яких закликають активісти, підштовхує до висновку: професійні дискусії та вплив архітектурної громадськості на прийняття рішень потрібно зробити обов'язковими.

Перш містобудівна рада (в його складі числяться 56 чоловік, серед яких багато метри архітектури) узгоджував нові проекти в обов'язковому порядку. Однак з 2011 року, відповідно до змін у законодавстві, йому залишили тільки рекомендаційні функції – всю відповідальність переклали на совість архітекторів. Проекти на розгляд містобудівної ради потрапляють тільки за бажанням замовників, які хочуть почути авторитетні поради і при необхідності скористатися ними.

Потрібно відродити повноцінну роботу архітектурно-містобудівної ради. Причому із залученням рецензентів з такою вагомою організації як Союз архітекторів. Крім того, проектування об'єктів архітектури, як у всіх європейських країнах, має бути на конкурсній основі. Оцінка конкурсних пропозицій повинна проводитися відкрито із залученням громадськості.

А якби проектні пропозиції ще й супроводжувалися відео і панорамами міського простору з новими об'єктами і існуючою забудовою, то така наочність напевно позбавила б нас від суперечок, наскільки доречна там нова споруда в тому вигляді, в якому його бачить архітектор.