"Гра в кальмара" й ідеологія капіталізму: у кожної людини своя ціна

Найбільш обговорюваний серіал. Рекордсмен загальносвітового рейтингу кіносервісу Netflix. Сучасна антиутопія-бестселер.

Про серіал "Гра в кальмара" говорить мало не весь світ. Всього за 10 днів трилер про виживання посів перше місце в 90 країнах, ставши першим південнокорейським серіалом, який зміг привернути увагу глядачів у всьому світі. У багатосерійній антиутопії дорослі люди, які гостро потребують грошей, грають в дитячі, але смертельно небезпечні ігри, намагаючись зберегти своє життя і отримати величезний грошовий приз. Менш ніж за місяць серіал подивилися зі 111 мільйонів акаунтів.

"Це історія про невдах. Як ці невдахи б'ються. Як ці невдахи програють", – опише свій фільм автор і режисер Гван Дон Хьок в ексклюзивному інтерв'ю CNN.

Але річ не тільки в ексцентричності трагікомедії. Мультяшні декорації в стилі хай-тек у віддаленому місці, де відтворюються звірячі сценарії в іграх на виживання, привертають увагу більше соціальним підтекстом.

Південна Корея воістину вважається країною "економічних див", яка майже з повного банкрутства зробила стрімкий стрибок у розвинений капіталізм і казково розбагатіла. За 30 років з кінця 80-х корейський ВВП виріс у 8 разів і досяг 1,5 трильйона доларів. Цей шлях провідні західні країни долали протягом століття.

Водночас населення Південної Кореї – серед найбільш закредитованих у світі. Дуже багато корейців живуть у борг. За картками, іпотекою, через ігри і махінації в бізнесі. Кредитні борги стали частиною сучасної історії Кореї і навіть родовою травмою нових поколінь, вихованих у багаті часи капіталістичного розквіту країни. Саме борги стають головною причиною майже кожного з героїв "Гри в кальмара" взяти участь у проєкті.

Спочатку людей підштовхують до відомого вічного вибору: мільярди або життя. Але незабаром ситуація ускладнюється, і крізь цивілізоване, законослухняне виховання проривається тваринний інстинкт виживання через вбивства. Здичавіння, через яке проходить багато героїв, ставить на кін таке далеке від капіталістичної свідомості поняття, як душа. Чи вдасться в "Грі в кальмара" зберегти людську душу? Чи доведеться змаліти в своєму розвитку до рівня головоногого молюска?

Базовий сюжет на виживання виявився актуальним для всього світу. У реальному житті люди змушені боротися, будучи нерівними, а в "Грі в кальмара", попри все, головне – це однаковість умов. Але з кожною серією стає зрозуміліше, що рівність у такій формі – збочена ілюзія. А весь зловісний проєкт на острові з реальними ставками на життя – недвозначна метафора суспільства: люди змушені боротися не тільки із системою, де є чіткі цілі й серйозні перешкоди, а й конкурувати одне з одним, а тут уже – як пощастить, правил просто не існує.

Зовнішній світ – це тільки копія "Гри в кальмара", де чекають борги, смуток і біль, цей вибір без вибору. Саме тому гравці, навіть маючи змогу відмовитися від проєкту, все одно повертаються назад у смертельну гонку.

Ідеологія капіталізму розкривається з найжахливішого боку, адже у кожного гравця є "своя ціна" – після загибелі учасника скарбничка для майбутнього переможця поповнюється на 100 млн корейських вонів. Головний герой, як і всі, намагається виграти, але протягом сюжету розуміє, що головний приз – це усвідомлення себе і здобуття сил для боротьби не з такими самими, як він, "гравцями", а з нелюдською суттю, що живе в кожному з нас.

Ідея "Гри в кальмара" прийшла автору і режисеру Гван Дон Хьоку понад 10 років тому. Але тоді зацікавлення не викликала. В інтерв'ю CNN він зізнався, що постійно чув: "Ця історія дуже дивна, дуже далека від реальності". Тепер Гван Дон Хьоку часто зізнаються – якби була така гра, багато хто зіграв би. А дехто навіть підозрює, що гра вже десь існує без розголосу.

"Всього за 10 років світ став місцем, набагато більш підхожим для "ігор у кальмара". Це дуже сумно" – можна тільки погодитися з таким висновком автора цих самих "ігор".