Як моя мама виховала мільярдера

Красти – це просто, солодко! Красти простіше, ніж виробляти!

Громадянин країни, що розвивається, схожий на дитину, яка бере чужі іграшки до тих пір, поки не отримає лопаткою в голову або поки у неї не заберуть іграшки сильніші хлопці.

Отримавши кілька разів, вона починає формувати правила: якщо не брати чужого – не отримаєш в голову, якщо не випускати з рук свого, або ходити в супроводі тата – не заберуть твоє...

Людині найпростіше взяти, перелізти через паркан і вкрасти – це і буде найкоротший шлях для кінцевого споживача, а власнику ресурсу кращого всього – взяти гроші і нічого не робити.

До речі, паркани тим нижчі, чим товстіший ствол рушниці власника власності і коротший термін від моменту затримання і до моменту посадки. Але я зараз пишу про молоді країни, що розвиваються.

Цей рай невідстріляних злодіїв, неляканих вбивць, які беруть гроші і нічого не роблять, або беруть товар, але не платять – ось так я бачу нашу країну, коли дивлюся на засідання парламенту. Сущі діти!

Приходить політик і каже: давайте роздамо газ бідним, а багаті нехай платять за нього в два рази більше. Виберіть мене – і я це зроблю!

Тобто: давайте візьмемо – і не заплатимо!

Був у мене один, Віталік Петров, завгосп, ми в походи разом ходили, так він постійно ділився в нашій наметі громадськими сухарями. А потім інший мій друг, Юрка Мусюк, сказав: "Добре, що Віталік з нами в одному наметі...". І все стало мати інший вигляд. Є, як кажуть, нюанси!

На лекціях Вільної Школи Економіки я почув фразу, що Грузія не збільшила темпи зростання економіки при Саакашвілі: що було до нього, що при ньому, що після – одні й ті ж темпи. Але для мене є дві великі різниці між зростанням добробуту депутатів і темпом зростання пенсії у моєї мами. Скромною бабусі, що живе поруч з парканами "Запоріжсталі". Коли шлак зливають, у неї на кухні можна читати вночі без включеної електричної лампочки. А хмари розбігаються в сторони, як від вибуху атомної бомби...

Я працюю на нафтогазовому ринку, так би мовити, обслуговую приватний ринок видобувних компаній, перебуваю на іншому кінці логістичного ланцюжка – ближче до бурових. Був момент, коли рік сидів без роботи... Був момент, коли на літаках щотижня додому літав.

А моя бідна мама отримує мінімальну пенсію і живе на іншому кінці нафтогазового ринку. Навіть не так, адже на ринку кінцевого споживача у нас два кінці, завдяки перехресному субсидуванню.

Вибрані нами політики створили два ринки кінцевих споживачів: ринок бабусь і чайників, і ринок підприємств і котлів.

І кожен день ось уже вісім років я спостерігаю схему, завдяки якій зберігається баланс в газотранспортній системі.

Без цієї схеми газові магістралі вже б лопнули від надлишку газу!

Припустимо, ви власник облгазу, і бабусі у вас сидять на субсидіях і гріють свої чайники. За десять чайників в день. Бац! Одна бабуся зігріла всього дев'ять чайників – на вулиці спека 39 градусів, і бабуся окочурилась від спеки – не встигла спалити поставлений їй газ для десятого чайника.

Лічильник у бабусі не стоїть, держава за бабусю платить за тарифом, і в системі утворився надлишок газу.

А тут – бац! – Ще одна бабуся окочурилась. І знову в системі утворився надлишок газу. Що робити з новим надлишком? Не дай Бог помре моя мама, і труби просто лопнуть від надлишку газу! Але не лопаються – на це є ринок підприємств і котлів.

На цьому ринку надлишки газу можна продати в сім разів дорожче (або – в десять!). Там з лічильниками – все в порядку! А хто це може відстежити? Правильно! Хто це може відстежити – ті стають не мільйонерами, а мільярдерами.

Ця схема можлива тільки тоді, коли на всіх етапах, на всіх ланках ланцюга – від отримання газу на кордоні з Росією, від території Росії, до речі, де стоять вузли обліку, і аж до продажу трейдерами газу невідомого походження – всі в змові.

Схема починає ламатися тільки тоді, коли хоч на якомусь етапі стоїть лічильник на трубопроводі, або є критична маса споживачів з лічильниками і без субсидій.

Тому, що завдяки субсидіям, перехресного субсидування – відсутності єдиного ринку, і можливо злодійство.

Дорогі бабусі й дідусі! Нехай краще ваш внучок купить оранжерейку, купить газ за тією ж ціною, як і ви, а на зароблені гроші купить вам хлібець, ковбаску і цукерки, недорогі – тому, що газ у нас стане недорогим, а Діми, Юлі, Герхард і Анжели – НЕ БУДУТЬ нами правити, а Володі не буде за що з нами воювати!

А поки...

Вечоріло, бабусі окочурювались, а мільйонери ставали мільярдерами...