Коли українці поїдуть до ЄС без віз, і чому повернулися бандитські розборки

Чергова можлива відстрочка безвізового режиму з ЄС вже не викликала навіть іронічної посмішки. Для країни, яка чекає скасування шенгенських віз з 2012 року, зайвий рік не має значення. Тим більше що для головних лобістів безвізового режиму сам процес важливіший за результат, – а тут є можливість ще рік піаритися на темі і отримувати гранти.

Правда, влада зі своїми обіцянками трохи прокололася. Але ж ніхто не тягнув главу МЗС Павла Клімкіна за язика, коли він клявся щодо скасування "шенгенів" не пізніше липня.

Але не так сталося, як гадалося. Уже зрозуміло, що слідом за Молдовою нас обійде і Грузія. Україні натомість влаштували цілий безвізовий тиждень Верховної Ради в Європарламенті, під час якої вітчизняним депутатам детально розповідали, чому нам поки не потрібні поїздки без обмежень.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Юрій Луценко виклав всі ці пункти в своєму блозі про підсумки Страсбурзького тижні. У нього виходить, що: по-перше, ЄС в шоці від сирійських біженців, а в Україні теж війна; по-друге, треба почекати голландського референдуму; по-третє, європейський бізнес хоче скасування санкції проти Росії; по-четверте, в Україні процвітає корупція, а Рада не хоче навіть ввести повноцінне декларування чиновників. Ну і по-п'яте, у нас уряд, за яким немає парламентської більшості.

П'ятий пункт, зрозуміло, Юрій Віталійович причепив, щоб пояснити своє бажання поміняти уряд.

Перший пункт – це правда, але ж в грудні вже були сирійські біженці і в Україні йшла війна, так чому ж тоді Клімкін впевнено заявляв про липень?! Те ж стосується і другого пункту, який зараз посилено висувають, щоб показати, що українська влада ні в чому не винна: про референдум в Нідерландах із асоціації з Україною в грудні знали всі. А тут він раптом став причиною...

Як можна прив'язати бажання європейського бізнесу знову торгувати з Росією до безвізових поїздок в Україну, сказати важко. Але ось четверта причина – це дійсно не в брову, а в око. Так що виходить, що всіх-то причин дві: війна і корупція. І обидві залежать від бажання влади їх вирішувати. А так як бажання цього не видно, то і безвізовий режим, ймовірно, залишиться перспективою до кращих часів.

ЧОГО ХОЧЕ ШТАЙНМАЙЄР. Власне, при владі вже найближчим часом буде можливість довести, що вона хоче вирішити проблему війни на Донбасі. Глава МЗС Німеччини напередодні паризької зустрічі з колегами по "нормандської четвірці" заявив, що чекає виборів на неконтрольованих територіях вже в першій половині 2016 року.

Вчора четвірка зібралася, і вже з'явилися перші декларації, що підтверджують заяву Франка-Вальтера Штайнмайера. Але для проведення виборів український парламент повинен прийняти закон про них. Поки ж від провладних депутатів чутні тільки аргументи на користь того, що вибори проводити не можна. Що там тривають бої, що там немає українських ЗМІ і що там немає українських партій. Все це правда, але...

Вибори в 2014 році проводилися під час більш активних бойових дій, і тоді це нікому не заважало. Українські ЗМІ всі охочі і зараз дивляться або читають в "ДНР/ЛНР" по інтернету, а для інших немає ніякої різниці, чи з'являться в їх телевізорах заборонені канали. Що стосується українських партій, то невже хтось серйозно вірить, що якщо дати українським політикам агітувати на неконтрольованих територіях, то у тамтешніх громадян тут же зміниться мислення?!

Об'єктивно кажучи, українським політикам і на контрольованих територіях ніхто не вірить. А якщо пустити Тягнибока або Яроша агітувати в "ДНР/ЛНР", то там проголосують не тільки за Захарченко з теслярські, а й за Кадирова.

Вибори на неконтрольованих територіях потрібні не для того, щоб в міськраді Донецька з'явився один представник БПП (за "Батьківщину" або "Свободу" там і в мирному 2012-му ніхто не голосував). Вони потрібні, щоб на Донбасі відновилася легітимна влада, з якою можна буде вести переговори.

Так, це будуть складні переговори, оскільки позиції української влади і Донбасу не сходяться набагато сильніше, ніж позиції українського народу та Донбасу. Але це будуть переговори, а не війна. А відсутність війни – це тисячі врятованих життів, інвестиції в економіку і безвізовий режим. Дивно, що це розуміє Штайнмаєр, але не розуміє парламентську більшість.

ТАРИФОЦИД. Втім, Україна вже давно переконалася, що влада живе не в тому вимірі, в якому живуть всі інші. Тільки так можна пояснити березневе підвищення тарифів на електроенергію на 25%, квітневі плани підвищити ціну на газ на 50% і на опалення на 80%, а також вересневі плани ще раз підняти тариф на електроенергію на 25%.

У владі, схоже, всерйоз думають, що в українців після двох років затягування поясів ще залишилися під подушками приховані резерви і що при середній зарплаті в країні в 4,3 тисячі платити тільки за опалення трикімнатної квартири 2 тисячі не складе проблеми.

Якщо торішні підвищення тарифів на всі українці зі скрипом, але пережили, то нинішні плани влади явно потребують коригування. Тому що в кращому випадку субсидії доведеться оформляти 90% населення (а це вже нонсенс), а в гіршому будуть масові неплатежі, як в 90-х.

БРИГАДА: РЕМЕЙК. Повернення в 90-ті відчувається не тільки в масовому зубожінні населення. За останні тижні сталося одразу дві гучні замовні вбивства – мера Старобільська і близького до харківського мера бізнесмена. Бандитські 90-ті, які, здавалося, стали історією у вигляді заборонених нині на українському ТБ "Бригади" і "Бандитського Петербурга", повертаються в сьогоднішню українську реальність.

Передумов для цього чимало. Зброї у населення на руках зараз більше, ніж коли б то не було з часів Великої Вітчизняної. Але це тільки один фактор. Другий – знецінення поняття приватної власності.

Втеча минулої влади за кордон залишило без нагляду масу об'єктів власності, які тут же почали ділити. Але перший переділ ніколи не є остаточним – він лише веде до розширення числа бажаючих відхопити свій шматок і числа тих, чий шматок хочуть відхопити. Тому Україна повернулася в середину 90-х, коли відбувався масовий відстріл найшвидших найсміливішими, а найсміливіших – найрозумнішими.

На "найрозумніших" процес може зупинитися, якщо в країні відновиться стабільність і не відбудеться нової революції. Але такої гарантії ніхто зараз не дасть. Навпаки, Леонід Кравчук (та й не тільки він) розповідає, що чує запах шин.