Чи змінює Росія стратегію відносно України: думки експертів

Дедалі більше експертів і політиків говорять про можливу "великої війни" з Росією на східному і південному напрямках. Мовляв, навчання на кордоні з Кримом проходять не просто так і це така тактика Кремля з нарощування військової потужності, щоб в будь-який момент завдати удару. З іншого боку ми прекрасно пам'ятаємо, що такого роду навчання Росія проводила і в 2014 році на східних кордонах з Україною, причому кілька разів, і в 2015 році. Тут же "панікери" наводять як приклад, що як раз під час або після таких російських навчань в серпні 2014-го був Іловайськ, в лютому 2015-го – Дебальцеве. У той же час, не можна забувати про санкції, які не відразу надали потужний ефект на російську економіку. За великим рахунком, у Росії зараз просто немає грошей на повномасштабне вторгнення в Україну. А то, що зараз відбувається на східних і південних рубежах, на думку представника України в підгрупі Тристоронньої контактної групи з безпеки Євгена Марчука, – підготовка Росії до 25-річчя Незалежності України.

"Росія відкрито у великій кількості поставляє і в Крим, і на окуповані території Донбасу багато важкої військової техніки, в основному наступального характеру. Майже на всіх телеканалах журналісти справедливо "допитують" запрошених співрозмовників – що це значить, що можна очікувати від Росії, сценарії... На мій погляд, Росія просто готується відзначити 25-ту річницю Незалежності України. Можливо, навіть так, як це вона зробила в 2014 році (під Іловайськ – Авт.), тільки з деякими поправками на нинішні реалії", – написав у Facebook Марчук.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Втім, незважаючи на факти скупчування Росією військової техніки і регулярних військ біля наших кордонів, політики заспокоюють, що ніякого нападу не передбачається. "Що стосується відео з проїздом ракетної установки (в мережі з'явилося відео перекидання на Старокримський полігон окупаційної російської владою" Бастіонів "і" БТРів "- Авт.), То у них (РФ – Авт.) Кожен день або через день проходять дислокації. Якщо кожне відео аналізувати на тему "завтра війна", можу сказати відверто – ніякої війни найближчим часом і нападу з боку РФ не передбачається. Путін зрозумів, що подальший захоплення території України не призводить його до досягнення результатів. Стратегія Путіна така: торгуватися з Україною за повернення Донбасу, з умовою, що він повертає нам Донбас, а ми відмовляємося від Криму назавжди. Більше він нічого захоплювати не планує", – заявив народний депутат Антон Геращенко.

За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, сьогодні на території окупованого Росією Криму знаходяться більше 24 тисяч військових, 40 танків, понад 550 броньованих машин, близько 100 артилерійських систем, більше 50 систем залпового вогню. Та й вчора ближче до кінця дня російська ФСБ офіційно заявила, що всі ці їхні військові маневри-навчання були нічим іншим, як запобіганням терористичних актів, які нібито готувалися в Міноборони України. Більш того, ФСБ звинуватила українських військових у вбивстві співробітника ФСБ і російського військового. Втім радник голови СБУ Юрій Тандит всі ці звинувачення спростував, зазначивши, що "Україна не захоплює і не повертає силою свою територію, і не буде цього робити". А прес-секретар Генштабу Збройних сил України Владислав Селезньов назвав заяви ФСБ провокацією. У свою чергу, секретар РНБО Олександр Турчинов назвав заяву ФСБ РФ про нібито "ДРГ ЗСУ" в Криму безпідставним, пояснивши, що це елемент гібридної війни і спроба загострити ситуацію. Детальніше про позиції сторін, заяви влади і думки аналітиків про нібито запобігання теракту в Криму читайте в окремому матеріалі.

В цілому ж експерти зазначають, що такі дії Росії в Криму – нові елементи в триваючій не перший рік гібридної війні проти України. Та й якщо порівнювати дії і тактику Росії відносно України два роки тому і зараз, можна помітити деякі відмінності. Так, наприклад, Росія торгується, але не з Україною по Криму і Донбасу, а з Заходом щодо українського питання в обмін на скасування санкцій. Це побічно підтверджують кроки Росії у перезавантаженні відносин з США і Євросоюзом, які змушені сидіти з Володимиром Путіним за загальним столом переговорів щодо сирійського питання. Це, на думку опитаних Сегодня.ua експертів, додає впевненості російському істеблішменту в правильності їхньої політики, і з українського питання на поступки з Заходом вони йти не мають наміру, вичікуючи для себе сприятливої політичної кон'юнктури після виборів в Штатах, Франції та Німеччини.

Фото зі сторінки Рибачука в Facebook

Олег Рибачук, екс-віце-прем'єр з питань євроінтеграції: "Режим Путіна не має майбутнього, але в фазі напіврозпаду для нас дуже небезпечний"

"Росія продовжить свою стратегію гібридної війни. Суть гібридної війни в тому, що ти міняєш, посилюєш або послаблюєш тиск, але постійно тримаєш в напруженні різними способами. Зараз я б говорив про те, що в Росії складна фінансова ситуація. Їх міністр фінансів сказав, що в наступному році вже може, буде нічим платити бюджетникам податки, а це катастрофа. По-друге, вони понесуть колосальні збитки. У нас відновилися армія, ППО. Тому просто піти війною на Україну як сарана вони не можуть. "Шапкозакидальні настрої" у них пройшли. Ніякої "Новоросії" вони вже не бачать, вони зустріли опір в армії (на Донбасі – Авт.). Грають вони ще й на внутрішньополітичних речах, щоб дестабілізувати Україну зсередини. У них є свої агенти впливу, вони намагаються будь-яким чином закріпити російську агресію як конфлікт всередині України між Києвом і Донецьком. І вся ця стратегія продовжує працювати. Але це одна фаза. Я б не сказав, що вона була активною, а зараз якась інша, просто змінюють інструменти. За кінцевої мети в Росії нічого не змінюється: Росія хоче зробити неможливою інтеграцію України в європейський простір і хоче взяти змором нашу досить слабку структуру управління країною. Але тут ще важливий міжнародний аспект – хвиля виборів в Штатах, у Франції, в Німеччині. Вони хочуть дочекатися більш сприятливого для себе результату, щоб вислизнути від санкцій. Але як би там не було у росіян зовнішня політика більш активна. Вони постійно апробують кілька варіантів паралельно. Просто система, яка є в Росії, не має майбутнього – ця модель нежиттєздатна. Сам по собі режим Путіна ні економічно, ні політично не має майбутнього. Але період, поки він знаходиться в цій фазі напіврозпаду, для нас дуже небезпечний. Я завжди кажу, що слова з нашого гімну "Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці..." потрібно сприймати метафорично, а не сидіти і чекати, поки вони (вороги – Авт.) кудись там згинуть, як роса на сонці. Тому нас продовжать тримати в напруженні".

Фото зі сторінки Фесенка в Facebook

Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента": "Якщо Путіну починати війну, чому саме зараз?"

"З приводу припинення торгових воєн можу посперечатися. Заборона на транзит, який діє з початку року, став проблемою. Плюс з цього року вони запустили санкції, пов'язані з припиненням режиму зони вільної торгівлі в рамках СНД для України. В цілому ж тактика Росії відносно України змінилася ще з вересня 2014 року – перші Мінські угоди стали спробою мирно врегулювати конфлікт. Потім був "Мінськ-2" і Росія, в тому числі, використовувала і військові методи тиску. Після цього військові методи практично не використовувалися. Були спроби під Мар'їнкою навесні минулого року... Але фактично з вересня минулого року тактика Росії почала змінюватися.

Путін у вересні минулого року, це і виступ на Генасамблеї ООН, і переговори з американцями і європейцями, запропонував партнерство – антитерористичну коаліцію. І теракти, які потім відбулися у Франції, в Німеччині, проблеми в Сирії, зіграли на користь Росії. Тому помінялася тактика – це використання Сирії на публічне зменшення увагу до теми Донбасу, закриття теми "Новоросії", і "торгівля" із Заходом не тільки про Україну, але і з сирійської теми. Додатковий момент з'явився вже в цьому році – міграційна криза в Європі, ситуація на президентських виборах в США, я маю на увазі різке зростання шансів Трампа на перемогу. Все це переконало Росію, що вони у виграші, не треба йти ні на які поступки. Це новий тактичний момент вже в 2106 році. Ну і що стосується силового фактора. Ось у нас зараз всі бояться, паніка невелика є, що нібито буде нова війна. Якщо Путіну починати війну, питання, а чому саме зараз? Для чого? Чого він за допомогою цієї війни доб'ється? Це зламає всю політику, яку Путін проводив останній рік, а реально – півтора року. Це тактична гра примирення з Заходом, пошуку компромісу. Велика війна все це зламає. Ця тактична гра спрямована на те, щоб домогтися зняття санкцій проти Росії. Побічно, скажімо, як було в серпні минулого року, деякі локальні загострення можливі для того, щоб стимулювати переговорний процес, показати "ну ось бачите, Україна не хоче домовлятися, тому наші друзі в Луганську і Донецьку не можуть терпіти, вони захищають свої інтереси...". Я боюся, що навіть чутки про велику війну і ось ці всі вчення (на кордоні з Кримом – Авт.)... Всім нашим панікерам я просто нагадаю: вчення на українських кордонах з концентрацією військ, все це, наприклад, в 2014 році відбувалося 5 або 6 разів".

Фото: razumkov.org.ua

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова: "Росія прийшла до висновку, що переважно військовими методами занадто дорого домагатися своїх цілей"

"Я б сказав, що змінюються методи, але загальна стратегічна лінія, якщо її так можна назвати, залишається незмінною. Причому, це було задовго до конфлікту, і я б сказав, що відразу після здобуття Україною незалежності. І ця стратегічна лінія продовжується. І скажімо реалістично, я не бачу моменту, коли ставлення Росії до України може змінитися радикально. Тобто, коли Росія зможе визнати Україну рівноправним партнером. і справа не тільки в Путіні і путінському режимі – це закладено в російському менталітеті, там йде сприйняття України як молодшого брата. Путін як по Фрейду неодноразово публічно про це висловлювався. Найбільш популярну заяву він зробив в Бухаресті в 2008 році (на саміті НАТО – Авт.), коли він Бушу сказав, що Україна – це недодержава. Тобто, це пояснює багато чого, і з цього треба виходити. Що стосується методів, дійсно, були переважно невійськові методи до 2014 року. Хоча тут також потрібно зауважити, що це була не перша спроба. Але було це на рівні такого, скажімо, "хуліганства". Наприклад, будівництво дамби до острова Тузла. Було пару інцидентів на межі збройного конфлікту (не широкого збройного конфлікту) із застосуванням зброї в 90-х роках під час розподілу Чорноморського флоту. Але в 2014 році Росія перейшла межу, і військовий інструмент став головним. У той же час після трагічних поразок, які Україна були нанесені в Іловайську в серпні 2014 року, Росія все-таки прийшла до висновку, що переважно військовими методами занадто дорого домагатися своїх цілей. І зараз військові методи, присутні в цьому так званому наборі інструментів, будуть використовуватися і використовуються тільки в крайніх випадках. Я маю на увазі не військовий шантаж, а реальне включення військових інструментів. Перевага віддається, і буде віддаватися, по крайней мере, найближчим часом досягнення або методам, які дозволяють досягти своєї мети без застосування зброї. Один з таких зараз потужних інструментів – це Мінські угоди і комплекс заходів по виконанню Мінських угод. Тобто, на сьогодні це повинно розглядатися (Росією – Авт.), як один з основних інструментів досягнення цілей щодо позбавлення України суверенітету і включення України в зону російських інтересів".

Фото зі сторінки Умланда в Facebook

Андреас Умланд, старший науковий співробітник Інституту Євро-Атлантичного співробітництва: "Може бути, просто не вистачає грошей на нову ескалацію"

"Дуже важко судити про те, які розрахунки роблять в Кремлі. Ми не знаємо, як там відбувається процес прийняття рішень. Можна просто спостерігати те, що відбувається. І це вказує на те, що один з варіантів поведінки Росії буде таким, що вона далі буде являти собою загрозу для Південної та Східної України. і тим самим буде підривати інвестиційний і бізнес клімат, буде відволікати українську державу від інших завдань і чекати того, що ці регіони, особливо східні та південні, стануть депресивними. Така тактика постійного підриву безпеки цих регіонів , в кінцевому рахунку, призведе до того, що ці регіони будуть дестабілізуються і тоді може відкритися нове вікно можливостей для Росії щодо розширення території, яка знаходиться під її контролем. може бути, є такий розрахунок в Кремлі, що скажімо, прихід Трампа в Білий дім кардинально змінив би як американо-російські відносини, так і американо-українські відносини. І з таким новим президентом можна домогтися домовленості, незважаючи на інтереси України. Таке ж могло б теоретично відбутися у Франції, якби або Ніколя Саркозі або, що було б ще гірше, Марін Ле Пен стали президентами. Тоді теж, мабуть, змінилося б ставлення Європейського союзу, як до України, так і до Росії. Може бути, є така вичікувальна позиція Росії. Але може, і немає: може поведінку Росії зараз диктується і іншими прерогативами. Може бути, просто не вистачає грошей на нову ескалацію".