Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач 
Українським політикам і високопоставленим чиновникам рівня заступника міністра і вище регулярно пропонують хабарі. Вони можуть бути в різній формі: як у вигляді регулярних "відсотків" або "відкатів" від прибутку, одержуваного хабародавцем, так і в грошовому вигляді. Розмір хабара рідко буває менше мільйона американських доларів, а часом обчислюється десятками мільйонів. Зрозуміло, не минула ця практика і представників нинішньої влади. Все це – чиста правда. Вони (політики і високопоставлені чиновники) самі про це говорять.
Хабар знайшов героя
Протягом десятиліть в українських ЗМІ регулярно з'являлися заяви тих чи інших політиків і держслужбовців приблизно такого змісту: "Мені пропонували хабар у розмірі (цифру вставити), але я від нього відмовився". Найчастіше вони звучали в інтерв'ю з політиками напередодні виборів. Мас-медіа новина миттєво тиражували, електорат захоплено цокав язиками або крутив пальцями біля скроні – залежно від власних морально-етичних засад. Інших наслідків зазвичай не спостерігалося. Що дивно: адже, по суті, мова йшла про злочин. А злочин має бути покараним.
Кілька прикладів. У листопаді минулого року міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тимофій Милованов в одному зі своїх інтерв'ю у відповідь на питання, який найбільший хабар йому пропонували, сказав буквально наступне:
"Не пропонували ще. Я думаю, будуть. Я буду відмовлятися, звичайно. У мене немає американського паспорта, але у мене є грін-карта – дозвіл на перебування в Америці, тому що я там професор. Я плачу податки в Америці і не можу брати хабарі, американці можуть мене посадити. Чому я сказав "ще"? Тому що "подерибанити" держпідприємства мені вже пропонували. Поставити своїх людей і щось подерибанити (потоки розділити). Я від цього відмовляюся".
Міністр як у воду дивився. Не минуло й трьох місяців, як він відрапортував громадянам про свою відмову вже від "десятків і сотень" корупційних пропозицій. "Буває, пропонують хабарі. Найбільша цифра, на яку натякали, – 10 млн доларів за призначення керівника держпідприємств" , – розповідав міністр вже в січні нинішнього року.
Підкуп оптом і в роздріб
Заява Милованова про спроби підкупу – далеко не єдина за останній час. У листопаді керівник фракції "Слуга народу", народний депутат Давид Арахамія з парламентської трибуни заявив, що його колега по фракції (пізніше виключена) Анна Скороход пропонувала неправомірну вигоду депутатам.
"Те, що пані Скороход неодноразово зверталася до народних депутатів і пропонувала їм грошову матеріальну допомогу, – це факт", – заявив Арахамія.
Пізніше глава партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко заявив, що Скороход нібито пропонувала гроші десятки разів. Але пропозиція хабарів не було процесуально підтверджена. "Десятки випадків... Якби у нас була така інформація процесуально підтверджена, то ці депутати ходили б на допити в НАБУ", – сказав Олександр Корнієнко.
Не тільки Кабмін і парламент страждають від атак хабародавців. Жертвою став навіть Офіс президента. Так, в липні минулого року на той момент глава Офісу Андрій Богдан повідомив на прес-конференції про те, що йому пропонували хабар у розмірі 20 мільйонів.
"Кілька днів тому на мене виходив один з адвокатів, який представився адвокатом одного з таких" смотрящих", які заважають пану Кличко ефективно управляти містом, і висловив таку пропозицію. Робота з місцевим бюджетом Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації дозволяє їм отримувати 40 мільйонів доларів на рік. Попросив все-таки не рухати голову міської державної адміністрації і запропонував цей бюджет розділити навпіл", – заявив Богдан.
Уже через кілька днів НАБУ за зверненням Володимира Кличка відкрило кримінальне провадження за частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), а Богдана, як писали деякі ЗМІ, викликали для надання свідчень.
Втім, перспектива цієї справи, як і інших подібних, досить туманна. Хоча б тому, що правоохоронцям досить важко доводити сам факт пропозиції хабара, якщо його не було належним чином задокументовано і зафіксовано. Тобто процесуально підтверджено.
Куди бігти жертві хабародавця
Багато чиновників і політикіф, які повідомляють у пресі про пропозиції хабарів, на жаль, не уточнюють, чи були ними зроблені кроки (крім заяв у ЗМІ і соцмережах) для інформування правоохоронних органів про злочин.
"Будь-який громадянин, якому пропонують хабар, або, як каже сьогодні закон, неправомірну вигоду, зобов'язаний звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів, – розповів сайту" Сьогодні" екс-генпрокурор України, голова Союзу юристів України Святослав Піскун. – В іншому випадку його дії підпадають під статтю про приховування злочину, за що передбачено кримінальне покарання. Пропозиція хабара – це злочин, тому про нього необхідно повідомляти правоохоронцям. Повинно бути розслідування, заявник повинен підтвердити, що йому пропонували хабар, і той, хто це робив, повинен бути покараний", – зазначає Святослав Піскун.
Екс-генпрокурор при цьому зазначає, що навіть високопоставленому чиновнику, який став жертвою хабародавця, звертатися можна в будь-який з правоохоронних органів, не обов'язково в НАБУ.
"Можна просто зателефонувати або прийти в поліцію. І вони вже там направлять в той орган, який уповноважений буде розслідувати цю справу", – розповів Святослав Піскун.
Приблизно так, мабуть, вчинив у листопаді минулого року керівник Фонду держмайна України Дмитро Сенниченко. Отримавши пропозицію за п'ять мільйонів доларів призначити "потрібну" людину в керівництво держпідприємства, Сенниченко відправився не до комп'ютера з соцмережами і навіть не в найближчу редакцію ЗМІ, а прямо до правоохоронців. Співробітники НАБУ миттєво взяли об'єкт в розробку. Забезпечили (ймовірно, оскільки як насправді проходила операція – професійний секрет) Сенниченко купою "жучків". Зафіксували на аудіо і відео попередні і остаточні переговори... Операція зайняла більше двох місяців, зате в кінці січня хабародавці були затримані на гарячому з необхідними "процесуально підтвердженими" доказами.
Втім, відзначимо, що інформування правоохоронців за допомогою ЗМІ – також один із способів заявити про злочин. Хоча і не зовсім правильний. Стаття 214 КПКУ свідчить, що "Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального злочину, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати розслідування". Тобто теоретично навіть повідомлення на сторінці в Facebook досить, як мінімум, для досудового розслідування.
Акцентуємо також, що "неінформування" загрожує для того, хто приховує злочин, позбавленням волі до трьох років, що передбачено статтею 396 Кримінального кодексу.
Облік не передбачений
Інше питання, чи стежать взагалі правоохоронці за такою інформацією? І чи реагують на неї? Сайт "Согодні" спробував з'ясувати, скільки взагалі справ порушено за фактом заяв вищих чиновників про спробу надати їм неправомірну вигоду. Скільки з них було порушено безпосередньо за заявами чиновників в правоохоронні органи, а скільки – за відповідними повідомленнями в ЗМІ і соцмережах. Нарешті, що там зі злочинцями, які настільки нерозважливо запропонували незаконно збагатитися Милованову, Богдану і т.д.
Пресслужба НАБУ, на жаль, вважала за краще обмежитися відпискою. Так, наприклад, на питання, чи було проведено досудове слідство за фактами, вказаними в повідомленнях Милованова, Богдана, Арахамії, чи були порушені кримінальні справи, на якому етапі перебуває слідство і чи фігурують у справах підозрювані, в НАБУ відповіли, що дана інформація "є інформацією з обмеженим доступом і не може бути надана".
Залишилося без відповіді і суто "статистичне" питання: скільки кримінальних справ порушено або досудових розслідувань проведено в минулому році за фактом повідомлення у ЗМІ вищою посадовою особою про спробу запропонувати йому кимось неправомірну вигоду. У НАБУ відповіли, що "організаційно-розпорядчими документами НАБУ не передбачено ведення обліку інформації за запитаними критеріями".
Коли політичні "понти" – на шкоду
Бувають, втім, випадки, коли політики або чиновники, розповідаючи ЗМІ, як відмовилися від запропонованого їм хабара, керуються мотивами, далекими від почуття громадянського обов'язку.
"По-блатному це називається "понти". У мене був випадок: один заступник міністра по ЗМІ якось розтрубив, що йому пропонували п'ять мільйонів. По-моєму, щось там з транспортом було пов'язано. Ну, я його викликаю на допит, саджу в крісло і починаю: коли це було, як, хто свідок, як виглядає людина, які вуса, зачіска, зріст, одяг, прикмети? Ну, і так далі. У підсумку він каже: вибачте, Святославе Михайловичу, я це вигадав. Хотів собі імідж уявний створити", – розповів ексгенпрокурор.
Політтехнологи вважають, що подібні випадки дійсно трапляються в політиці. Однак найчастіше "створення іміджу" на заявах про відмову від хабара (так це розцінюється електоратом) може більше зіграти проти політика або чиновника.
"По-перше, подібні заяви насправді мало підвищують імідж політика. Коли це сказано вперше – це круто. Але коли про це йдеться щопівгодини кожним другим політиком – вже нудно. Більш того, це дає привід конкурентам задати купу питань. Теж досить стандартних, але, тим не менш, неприємних. Наприклад: якщо пропонували хабар, то де заява в правоохоронні органи? Де справа? Назви прізвища! Якщо відповідей немає – значить, прикриваєш? Відповідно, збитк від заяви може бути більшим, ніж піар", – розповів сайту "Сьогодні" політолог і політтехнолог, засновник дослідницької компанії ACTIVE GROUP Андрій Єременко.
За його словами, ефективним в плані підвищення іміджу було б якраз співпраця з правоохоронцями.
"Тобто подача заяви, щоб правоохоронці розробили операцію, щоб був зафіксований хабар міченими купюрами тощо. Тобто не просто заявити, а допомогти спіймати злочинця. Тоді це спрацює. Причому це буде "хороша" і "довга" історія, оскільки вона буде грати на імідж не тільки в момент затримання хабародавців. Потім буде розслідування, суд – все це довго буде підігрівати позитивний інтерес ЗМІ", – розповів політтехнолог.
Втім, як автор не старався, не міг пригадати за останні два десятки років заяви політика про те, що, "той негідник (ну, пам'ятаєте, який мені хабар пропонував) засуджений і понесе заслужене покарання". Хоча така заява була б логічною. Можливо, ситуацію змінить нова влада. Тим більше, що сьогодні є вже не тільки заяви, а й конкретні затримання під час спроби дати хабар.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми