Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Чесні вибори, зміна еліт, шанс на модернізацію: 2019-й рік в українській політиці

3 січня, 07:23

Віталій Рябошапка

Експерти про головні події та тенденції року

/ Фото: AFP

2019-й рік багато в чому став переломним для країни. Найбільш точно і ємко рік характеризує прикметник "вперше". Вперше главою держави обраний не політик . Вперше парламент оновився на 70%, при цьому вперше велика частина парламентарів раніше не мали відношення до політики. Вперше у Верховній Раді одна політична сила отримала одноосібну більшість. Вперше парламент взявся за популярні в народі, але не популярні серед політичної еліти реформи – починаючи від скасування депутатської недоторканності і закінчуючи законом про народовладдя.

Безпосередніми учасниками більшості з вищеназваних процесів були всі ми. Виборці, які голосували на виборах. Активні та небайдужі громадяни України, які виходили на вулиці відстоювати свою думку. Люди, які підписували сотні і тисячі петицій, які місцева і центральна влада не могла залишити без уваги. Тому що вперше – в такому обсязі тав таких масштабах – політичні еліти надали народу право реального вибору і переклали на плечі народу тяжкість реальної відповідальності.

У 2019-му дійсно вирішував і вирішив народ. Для багатьох це рішення стало гірким розчаруванням. Для багатьох – насамперед і тих, хто хотів його – несподіванкою. Але воно ухвалене, і відповідальність за майбутнє України лежить не тільки на президентові Зеленському, не тільки на чотирьох сотнях депутатах і декількох тисячах чиновників, а й на всіх нас.

Сайт "Сьогодні" попросив експертів, які весь цей час допомагали нам розібратися у заплутаній українській політиці, підсумувати рік.

Володимир Фесенко, політолог, директор Центру політичних досліджень "Пента":

- Головною подією року, безумовно, стали президентські і парламентські вибори. Останні, як зазначали багато спостерігачів, скоріше, були третім туром виборів президентських. Відбулася зміна влади в країні. У нас з'явився новий президент. Причому найнезвичайнійший президент за всю нашу історію. І, мабуть, найбільш незвичайний і нестандартний глава держави в Європі. Це звичайно знаменна подія. У парламенті – також вперше в українській історії – з'явилася однопартійна більшість. Вперше ми побачили "турборежим". Було обрано новий уряд – молодий і також незвичайний. Тобто зміна влади – це, звичайно, найголовніша, комплексна подія 2019-го року.

Тепер щодо тенденцій. Незважаючи на всі наші проблеми і протиріччя, зміна влади в Україні відбулася цивілізовано і демократично. І це, напевно, найбільший позитив. Негатив для мене більше пов'язаний з суспільними настроями під час і після президентських виборів. Ми знову між собою посварилися. Градус емоцій піднявся на неймовірну висоту, знову ми чуємо звинувачення, знову спостерігаємо неприйняття і навіть ненависть щодо конкретних політиків. Ось це наше самоїдство в стосунках один з одним, на жаль, залишилося. І багато в чому буде визначати події в Україні та в майбутньому році. Країна, як стало очевидно, знаходиться в стані дуже сильного соціально-політичного неврозу. Це проблема, якою треба буде займатися.

Втім, є в цій ситуації і плюс, якщо можна так сказати. Все не так погано, як могло би бути. Лінії розколу склалися не по лінії мови, не по лінії "схід-захід", не по лінії прихильників і противників європейської та євроатлантичної інтеграції та, навіть, не по лінії більшого або меншого добробуту виборців. Ось будь-яка з цих ліній в нинішніх умовах була б дуже серйозним викликом для держави. Але вибори продемонстрували, що у нас з'явився сильний центр, що знижує ризики протистояння двох полюсів.

Незважаючи на зміну влади в країні, зовнішньополітичні цілі залишилися незмінними. Курс на євроінтеграцію і НАТО триває, відносини з нашими основними партнерами збереглися. Більш того, з деякими країнами, наприклад з Польщею, відносини покращилися, знкла низка тих проблем, що були. Загалом, те, що курс залишився незмінним, хоча нас лякали, що буде розворот на 180 градусів, що збережена спадкоємність курсу, – позитивний момент.

Реклама

Головна неприємна тенденція – це загострення внутрішньополітичного протистояння в США, причому це пов'язане з українською темою. Те, що ми опинилися в епіцентрі цього протистояння, – безумовно, негативний для нас сценарій. Друга негативна тема – це повернення Росії в ПАРЄ. Сам процес почався ще минулого року, але ось іміджеві дивіденди Росія отримала вже в цьому. Ще одна негативна тема – "Північний потік-2", яка була розтягнута на весь рік. Лише в кінці, завдяки американським санкціям, Україна змогла зітхнути спокійніше. Більш того, завдяки цим санкціям прискорилися переговори щодо транзиту газу.

Ми стали свідками того, що у нас посилилися протести – проти Мінських угод, проти земельної реформи. Проведення якої, до речі, також стало знаковою подією року. Тому що двадцять років це питання відкладали з різних міркувань – не хотіли його вирішувати, боялися і так далі.

З питання війни на Донбасі ключовою подією стало розблокування процесу мирного врегулювання. Після трьох років перерви переговори відновилися. І є, нехай невеликі, але знакові події. Це і розведення військ на трьох ділянках, і обміни полоненими, і проведення зустрічі в "нормандському форматі" (зустріч президента України Володимира Зеленського, президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Росії Володимира Путіна – Ред.), і домовленості про припинення вогню. І хоча позитивні тенденції носять на сьогодні обмежений характер, але все ж вони є. І головне, вони дають шанси закріпити і завершити процес мирного врегулювання в майбутньому році.

Олександр Мусієнко, політолог, керівник Центру військово-правових досліджень:

- Один з головних позитивів року – у нас відбулися нормальні, чесні і демократичні президентські і парламентські вибори. Це дуже важливо для статусу та іміджу України в світі.

В тренді
"Свобода слова Савіка Шустера": Кінець епохи жадібності, бідності і брехні (повне відео)

Відбулася зміна еліт, оновлення правлячої еліти. Це означає, що Україна як держава поступово модернізується, намагається намацати рецепти, які зможуть забезпечити нашій країні рішення поточних проблем і подальше стійке зростання.

Плюс, що не відбулося "тотальної зради", "здачі" українських інтересів. Ніякі червоні лінії влада не перетнула. І хоча ми особливо не просунулися в напрямку мирного врегулювання, але, принаймні, просунулися в напрямку встановлення перемир'я. І якщо ми бачимо метою, щоб на Донбасі не гинули наші захисники, то ми до цієї мети дійсно просунулися.

Серед плюсів – домовленості про транзит газу. Ми забезпечили собі стабільні надходження до бюджету щонайменше на найближчі п'ять років. І плюс до цього отримали три мільярди доларів до бюджету в забезпечення рішення Стокгольмського арбітражу.

Що стосується негативу, то я б відзначив певні "збої" в роботі Верховної Ради. Продемонструвавши на перших порах високу ефективність, під кінець року парламент трохи забуксував. Внаслідок цього не затверджені деякі закони, які, як очікувалося, будуть прийняті. Мова і про закон про азартні ігри, і про земельну реформу і так далі. Ще один негатив, що стосується, скоріше, роботи уряду, – це зниження промвиробництва в країні і недовиконання бюджету.

Реклама

Але в цілому рік заклав основи під подальшу модернізацію держави. Як цим шансом ми зуміємо скористатися, покаже час.

Андрій Єременко, політолог, засновник дослідницької компанії ACTIVE GROUP:

- Про тенденції 2019 року. По-перше, у всій повноті проявився запит на оновлення всього і всіх. Цей запит, як і запит на реформи, ми точно бачили на президентських і парламентських виборах.

Другий запит – на участь в ухваленні рішень. По суті, і вибори проходили під гаслом: "ми виберемо ось цих чудових людей, які будуть нас, тобто народ, слухатися. При цьому як влада відповість на цей запит, ми не знаємо. У цьому плані вона за минулий з моменту виборів час до кінця себе ще не проявила. З іншого боку, ми побачили сильний тиск громадянського суспільства на владу. І що нова влада під цим тиском прогинається. І це не стільки про рух "Ні капітуляції" – оскільки в цьому випадку учасники протесту вимагали того ж, що вимагала від себе сама влада. Ми бачили, як кілька разів влада змушена була під тиском суспільства переглядати свої плани щодо законопроектів. Наприклад, за тими ж ФОПам, закон за якими ухвалили, а тепер намагаються переписати, оскільки він викликав сильне невдоволення суспільства.

Третя тенденція – загострення в політичних і суспільних відносинах. Ось ці протистояння і перетікання "зради" і "перемоги" у нас, в принципі, давно спостерігаються, при цьому "зрада" і "перемога" періодично міняються місцями. Що мається на увазі? Що одні й ті ж події одні і ті ж люди вчора називали "перемога", а сьогодні називають "зрадою", і навпаки.

Не можу не сказати про економіку. Те, що непередбачувано високий курс гривні- це погано, на мою думку. Причому поганий і сам високий курс, що б'є по нашим експортерам і промвиробництву, і тенденція. Люди ж робили бізнес-плани з урахуванням одного курсу, а зараз мають інший. Виходить, держава не виправдала свої ж прогнози. Внаслідок цього багато хто має збитки.

Але є і плюси. По-перше, те, що держава позичає у гривні, а не у валюті. Я маю на увазі гривневі ОВДП. Важливо, що країні явно почали довіряти великі інвестори, які купують довгострокові облігації. Тобто ці люди вірять в те, що економіка України не звалиться протягом найближчих років, та ще й дасть їм якийсь прибуток.

У зовнішній політиці збереглася повна спадкоємність. Ми як би "вляпалися" у внутрішньополітичний скандал в США, але насправді тут від нас мало що залежало. Це треба сприймати як цунамі, якої затопило Штати, ну і нам трохи дісталося. Буває.

Продовження Мінського процесу – ми бачимо ту ж позицію, що і при Порошенку, може, дещо в іншому контексті, під трішечки іншим кутом. Вдався обмін полоненими, вдалося розведення. Але поки що не більше того. Росія піддається зовнішньому тиску, але погано і повільно. Тому треба набиратися терпіння і чекати.

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" підвели свої підсумки 2019 року. Подробиці – в сюжеті.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...