Історія театрів Дніпропетровська: злий чаклун у парку Глоби і міні-хмарочос

Маршрут сьогоднішньої прогулянки – театральний, адже багато хто навіть не припускають, який непростий шлях пройшли наші храми Мельпомени. "Сегодня" відвідала шість найвідоміших театрів Дніпропетровська та з'ясувала, як змінилася їхня доля з моменту заснування, а що залишилося в первозданному вигляді. В ритмі міської суєти багато хто не звертають уваги на те, який театр найчастіше друкують на сувенірах для туристів, не цікавилися раніше, де пережили війну актори театру імені Горького і, проходячи повз філармонії, навіть не здогадуються, для чого насправді звели цю будівлю . Так що ми впевнені, що маршрут сподобається як завзятим театралам, так і тим, хто тільки знайомиться з цим видом мистецтва.

Театр-черепашка

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Почнемо похід з парку Глоби і його символу – Театру-черепашки, який звели в 1977-му. Якщо придивитися, форма даху дійсно нагадує раковину молюска, а сам театр ніби гойдається на хвилях. "Зображення цієї будівлі частіше інших можна зустріти на магнітах, листівках та інших сувенірах, – каже екскурсовод Віталій Рощин. – Привертає увагу фасад, обплетений виноградною лозою і величезні камені біля входу". Раніше тут частенько проводили фестивалі всесоюзного масштабу, нині ж театр не так часто приймає гостей. Сьогодні символ часу похмуро стоїть на самоті, і тільки дитячий сміх оживляє похмурі стіни. "Таких будівель зараз не будують, – каже Рощин. – Колись тут був чи не центр культурного життя". Батьки, що гуляють з дітьми в парку, часто згадують, як самі бігали на концерти та вистави. "У часи моєї молодості тут уявлення бували чи не кожні вихідні, – згадує житель міста Євген Солодько. – А зараз тут відзначають лише масштабні міські свята, але мені подобається приходити сюди і розповідати дочки, що було в моєму дитинстві. Так, ми вірили, що тут колись жив злий чаклун, а потім принцеса розчаклувала будівлю і поселила білих лебедів, але де вони зараз невідомо". Зараз у ставку плавають качки, яких із задоволенням годує дітвора, але хочеться вірити, що наступного літа тут оселяться білі лебеді.

Театр ім. Горького

Перейшовши через парк, прямуємо до проспекту Карла Маркса, де під номером 97 височить величний будинок з колонами – Драматичний театр імені Горького. Колишній зимовий театр побудували на початку минулого століття, а ім'я письменника привласнили лише в 1932-му, коли особливе місце в репертуарі зайняла драматургія. "Це унікальний театр і колектив, – розповідають екскурсоводи. – Під час Другої світової війни весь колектив був евакуйований в Барнаул, але потім повернувся. Влітку 1997-го актори театру відправилися на гастролі і півтора місяці показували свої вистави в Севастополі, Сімферополі, Євпаторії та Миколаєві. На той момент це був єдиний в країні театр, який відважився на такий маршрут в період економічних негараздів". Зараз, як і багато років тому, в репертуарі театру переплетені сучасність і класика.

Театр опери і балету

Пройшовши далі по проспекту Карла Маркса, під номером 72-а побачимо друга знакова для театралів місце – Дніпропетровський театр опери та балету. Цей храм мистецтва вперше відчинив перед публікою двері 26 грудня 1974-го. "Показали "Лебедине озеро". Спектакль справив фурор, глядачі прийшли в невимовне захоплення, – розповідає екскурсовод Віталій Рощин. – Так, з першого ж сезону в театрі стали з'єднувати два напрямки: музику радянських композиторів і постановку класики". За рік в театрі виходило по чотири прем'єри, в 1990-ті режисери активно ставили українські та сучасні оперні твори. А в 1993-му в опері заробила хореографічна школа, випускники якої досі з успіхом виступають на світових сценах.

Міні-хмарочос

Перемістившись на вул. Леніна, опиняємося біля ще одного культового будівлі. Під №6 тут розташувалася філармонія, раніше аскетичне залізобетонне будівля була театром-клубом Громадського зібрання. Спочатку тут планували проводити наукові конференції, зустрічі із зарубіжними гостями, ставити аматорські вистави. "Побудовано будинок було в 1912-му, а філармонією стало лише в 1936-му, і його називали міні-хмарочосом, – говорить Рощин. – Це не точна зменшена копія хмарочоса, але багато елементів фасаду схожі. Мабуть, на частку цієї будівлі випало найбільше випробувань і труднощів. Якщо війну воно пережило без втрат, то в період перебудови тут була маса реорганізацій".

Драма з атлантами

Далі в нашому пішому маршруті слід Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Шевченко. "Будівля театру є пам'яткою архітектури національного значення, – розповідає екскурсовод Віталій Рощин. – Спочатку воно було театром англійського клубу з округлим фасадом, оздобленим колонами, зображеннями ліри і квадригою Аполлона – символом театрального мистецтва". Будівля є одним з найстаріших у місті і довго не змінювало свій зовнішній вигляд. Однак в 1980-му прибрали велику частину декору і зробили прибудову. В 2009-му була друга капітальна реставрація фасаду та приміщення театру, але основні деталі інтер'єру залишилися незмінними. Сьогодні тут можна побачити старовинні фігури атлантів і решітки на балконах.

Молодіжний театр з духом "совка"

Завершимо прогулянку біля місця зустрічі театральної молоді. На розі Московської та Плеханова розташовується улюблене місце дітвори – ТЮГ. З цієї будівлі з мозаїкою в місті і почалося становлення театрального мистецтва для дітей. "Історія ТЮГу починається з 1927-го, тоді театр носив ім'я Пушкіна, – розповідає екскурсовод. – У травні 1939-го тут відкрився ще й театр ляльок, але у війну роботу довелося припинити". Зараз ТЮГ – єдиний театр, який знаходиться в житловому приміщенні і до сих пір зберіг радянський інтер'єр. Біля нього височіє стовп круглої афіші та ссохшиеся дерево із залізними гілками. Будівля не примітно в плані архітектури, але навіть атмосфера поруч з ним до сих пір просякнута радянським часом.