Бойовики прострілювали територію, по якій ми повинні були відходити – оператор "2+2"

Разом з бійцями добровольчих батальйонів, які опинилися в оточенні під Іловайськом, проривалися і представники преси. Про це журналісту телеканалу "Україна" розповів оператор каналу "2+2" Іван Любиш-Кірдей.

"ПРОСТРІЛЮВАЛИ ТЕРИТОРІЮ, ПО ЯКІЙ МИ ПОВИННІ БУЛИ ВІДХОДИТИ"

- Ми вирвалися з Іловайська у п'ятницю. З самого Іловайська ми виїхали разом з пораненими у четвер. Приїхали в сусіднє село Многопілля. Там у школі був організований госпіталь, де хірург робив операції пораненим. Нібито була домовленість з 16-ї до 22-ї години, і за цей час повинні були вивести поранених.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Коли ми вже приїхали в Многопілля, повантажили поранених на машини і коли автівки виїхали, їх обстріляли і вони повернулися назад. Це було в період домовленості про припинення вогню. Ми тоді не виїхали з ними, оскільки за наш автомобіль не було домовленості. Була домовленість лише щодо трьох машин з пораненими. Після цього, за інформацією військових, мав бути створений "зелений коридор" для виведення всіх військ. Це, начебто, був обмін на російських полонених, які були в Многопіллі.

О шостій ранку ми вже стояли в колоні. З шостої до восьмої чекали. У цей час спалювалися українські боєприпаси. А в напрямку, куди ми повинні були їхати, було чути вибухи. Було зрозуміло, що бойовики прострілюють територію, по якій ми повинні відходити.

На початку дев'ятого ми виїхали, від'їхали 500 метрів від Многопілля, як почався шквальний обстріл з мінометів, гранатометів, автоматичної зброї. Причому вогонь був з обох боків. Тоді Макс Левін, фотограф "Лівого берега", який сидів за кермом, прийняв рішення взяти на себе відповідальність, об'їхав два підбиті танки і на швидкості проскочив далі вперед.

По дорозі ми потрапили ще у дві засідки, де нас обстріляли з автоматичної зброї, вже без гранатометів. І ми виїхали в район Старобешеве.

"В КОЛОНІЇ БУЛО БІЛЬШЕ 300 ЧОЛОВІК"

- Що сталося з тією колоною, не знаю. Всю інформацію дізнавався з новин. Частина з них здалася в полон, частина прийняла бій. З рештою не знаю, що сталося. Знаю, що хлопці невеликими групами виходять.
Точно бачив два підбиті танки і одну підбиту вантажівку з солдатами. Ми були майже на початку колони, а за нами ще тяглася, і я не знаю, які там втрати.

Там було близько 300 осіб з добровольчих батальйонів, ну і армія з танками БМП, БМД, вантажівки. Всього було більше 300 чоловік у тій колоні, в якій ми їхали.

РОСІЙСЬКИЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ

- Особисто я бачив одного полоненого російського військовослужбовця. Наші військові говорили, що є ще поранені, але я їх не бачив. Можливо бачив, але принаймні мені не говорили, що це ось росіяни.

Старший взводу, який виводив того військового і садив його в машину говорив, щоб він передав своїм, що в Українській Армії є офіцери у яких є честь.

СОЛДАТ ПЕРЕДАВ ЗАПИСКУ ДРУЖИНІ

- Один солдат з батальйону "Миротворець" передав записку своїй дружині. Зараз записка лежить у мене вдома. Я передзвонив його дружині, вона зараз виїхала з Києва, говорила, що буде 11 вересня тут, тоді і передам їй. Я не знаю, чи живий Віктор. Ми з ним не знайомі толком були.

В Іловайську були дві точки: депо і школа. У депо був штаб, а в школі був пост, де базувалися батальйони "Миротворець" і "Херсон". У "Миротворці" було близько ста чоловік. І ми активно не спілкувалися. Він якось підійшов, запитав, чи можу я передати записку, я відповів, що зможу.

Настрій у хлопців дуже бойовий. Командир батальйону "Миротворець" сказав, коли кілька солдатів написали рапорти і пішли, що дякувати Богу, що залишилися справжні бійці. Один солдат в Іловайську, коли дізнався, що ми в оточенні, то було відчуття, що він навіть зрадів. Каже: "О, клас, зараз адреналін заграє, постріляємо". Тобто дух був бойовий і в бою вони довели, що це не просто слова.

"ХЛОПЦІ ВОЮЮТЬ ЗА УКРАЇНУ"

- От коли живеш у Києві, по-іншому сприймаєш фразу "Хлопці воюють за Україну". А коли це кажуть хлопці після бою, які вже обстріляні, і кажуть, що "все одно ми переможемо, незважаючи на оточення", вони кажуть, що воюють за нашу землю, то з такими бійцями не страшно.

Хлопці чекали підтримки, вони і до нас звертали й у преси запитували про результати. Коли ми були там, особисто я не бачив якоїсь підтримки, щоб зайшла техніка і всіх вивела. Можливо, були якісь спроби Генштабу, але я не компетентний про це говорити.

Нагадаємо, штурмові сили АТО більше тижня утримували велику частину Іловайська під контролем, однак під натиском бойовиків і підкріплення російської армії з важким озброєнням потрапили в оточення і змушені були з боями і втратами залишити місто. Бійці добровольчих батальйонів і сил ЗСУ продовжують дрібними групами виходити з оточення.