Десять жителів селища Піски другу зиму живуть без світла, газу і води

Піски – це селище зруйноване, лічені будинку ледве вціліли. Місцеві жителі втекли від обстрілів – залишилося від сили 10 осіб. Другу зиму люди живуть без світла, газу і води. Немає ані магазинів, ані аптек. Це фактично лінія вогню, де стріляють щодня. Як виживають ті, хто залишився?

Це єдина дорога в знищене війною селище. Стороннім – прохід закритий. Місцевих – пропускають лише двічі на тиждень, за спеціальними списками. Потрапити додому — в Піски, Вікторія мріяла півтора року.

Вулиця Леніна. Ця околиця Пісок — найближче до Донецька. Тут до війни Вікторія часто гуляла з сином. Тут і магазини, і церква, і сільський клуб. На кожному кроці — є що згадати.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В руїнах Вікторія сподівається знайти свої речі. Каже, коли тікала від війни, залишила тут хороші меблі, техніку, документи. Дещо з цього розгледіла під завалами.

Забрати з собою майно — не вдається. Єдине, що Вікторія змогла взяти – рулон металевої сітки.

До війни в Пісках було три тисячі мирних жителів. Зараз залишилися десять осіб. Двоє з них живуть у цьому будинку.

Навіть після пережитого вона не втрачає почуття гумору. Просить, щоб її називали просто бабуся Соня.

У свої сімдесят вісім – ледве пересувається, осліпла на одне око. Скаржиться на проблеми з серцем і тиском. Однак знаходить сили жити і доглядати за сином. Каже, йому ще важче.

Син — інвалід, з ліжка не встає, часто бувають приступи епілепсії. Тому і чоловічі, і жіночі обов'язки — на плечах бабусі Соні. Ось, навіть розтопила піч. Тепер у хаті – тепло.

Тут немає світла, газу, води. Це вже четвертий будинок, куди переїхали Толмачиви. Попередні — розбиті снарядами. Але щоразу сім'ї вдавалося вижити. І сьогодні у них особливий день. Синові бабусі Соні – виповнилося 53 роки.

Цього разу ніяких урочистостей. Та й святковий стіл для жителів Пісок – недозволена розкіш.

Толік – це сусід бабусі Соні. Вони разом переживають бомбардування і першими приходять один одному на допомогу.

Тих, хто залишився в Пісках, підтримують волонтери Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. У зруйноване селище привезли продукти. Бабуся Соня і її сусіди отримали набори виживання.

Мирне життя в своєму будинку. Поки про це бабуся Соня тільки мріє. Адже в Пісках не припиняються перестрілки. А її житло ще на початку війни розбили снаряди. Але вона вірить – все ще може бути як і раніше.

Ці люди вже остаточно вирішили — селище – не покинуть.

А родина Вікторії сьогодні в безпеці. Вже півтора року туляться в житлі, яке наймають, але далеко від лінії фронту.

У цей будинок переїхали всього кілька днів тому. Починають облаштовувати побут, завели господарство. Вікторія каже, зараз би дуже знадобилися меблі, техніка та інше майно, яке залишилося в Пісках. Та й рулону дроту — знайдуть застосування.

Сім'я Таран також отримала набори виживання. Вікторія зізнається, тут краще, ніж у Пісках, але до звичного життя ще далеко. Роботи немає, грошей ледь вистачає на найнеобхідніше. Тому гуманітарній допомозі Ріната Ахметова вона завжди рада.

Допомогу Ріната Ахметова отримують тисячі людей: люди похилого віку, інваліди, батьки-одинаки, хто залишився в прифронтових селищах Донецької області. Волонтери дісталися в найнебезпечніші зони — туди, де і сьогодні не припиняються бойові дії. За весь час роботи гуманітарний штаб роздав мирним жителям майже шість з половиною мільйонів наборів виживання.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".