Донеччани п'ють заспокійливе під артобстрілами і зайвий раз не висовуються на вулицю

Під шум артилерійських залпів, що весь тиждень гуркотять у Донецьку і на його околицях, мирні жителі намагаються якось вижити, хоча з кожним днем це стає робити все важче. Сегодня.иа дізналася, як донеччани виживають в умовах загострення бойових дій.

"Кожен ранок у нас починається із дзвінків рідних і друзів з питаннями "Як ви ніч прожили? Нічого не прилітало? А якщо прилетіло, то далеко впало?" Немов немає у нас інших турбот, – поскаржилася донеччанка Людмила Бистрякова. – Гуркоче щодня над головами, сховатися ніде: якщо не вибухає щось, так будинок вібрує, скло тремтить. Нерви на межі! Впустила вчора тарілку на підлогу – аж сама підскочила з переляку, потім пила заспокійливе".

У зв'язку з напруженою обстановкою школи і дитячі садки міста пішли на "бойові канікули" як мінімум до четверга. "Нам зателефонував учитель ще у неділю ввечері, попередив, що в понеділок занять не буде. А наступного дня сказали, що до четверга діти сидять по домівках, домашні завдання нам прислали електронною поштою", – розповіла мешканка Ленінського району Євгена Полянська.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Багато донецьких магазинів і супермаркетів скоротили робочі години і закриваються не пізніше шостої години вечора. "Покупців мало, всі намагаються набрати відразу побільше, щоб зайвий раз не бігати по магазинах. Не можу сказати, що подорожчало все радикально – на кілька копійок постійно, десь раз на тиждень, дорожчає м'ясо, молоко, яйця, – зазначив донеччанин Сергій Видерський. – Більше народу на ринках – купують цілими упаковками бакалію, борошно, макаронні вироби. Із сигаретами знову проблеми, знову дефіцит почався після того, як фабрику, яка контрабанду робила, ніби прикрили чи згоріла вона, точно не знаю. Зате на тих сигаретах, що продаються, українські написи, а не російські".

Ті, у кого є можливість працювати з дому, так і вчинили, щоб зайвий раз не висовуватися на вулицю, де стало остаточно небезпечно. Є й ризикові донеччани.

"Я працюю по суботах, але минулої залишилася вдома – постійно відволікали дрібні домашні справи, які я поки зробила – настав вечір. У цей день був обстріл, і снаряд розірвався прямо під вікном мого робочого кабінету в будинку на проспекті Панфілова. Вікно вилетіло разом з рамою. Якби я була тоді на роботі, зараз би з вами не розмовляла, – поділилася із Сегодня.иа донеччанка Інна Марголіс. – А сьогодні вийшла на роботу в центрі міста. Звісно, життя у нас зараз не б'є ключем. Тролейбуси по маршруту №2 ходять рідше, ніж зазвичай, трамваїв взагалі я не побачила за 15 хвилин жодного, хоча знаю, що вони також іноді, але ходять. Машин мало, все більше автомобілі бойовиків по місту ганяють, хоча і маршрутки їздять. Людей на вулицях взагалі мало. Зате на Горсаді бойовиків не злічити, тут їхнє улюблене місце. Але щось вони сумні, як мені здалося".

Від обстрілу страждають і жителі віддалених від гарячої точки – аеропорту "Донецьк" – районів. "На наш мікрорайон Текстильник вранці впали снаряди "Граду", так один з них потрапив знову в недобудовану будівлю торгового центру на вулиці Висоцького. Тепер там дві дірки, бо влітку вже падав сюди снаряд. Магазинчики на перехресті вулиць Петровського та Ляшенка також постраждали, влітку тут впали снаряди неподалік", – розповів мешканець мікрорайону Олег Іваненко.

Жителі Калінінського району також у шоці: провину за вчорашній обстріл міськлікарні №3 на бульварі Шевченка бойовики поклали на якісь ДРГ – диверсійно-розвідувальні групи. "Чула, як лікарі перемовлялися, ніби по вулицях їздить мікроавтобус, і з нього стріляють з міномета по житлових будинках і будівлях. Тоді постає запитання: навіщо потрібні блокпости, навіщо стільки бойовиків, якщо хтось може ось так запросто їздити по вулицях і стріляти?", – дивується донеччанка Ганна Головко.

Її подруга Ірина потрапила під обстріл, коли йшла у розташований неподалік супермаркет. "Як тільки бабахнуло, я відразу сіла, – розповіла Ірина. – Через кілька секунд встала і побігла за вугол супермаркету, там були люди. Думок у голові не було ніяких, взагалі, якась порожнеча. Навіть страху не було".