Донецьк очима жителів, які повернулися: "З нашого міста вийняли душу"

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

1/11

Донеччани, які залишили свої будинки через війну, повертаючись до рідного міста, жахаються змін у ньому. Відмитий центр і брудні околиці, нечисленні люди на центральних вулицях, руйнування і недобудови – шахтарська столиця втратила колишній лиск і перетворилася на звичайне місто на "передку" війни. Сегодня.ua поспілкувалася з тими, хто виїхав з Донецька і повернувся сюди хоча б на час. Відчуття у колишніх донеччан одне – їхнє місто вже не те.

"Сталін, БТР, поліція... Куди ми потрапили?"

"На "Донбас Арені" і РСК "Олімпійському" видають гуманітарку. У студентських гуртожитках живуть бойовики і біженці. На ринках торгують берцями і камуфляжем. Біля театру висить портрет Сталіна. Ні аеропорту і, вважай, немає вокзалу. Трамвай № 1 ходить половину звичайного маршруту. БТР по сусідству з нашою машиною на дорозі – звичайне явище. Люди у формі зі зброєю, поліція. Закриті магазини, скрізь у вітринах "оренда"... Господи, куди ми потрапили?! – перераховує донеччанка Марина Гнатенко, яка приїхала в рідне місто на кілька днів. – Ми торік виїхали, тут творилося навесні чорт зна що, але місто жило, виживало, шуміло, боролося. А зараз – наче вийняли душу з нашого Донецька! Люди в місті є, але саме місто неживе".

Ті, хто довго не був у Донецьку, по приїзді сюди довго оговтуються і намагаються звикнути до нового життя. Велика кількість дрібних міських "свят" і заходів не прикривають нинішню убогість життя, а лише ще більше відтіняють її. Чого тільки коштує футбольний "матч століття" між збірними командами так званих "ДНР" та "ЛНР" – в місті, який бачив гри грандів світового спорту, приймав Євро-2012, "Зірки жердини" і отримав право провести фінал Євробаскету-2015. І провів би, якби не прийшла війна.

Фото: Соцмережі

"Дороги чисті, а з будинків штукатурка обсипається"

"Немає колишнього лиску, – зазначила донеччанка Лариса Курінна, кілька днів прожила в Донецьку до повернення в Харків, де тепер її переселенський будинок. – Центр міста чистий, постійно бачу комунальників, які обрізають дерева і косять траву, квіти на клумбах доглянуті. Але якщо порівняти – це як на старе розвалене ліжко накинули нове яскраве покривало. Дивитися приємно, а лягти і виспатись не вийде – мотлох. Так, дороги чисті – а от з будинків обсипається штукатурка, їх же ніхто не штукатурив, не фарбував навесні. На стовпах і скрізь, де тільки можна, купа наліплених один на одного оголошень, – раніше з цим боролися якось. Відійдеш від центру, наприклад, у бік Міськсаду – сміття і бруду стає більше".

Донеччани, які повернулися з жахом відзначають кількість жебраків, що зросла в рази. І це не тільки викинуті на узбіччя життя люди похилого віку, але й цілком працездатні чоловіки і жінки.

Фото: Соцмережі

Що стосується грошей, то тут тим, хто приїхали в Донецьк, ще належить розібратися, що до чого. Про курс гривні та рубля 1:2 можна починати забувати, на ринках розрахунок ведеться по тільки відомій риночникам формулою. Гривневу дрібницю не приймають ні в магазинах, ні в маршрутках. Оплата банківською картою, знижки та акції, розпродажі – все це кануло в небуття.

"Кому це все заважало? – дивується нинішній киянин і колишній донеччанин Юрій Снигирь. – Хоча, що ж – бачив я знижку на курячі яйця. Замість 24 гривень коштували 22... Просто "мегарозпродаж"!

"Про яке хороше життя може йти мова?"

Гнітюче враження справляють білборди. З свіжої реклами на них – анонси передач, вироблені сепаратистськими телеканалами на захопленому обладнанні колишніх місцевих каналів. Найчастіше з білборда звисають лахміття старих реклам, подекуди ще залишилися заклики прийти і проголосувати на виборах 2 листопада 2014 року або поздоровлення з 8 Березня.

"Кілька днів тому ми в'їхали в Донецьк з боку Волновахи ввечері, близько восьми годин. На вулицях вже було безлюдно, обривки старих реклам колихалися вітерцем, світлофори не працювали... Це було страшне видовище, у нас сльози навернулися на очі", – поділилася враженнями донеччанка Юлія Малькова. Зараз вона живе в Кіровограді і зрідка приїжджає в шахтарську столицю – провідати квартири, свою і батьків. Після кожної поїздки, говорить Юлія, їй доводиться відкладати мрію повернутися в рідний Донецьк.

Фото: Соцмережі

Застигли новобудови, утеплення будинків зупинилося в середині процесу. Будинок на проспекті Ілліча з минулого року стоїть в монтажних лісах, і невідомо, дороблять його термозахист взагалі коли-небудь. Насипи довкола котлована незбудованої "Кальміус Арени" вже поросли бур'янами та амброзією, а згоріле крило льодової арени "Дружба" так ніхто за рік не відновив. Як і раніше в руїнах краєзнавчий музей, ліцей "Ерудит", а про стан будинків у селищі шахти "Жовтневий рудник" і говорити нічого. Як і раніше зруйновані будинки на Київському проспекті. Немає мови не тільки про відновлення, але хоча б про розбирання завалів та вивезення сміття.

"Ми читали в інтернеті пафосні промови "керівників республіки", як у них все добре. Захарченко недавно взагалі сказав, що налагоджене мирне життя, все добре, пенсії і зарплати виплачуються, підприємства відновлюються... Але якщо людям будинки не відновили, школи – про яке хороше життя може йти мова? Якщо підприємства розпиляні на металобрухт – що вони зібралися відновлювати?" – дивується колишній донеччанин Андрій Углов.