Як зелений коридор в Іловайську перетворився на кривавий: розповіді тих, хто вижив

1/10

Річниця трагедії. У серпні 2014 українські війська спробували взяти місто Іловайськ, але потрапили в оточення і зазнали важких втрат – 366 чоловік були вбиті, 429 – поранені, 128 потрапили в полон, 158 – досі вважають зниклими безвісти.

Поновлення контролю над Іловайськ було частиною плану штабу військової операції по оточенню Донецька.

10 серпня 2014 року бійці батальйонів "Донбас" і "Шахтарськ" пішли на штурм Іловайська.

19 серпня вдалося взяти під контроль половину міста. Кілька днів тривали вуличні бої, поки з сектора Д не прийшла інформація, що на територію України зайшли колони російської бронетехніки. У той же день, 24 серпня, російські війська атакували українські сили і оточили місто.

28 серпня було прийнято рішення про виведення українських підрозділів з Іловайська – в оточене місто неможливо було доставляти продовольство і боєприпаси. Була домовленість із російськими військовими – виходити з міста двома колонами за двома маршрутами. Але наших солдатів обстріляли, щойно вони почали виходити, хлопці були змушені повернутися. Пізніше надійшла команда прориватися з боєм через три кільця оточення.

Розслідування тих подій тягнеться досі. Але винні не названі. Час від часу з'являються уточнені дані про втрати української сторони. І досі звільняють захоплених в полон під Іловайськом: цього тижня вийшов один з трьох бійців, які залишалися в Донецьку.

За іронією долі в рідному Донецьку, Андрій – боєць батальйону "Донбас" – провів у полоні майже рік. Після звільнення встиг приїхати до столиці, щоб у колі товаришів по службі вшанувати пам'ять тих, хто не повернувся з Іловайська. Злощасна операція досі викликає масу питань.

"Знаєте, таке відчуття, що нас чекали. Нас спеціально запустили, нас не чіпали, жодного пострілу не відбулося, коли ми їхали, це насторожує, це дійсно насторожує", – говорить Андрій.

Тривожні передчуття були у більшості учасників операції. Максим Дондюк, фотограф, який разом з батальйоном "Донбас" заходив у Іловайськ, каже, операція не задалася з самого початку.

"Це перша спроба штурму Іловайська, яка закінчилася невдало, було 4 двохсотих. Нас намагалися взяти в коробочку, але четверо осіб, які, можна сказати, пожертвували життям, вони зупинили цю диверсійну групу і врятували всіх. І звідти всі поспіхом пішли, бо зрозуміли, що нас заманили в пастку", – згадує Максим Дондюк, фотограф.

Завдяки вогневій підтримці мінометників, підрозділи з боєм прорвалися в Іловайськ і змогли закріпитися.

Західну частину Іловайська українські силовики зачистили і взяли під свій контроль за один день. На спроби вибити ворога зі східної частини міста витратили тиждень. Але не змогли. Все тому, що ніхто не розраховував так довго штурмувати – говорить Дмитро, що отримав в тих боях поранення.

"Щоб ви розуміли – ми їхали не на місяць і не на рік, ми їхали на день-два, максимум на три. Техніка не заходить, БК закінчується, підвезення ускладнене, поранених більшає. Тобто ми тут не мішені, але виходить, що гарматне м'ясо", – сказав Дмитро, боєць батальйону "Донбас".

За словами Олександра Мотрі, тоді ще командира "Кривбасу", вони постійно просили підкріплення.

"Я приїжджаю до Хомчака, де твоя підтримка, давай наступай. Якби пішло на штурм Іловайська 12 танків і 20 БМП, ми б за день взяли й забули. Але 40 батальйон прапор повісив на вокзалі", – каже Олександр.

Але всі підкріплення, які двічі відправляли в Іловайськ, ворожа артилерія розбивала ще на підході.

Як виявилося, підрозділи сороковки першими вирушили штурмувати Іловайськ. У них був наказ. Згідно з документом, який широкій публіці показали лише на цьому тижні, почати операцію розпорядився керівник сектору "Б".

"Це був генерал Хомчак, він підпорядковувався керівнику АТЦ Муженко. Був загальний задум штабу військової операції про взяття в кільце Донецька. Керівництво сектора Б вирішило, що Іловайськ також потрібно брати після певних невдач, які відбулися в Ясинуватій. В якості компенсації за втрату важливого пункту Ясинувата вони ініціювали Іловайськ, і на це їм було дано згоду від штабу", – сказав Руслан Кавацюк, радник начальника генерального штабу Збройних сил України.

"Я наказ отримав п'ятого та сьомого числа, аж до трибуналу мене гнали в Іловайськ. І я пішов у Іловайськ сьомого вдень", – сказав Олександр Мотря, командир військової частини.

Сплеск артилерійської активності бійці вже колишньої 40 бригади "Кривбас" пояснюють вторгненням регулярних російських підрозділів. Вони, мовляв, і готували оточення українських сил.

"У Грабському стояли з 13 серпня, по нас стріляли з Іловайська сепарські мінометники. То вони по нас жодного разу не влучили, а коли почали літати безпілотники, тоді вже все стало дуже серйозно. До 24-го касетних бомб не було, а після почалися касетні бомби і фосфорні", – зазначив Сергій, рядовий 40 окремого мотопіхотного батальйону "Кривбас".

"Усі підрозділи з Іловайська і з блокпостів проходили через Грабське, через наш блокпост. Я їм буквально махав рукою, хлопці виїжджали... через 40 хвилин вони залишилися лежати на полі", – додав Сергій.

Тих же, хто залишився в живих і намагався чинити опір, за кілька днів російські війська просто примусили здатися, а після розділили.

"Вранці, о 10:00, 31 серпня вони сказали, що добровольці, тобто "Донбас" залишаються, а ЗСУ будується в колони. І після цього я їм крикнув "донбасівцям, слава Україні!" Вони відповіли "Героям слава!" І ми пішли", – продовжив Сергій.

Через рік, всі вижили в Іловайському котлі, не перестають задавати питання, киваючи в бік командування військового штабу. У штабі знову кажуть – всі відповіді у генерала Хомчака. Адже домовленості на рівні генеральних штабів Росія відкликала в ніч на 29 серпня.

А в прокуратурі не обнадіяли швидким завершенням розслідування, заявивши, що у слідства є ще кілька місяців для уточнення обставин.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".