Місце катастрофи "Боїнга" рік потому: керосинове амбре, м'які іграшки на траві і тиха скорбота

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

<p>Фото: К. Іванов</p>

1/12

Торік 17 липня, днем, над Шахтарським районом в Донецькій області йшов невеликий дощ. Він змочив дороги, встигнувши перетворити грунтовки в непереборне місиво, умив від пилу соняшники і пшению, що вже піднялася. О п'ятій годині вечора у блискучі від дощу зарості впали димлячі частини "Боїнга" з рейсу МН-17, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур. Туди ж упали тіла загиблих пасажирів і екіпажу. Всього з 298 осіб летіли рейсом МН-17, не вижив ніхто.

Через рік після трагедії так і не були озвучені офіційні результати розслідування міжнародних експертів, які повинні були сказати, чому лайнер розвалився в повітрі. Версій події – десятки, якщо не сотні. Сегодня.ua побувала в селі Грабове, біля якого рік тому сталася трагедія, і поговорила з місцевими жителями.

Такий же дощ і ті ж соняшники, а ось пшеницю поки не засіяли. Тільки навесні пошукові роботи на місці трагедії були завершені, і поле нарешті зорали для озимих. У повітрі відчувається майже невловимий запах. Авіаційний гас. Він просочив землю і вечорами, як кажуть місцеві жителі, амбре посилюється.

Від основної дороги місцеві чоловіки роблять доріжку прямо на випалену галявину, на якій за рік так нічого і не виросло, хіба що трохи заростей вьюнки прикрили страшне місце. Глава Грабовської райадміністрації Володимир Бережний пояснює: доріжка буде вести до пам'ятника жертвам, відкритому в річницю трагедії.

"Це буде гранітний камінь з табличкою, освячений нашим батюшкою", – говорить Бережний. Він, як і всі грабовчани, досі вважає, що не інакше як Боже провидіння відвело падаючий літак від житлових будинків. Хоча страху в той день минулого року натерпілися всі: через дахи в кімнати падали фрагменти літака і загиблих людей, на місці падіння спалахнула пожежа, яку перелякані селяни намагалися спочатку заливати водою. Протягом усього року православні жителі Грабове поминали в церкві загиблих іновірців, незважаючи на відмінності релігій.

На православному хресті з написом "Спаси і збережи", встановленому на в'їзді в Грабове, прикріплені дві фотографії. На одній – веселе обличчя юнака, на другій – цей же хлопець з дівчиною. Хлопця звали Рейн Шпек, молодий голландець разом зі своєю подругою назавжди залишилися в крихітному селі Грабове, де живуть 650 осіб – всього лише в два з гаком рази більше, ніж загинуло пасажирів в "Боїнгу". Фото привіз батько Рейна – Регінальд Шпек. Місцеві жителі згадують його як мовчазного чоловіка, який героїчно стримували сльози, приїхавши в чужу країну поглянути на місце загибелі сина.

Грабове відійшло від трагедії: на пробитих дахах з'явилися яскраві латочки, паркани підрівняне, попалені виноградники привели до тями, собаки перестали в паніці гавкати на всіх підряд.

Уже не чути звуків пострілів неподалік, як минулого року, коли українські військові і бойовики "рубалися" за Дебальцеве, а з-за кордону області в село долинали відгомони боїв на Луганщині. Грабовчани люблять тишу, моляться за неї в своїй старенькій церкві і мріють про мир. Про версії події воліють не говорити, посилаються, мовляв, не знаємо, але періодично спливають вже зовсім екзотичні.

"Того дня, 17 липня, йду я по дорозі – і тут страшний гул, просто нестерпний почався. Я підняла голову – літак летить низенько, прямо в напрямку будинків. Але потім його якось розвернуло і він впав на поле. У мене ноги відмовили, серце заболіло – як добігла до двору, не пам'ятаю. Серце після цього хворіти почало, – згадує наша співрозмовниця Надія Олександрівна. – Люди бігали, кричали. У першому дворі загорілося сіно, відразу скрізь погасла електрика і вода відразу зникла, тому що у нас поруч свердловина, і працюють насоси. Немає електрики – не працюють насоси – немає води. Вже не знаю, звідки люди воду носили, але бігали і заливали пожежу".

Від страшної пожежі почорніли дерева, оскільки літак лежав мало не в кожному городі. Навіть через рік рятувальники ще знаходили фрагменти тіл, речі загиблих пасажирів. Одну з них – іграшкового м'якого ведмедика – поселили біля підніжжя хреста. Дитячі іграшки лежать і на галявині, де впав двигун лайнера.

"Шкода всіх, дуже шкода!" – кажуть місцеві жителі. Вони чекають родичів загиблих пасажирів рейсу МН-17, але кажуть, що навряд чи ті приїдуть – Малайзія занадто далеко, Нідерланди ближче, але горе там звикли переживати не на людях, а у вузькому сімейному колі. У Грабове зробили все що могли, віддавши данину пасажирам "Боїнга", які загинули, і просять Бога тільки про одне – щоб не повторилося.