"Морська ділянка у нас – найуразливіша": інтерв'ю з Валентином Бадраком

Після  тимчасового затишшя на Донбасі і скорочення бойовиками числа обстрілів позицій українських військових противник продовжив посилювати свої оборонні порядки з переміщенням техніки і підрозділів, а потім напередодні вдарив по силах ООС з забороненої "Мінськом" зброї .

Про те, як може розвиватися ситуація на Донбасі, і з чим пов'язана чергова активізація бойовиків в зоні конфлікту, в інтерв'ю сайту "Сегодня" розповів Валентин Бадрак, керівник Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, військовий експерт.

- Нещодавно виповнилося 100 днів з початку проведення АТО в новому форматі – Операції об'єднаних сил. Які ви можете зробити загальні оцінки і характеристики спецоперації, її плюси і мінуси, успішність/неуспішність?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- В цілому вона така, яка є, і ситуацію можна назвати мистецтвом можливого. Чому? Тому що наші підрозділи діють в рамках певних умов, які не завжди відповідають можливостям нашої сучасної армії. Зокрема, це і обмеження за Мінськими угодами, і позиція української влади поводитися більш ніж стримано. З позитивного – можна справедливо зазначити, що реагування українських підрозділів на провокації, атаки і обстріли російського угруповання на Донбасі в принципі є активним. І це реагування – на рівні рот, батальйонів і навіть бригад – різко зросло. Взагалі, можна сказати, що, починаючи десь з червня 2015 року (коли був запеклий бій під Мар'їнкою), ситуація почала змінюватися в кращий бік, коли українські війська досить-таки активно, вміло і продумано реагують на ситуацію.

З негативного можна відзначити те, що на лінію оборони (безпосередньо до зони бойових дій) не завжди і не в повному обсязі потрапляють ті нові озброєння, які почала виготовляти українська оборонна промисловість. Зокрема, на початку цього року було зафіксовано, що українські протитанкові ракетні комплекси – "Скіф" і "Корсар", – які, як з'ясувалося на випробуваннях, не поступаються американським Javelin, практично не поставлялися до зони бойових дій.

Природно, ця ситуація є не дуже хорошою. Були навіть відеофіксації, коли один з телеканалів знімав ворожий танк, який протягом декількох хвилин знаходиться в зоні прямого попадання, але, на жаль, його не було чим вразити, тому що тоді у підрозділів не було такого озброєння. Тому, якщо говорити з прицілом на майбутнє, то головне, що повинно відбуватися в подальшому, це, безумовно, насичення українських підрозділів в зоні бойових дій найсучаснішими засобами ураження і виявлення. Хоча із засобами виявлення ситуація трохи краще.

Другий момент, який стосується армії в цілому, – необхідні дуже чіткі і прозорі кроки щодо професіоналізації армії і переходу Збройних сил повністю на професійні рейки. Ще 2014 року ми пропонували змінити підходи до кадрової політики і фактично створити ситуацію з впровадженням мотиваційного пакета, сформованих умов, які реально дозволяють військовослужбовцям частину своєї долі пов'язувати зі службою у ЗСУ. Сьогодні такі умови не створені, відтік кадрів надзвичайно високий і наразі немає передумов очікувати, що в найближчі рік-півтора при такому підході якісний склад армії (в кадровому сенсі) змінюватиметься.

- Напередодні в Мінську на засіданні Тристоронньої контактної групи сторони домовилися оголосити чергове "шкільне перемир'я". З урахуванням того, що окупанти порушували минуле "шкільне перемир'я" і не виконували свої обіцянки під час т.зв. "хлібного перемир'я", які можуть бути прогнози щодо подальшого розвитку подій в зоні проведення ООС?

- Довіряти домовленостям і домовлятися про щось – це справа політиків. Робота ж армії – бути постійно готовою до бою. І для цього, повторюся, українським військовим потрібне потужне озброєння, потужні засоби виявлення і ураження, а також щоб армія діяла на припинення будь-яких порушень і провокацій. Причому досвід показує, що там, де було виконано поразку техніки окупантів на випередження, проросійські бойовики поводяться дуже і дуже смирно. А там, де виконувалися всі букви домовленостей, гинуло найбільше наших солдатів. Тому я – прихильник того, щоб захищати зі зброєю в руках життя наших військових і цивільних, усіх українців, де триває порушення домовленостей.

- Також в Мінську представник України порушив питання використання бойовиками небезпечного вибухового пристрою російського виробництва "Охота". Про що може свідчити його поява в зоні ООС і які наслідки для мирного населення (українських військових) це може мати?

- Ця ситуація характерна з самого початку війни, з 2014 р. Росія розглядає Україну не тільки як майданчик для відпрацювання свого політичного тиску на західні країни, але і як реальний полігон, як лабораторію для випробування своєї нової зброї. Було зафіксовано багато випадків випробувань Росією як нових засобів виявлення, так і засобів ураження. Тому ситуація з появою "Охоты" – не нова, і ми з подібними фактами стикатимемося постійно. Наша відповідь повинна бути технологічною і випереджувальною. Стосовно створеного українською "оборонкою", то ми зафіксували досить серйозний злет можливостей. Якщо на момент початку війни Україна могла силами свого оборонпрому закрити близько 30% потреб армії, то сьогодні цей рівень зріс до 55-60% (якщо врахувати ті озброєння, які сьогодні надходять в серійне виробництво). Україна повинна серйозно відповідати зброєю на зброю. Додам до цього, що на сьогодні особливо активно проявляє себе приватний сектор оборонпрому. Не випадково, що ці компанії об'єдналися в свою Лігу оборонних підприємств, у складі якої вже перебуває понад 50 фірм, і значна частина новітніх технологій, які з'явилися в останні три-чотири роки, приходиться саме на них.

- Про що це свідчить?

- Це говорить про те, що сьогодні ми спостерігаємо певний сплеск можливостей оборонпрому. Природно, держава повинна потримати таку тенденцію і зробити це таким чином, щоб нові технології і оборонні системи якомога оперативніше потрапляли в серію і прямували до військ.

 - Про що може свідчити активізація бойовиків останніми тижнями, використання окупантами "Градів", переміщення важкого озброєння і піхоти? До чого готуються бойовики?

- У цьому випадку ситуація двояка. Сьогодні тактика РФ полягає в тому, щоб періодично створювати ескалацію напруженості, але робити це не хаотично, а в зв'язку з якимись подіями. Наразі чергову активізацію бойовиків я пов'язую з проблемами відносин між США і Росією, зокрема, новими санкціями проти РФ. Природно, Росія шукає симетричні відповіді на дії західного світу, однією з таких відповідей є активізація військових дій проти України. Хоча нерідко це може бути пов'язано і з подіями в самій Росії і процесами всередині України, пов'язаними, наприклад, з передвиборними кампаніями.

- Є деякі побоювання, що бойовики готують чергові "сюрпризи" на День Незалежності. Чим виправдані такі очікування і в яких точках можна очікувати нових провокацій терористів?

- Очікувати провокацій і загострення можна в будь-яких точках, в тому числі навіть там, де раніше цього не було. Є сенс дуже серйозно підсилити оборону і з боку Білорусі, яка сьогодні демонструє недружнє ставлення до України, і з боку окупованого Криму, звідки у РФ є можливість здійснювати атаки. І особливо я б звернув увагу на акваторію Азовського моря. На сьогодні вже існує потреба створення ділянок з мінними загородженнями і різних умов, які ускладнили б несанкціоновану появу російських кораблів, суден і катерів в наших територіальних водах. Морська ділянка у нас – найуразливіша. І тут потрібна серйозна продумана тактика дій, в тому числі непрямих, які створять зовсім інші умови існування для флоту РФ.

- Говорячи про ситуацію в зоні ООС, часто ЗМІ і громадськість забувають про тил. Чи можливі якісь нові провокації в тилу на підконтрольній Україні території?

- З цим ми стикаємося постійно з початку агресії РФ проти України. Безумовно, це можливо. Причому провокації можуть здійснюватися не тільки на День Незалежності. Спецоперації і робота диверсійних груп з РФ стаються досить часто. У тому числі здійснюються дії проти відомих осіб і публічних особистостей, які прославилися в області протидії Росії. Наприклад, таких як командира підрозділу Головного управління розвідки МОУ, полковника Максима Шаповала, якого 2017 року підірвали в авто . Подібні речі ставатимуться. Тому тут дуже важливо, щоб саме суспільство було підготовленим, а в місцях скупчення людей повинні бути передбачені підвищені заходи безпеки. Крім того, необхідно задіяти і наші спецпідрозділу, які могли б швидко реагувати. Думаю, найнебезпечнішими є місця масового скупчення людей, коли в атмосфері свята, можливо за участю представників влади, люди можуть бути в ненапруженому стані, що може бути використано для провокацій або навіть терактів.

- Яка ваша думка щодо того, чи потрібно проводити військовий парад у Києві 24 серпня? Яке військове і політичне значення він має?

- Безумовно, проведення такого заходу вкрай потрібно. Тому що, на відміну від України до війни, коли військові паради засуджувалися із закликами їх не проводити, сьогодні це – важливий і необхідний крок, який стимулює патріотизм і почуття гордості кожного українця за те, що країна має досить потужну зброю. Нехай переважно це радянська зброя, але, тим не менш, йдеться про демонстрацію наших сил і можливостей. Як людський фактор його проведення – можливість показати наші найкращі підрозділи.

Це шанс продемонструвати також нові розробки, наприклад, ракет, що є вкрай важливим. В тому числі, щоб і в Кремлі бачили, що в Україні з'являється нова ефективна зброя. Зокрема, ті ракети, які будуть показані, це – не символічна зброя, а серйозна і дієва. Єдине, її треба швидше запускати в серійне виробництво і оснащувати нею наші бригади.

До того ж до Києва на парад приїдуть представники країн-членів НАТО, що є черговим символічним кроком на підтримку України. Згодом подібні кроки повинні посприяти створенню на Заході антипутінської коаліції, до чого ми можемо прийти в майбутньому. Адже, приміром, зовсім недавно чеський парламент визнав вторгнення СРСР 1968 року окупацією Чехії. Це рішення – не просто спонтанно народжений крок, а "виплекана" ситуація з усвідомленістю того, що небезпека виходить від Кремля і потрібно створювати умови для протидії. Все це створюється крок за кроком в свідомості кожної людини і не тільки представників влади. Тому парад – один з таких кроків, які наближатимуть до "вододілу" між ворожою Росією і цивілізованим сучасним світом, до якого, на щастя, приєдналася Україна

Нагадаємо, раніше екс-керівник Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж в коментарі сайту "Сегодня" назвав найкритичніші точки на Донбасі, де можуть вдарити бойовики .

Нагадаємо, раніше військовий експерт Михайло Жирохов в коментарі сайту "Сегодня" також підтверджував, що 24 серпня українським військовим варто очікувати провокацій з боку російських окупаційних військ на Донбасі . На думку експерта, цього разу постраждає або контрольний пункт в'їзду-виїзду, або село в "сірій зоні".