Музей "Голоси Мирних": коли мрія лише одна

Фонд Ріната Ахметова продовжує знайомити читачів з історіями, зібраними в рамках проєкту Музей "Голоси Мирних". Герой чергової публікації – Олексій Корюк з села Гранітне в Донецькій області.

Чоловік згадує, що коли збройний конфлікт вже щосили розгорівся в Слов'янську, жителі Гранітного ще не усвідомлювали всіх масштабів біди. Але незабаром відчули її на собі.

"Почали міни розриватися, стріляти. Спасибі всевишньому, в наш будинок не потрапило. Щойно почнуть стрілянину, я одному кутку будинку ховаюся, дружина в іншому. Сидимо і думаємо: от зараз снаряд прилетить. В такому страху і напрузі прожили 2014 рік і початок 2015 року. Електрики не було, транспорт не ходив", – каже Сергій Корюк.

За його словами, у решти односельців одна мрія – хоча б ще трохи пожити спокійно. Не в такій ситуації, коли кожну секунду чекаєш смерті.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Психологічно всі на голках. Ми морально хворі, не можемо нормально заснути. Весь час чекаємо загибелі", – нарікає Олексій Корюк.

Він зізнається, що величезну роль зіграла допомога Ріната Ахметова. Завдяки їй люди змогли зберегти віру в завтрашній день. Мріють тільки про одне – жити в мирі.

Ідея Музею "Голоси Мирних" належить Рінату Ахметову. Сьогодні музей являє собою найбільше в Україні зібрання історій людей Донбасу і налічує тисячу свідчень. Завдання Фонду і Музею – створити головний в світі архів історій Мирних. Музей – це простір, в якому Мирні можуть відкрито розповісти свою особисту історію, нічого не боячись. Розповісти, щоб звільнитися від тягаря мовчання і дати можливість людям по всьому світу почути, побачити, сприйняти розумом і відчути серцем кожну сповідь. З її пам'яттю, з її болем, з її вірою, з її надією.

Розповісти свою історію можна вже зараз.