Не життя, а виживання: у що бойовики перетворили Донецьк

Все ближче і ближче умовна дата, коли окремі райони Донбасу почали жити в іншій реальності. Два роки тому в середині лютого в Донецьку вже ламалося звичне життя. У магазинах продавці пошепки розповідали про те, як в шахтарську столицю тепер ніхто не буде завозити продукти, на в'їздах до Донецька вже з'являлися перші блокпости, а будівля Донецької облдержадміністрації почали спішно зашивати металевими листами.

Міністерства та чиновники

Навіть найзапекліші адепти т.зв. ДНР змушені погодилися: вже чого-чого, а чиновників в "адміністрації", "управліннях", "міністерствах ДНР" в кілька разів більше, ніж було в мирний час.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Це не просто кумівство, це сімейний підряд якийсь! Якщо хтось пішов працювати, наприклад, в міністерство, то через тиждень там навіть бабка буде значитися заступником, тітка – помічником, а невістка – секретаркою. Купа народу бігає з папірцями, але ніхто нічого не знає, все "це не в їх компетенції". Ми приходили з приводу відновлення будинків після обстрілів – натурально нами зіграли в футбол від одного кабінету до іншого по всьому їх "будинку уряду". з "Міносвіти" тільки директиви спускають по п'ять штук на день, дружина-вчителька тільки й робить, що звіти строчить. Каже, приблизно рази в три більше, ніж писали раніше у всякі райвно", – розповів донеччанин Ігор Семілєтов.

При цьому чиновники люблять демонструвати близькість до народу і проводять різні виїзні засідання, про які народ дізнається постфактум – з випуску теленовин.

Фото: AFP

Комунальні проблеми

Житлово-комунальне господарство – в жалюгідному стані. За два роки в Донецьку не робиться нічого, крім ліквідації аварійних ситуацій. "Асфальт навіть на центральних вулицях побитий гусеницями військової техніки. Навесні і восени ці дірки збільшуються, ніхто і не думає їх лагодити. Зруйноване житло ніхто не відновлює – ми втомилися писати заяви в "центр управління відновлення"- каже донеччанка Юлія Мангул.

За її словами, ремонти будинків та під'їздів, капітальні ремонти – все в минулому. "І раніше можна було якось наполягти, згідно із законом домагатися – то зараз це все порожні звуки. Зараз навіть лавочку у двір не поставлять. Одна радість – двірники працюють і сміття вивозиться. Ось за це щиро дякую!" – каже донеччанка.

В цілому, Донецьк, незважаючи на щоденне чищення мітлами, починає підзапускатися. За 100-200 метрів від центру міста вже видно сліди розрухи і бруду – купи сміття, в тому числі і будівельного, ще не спустошені контейнери. "Раніше можна було поскаржитися до міськради – і швидко порядок наводили. Зараз навіть немає сенсу і намагатися", – вважає донецький пенсіонер Євген Коваленко.

Банки і пошта

За два роки найпростіші речі стали недоступні жителям регіону. "Знаєте, я ніколи не замислювався, як важлива в житті пошта, – каже студент Валентин Сидоров. – Начебто, з одного боку, вона є, а ось коли виникло питання отримати посилку – тут же виникли проблеми".

Поштові відділення з цим завданням не справляються. Наприклад, пошта "ДНР" приймає посилки і листи лише для відправки по окупованим територіям.

Фото: Соцмережі

"Ми відправляли речі з Макіївки в Одесу, просто перевозити все через блокпости – вже сил немає, – каже мешканка Макіївки Людмила. – Так от, обіцяли, що доставка здійснюється протягом десяти днів. Ну да ладно, промовчу про терміни. Здали посилку ще 30 січня, так досі в Одесі не отримали! На дзвінки не відповідають, а якщо і відповідають, то кажуть, мовляв, вам зателефонують і так по колу. У них, кажуть, посилка до Ростова йде як мінімум два тижні".

Банки як такі зникли з лиця окупованих територій. Ставитися серйозно до "центробанку ДНР" не можуть навіть самі "клієнти". "Ми оплатили комуналку в відділенні банку – і гроші пішли невідомо куди. А у мене з'явилися борги за тепло і воду. Така ж ситуація і у деяких моїх знайомих. Банк цей – просто збирач грошей з населення. Операції з банківськими картами, перекази, інтернет-купівля і платежі – все це забуто", – говорить донеччанин Сергій Стрельченко.

Така ж ситуація з оператором мобільного зв'язку "Фенікс", який, працюючи на захопленому в українського мобільного оператора обладнанні, так і не зміг забезпечити послугу передачі СМС, не кажучи вже про мобільний інтернет. Дзвонити можна в Луганськ і в Росію, причому манівцями, через набір інших номерів. "Якщо хтось і купив собі цей "Фенікс" – то чисто заради забави або на пам'ять про дні окупації. Дзвонять все за звичними номерами звичних операторів", – говорить Стрельченко.

Продукти та "продукти"

"Однозначно, життя в Донецьку більше стала схожою на виживання, – нарікає донеччанка Світлана Куп'янська. – Наприклад, я раніше ніколи не дивилася на термін придатності продуктів в магазинах і на ринках. А тепер постійно доводиться дивитися за тим, що купуєш. Якість погіршилася, а ціни значно піднялися. У нас же дуже багато на прилавках російських товарів, але невідомо звідки це береться і що означають їх назви – "сирний продукт", "кефірний продукт"... а ще, взяти, наприклад, нарізний батон, який вранці з'являється на прилавках. на упаковці дата стоїть сьогоднішня, а адреса виробництва – місто Новоазовськ. Прілий хліб з Новоазовська. але в Донецьку є свої хлібозаводи і вони так-сяк, але працюють! Що за дурниці нам намагаються продати? "

Фото: Соцмережі

Здоров'я і ліки

Якщо у донеччан раніше і були претензії до якості медичного обслуговування в Донецьку, то зараз вони на практиці дізнаються приказку "Все пізнається в порівнянні". На сьогодні в донецьких лікарнях, як кажуть жителі шахтарської столиці, безкоштовний тільки вхід.

"До лікаря приходиш, а вона навіть аналізів ще не взяла, послухала і каже: "У вас грип"- і коробочку з написом "Для пожертв" підсовує в мою сторону. У лікарнях, ліків немає, які раніше безкоштовно покладалися, наприклад, для діабетиків, доводитися купувати за свій рахунок і що робити тим, у кого грошей немає – невідомо. У мене знайомий після операції лежав в лікарні, а в сусідньому відділенні поранені вояки "ДНР". Вони в курилці постійно нарікали, що навіть їм доводитися купувати ліки власним коштом", – говорить донеччанин Костянтин Лисенко. Ціни на ліки в аптеках вищі за українські, і перераховані за курсом рубля-гривні як мінімум 1:3, а то і вище (хоча в торгових мережах курс заявлений як 1:2).

Транспорт

З приводу пересування по місту, донеччани одностайні – такого не було навіть на початку 90-х, коли транспортники страйкували, вибиваючи зарплати і запчастини для своїх автобусів. На маршрути виходили одиниці. Зараз – приблизно те ж саме, але "страйк" починається на всіх маршрутах щодня після 19.00. Виїхати після цього часу з будь-якої точки міста проблематично. Ціни на таксі – захмарні, від 70-75 рублів за перші 3-5 кілометрів. Власники маршруток вимагають підняти ціни на проїзд, але зубожілі донеччани не готові платити більше 6-7 рублів, сьогоднішньої ціни в громадському транспорті.

Зате поїздка однієї людини на вільні території, підконтрольні Україні, варто як квиток у вагон СВ. Близько 300 гривень коштує проїхати в одну сторону з Донецька до Маріуполя, 500 гривень – в підконтрольну українській владі Константиновку. Плюс до цього – багатогодинне стояння на блокпостах, огляд, нервування, обмеження на провезення продуктів і ліків.

Фото: Соцмережі

"Звикнути до цього неможливо. Це принизливі процедури огляду, іноді принизливе спілкування з прикордонниками. Зараз бойовики влаштували людям пекло в Оленівці, де на "митниці ДНР" переписують всіх, хто в'їжджає-виїжджають. Там в автомобільній черзі стоять цілодобово", – розповів донеччанин Ілля Кульбашін .

Шик і блиск бойовиків

Бойовики вибирають годинник і взуття дорожче, дарують дружинам і подругам шуби, магазини і пафосні автомобілі, проводять відпустку за кордоном і купують нерухомість в Москві. Все це помічають і фіксують випадкові свідки, іноді бойовики напоказ виставляють свою розкіш, публікуючи знімки в соцмережах.

"Моторола" подарував на день народження своїй дружині новенький автомобіль. Фото: Соцмережі

"То шубу хтось дарує, то машину, то квартиру – таких явних хвастощів не було раніше. Всі ці "командири" бойовиків розповідають, що їм грошей не платять за службу, а потім бац – і фото з відпочинку за кордоном!" – каже донеччанин Костянтин Лисенко.