Вчений зоолог з Донецька більше року прожив на антарктичній станції

"В АНТАРКТИДІ У НАС БУВ НАВІТЬ БАР І ГАРЯЧИЙ ДУШ"

- Дмитре, скільки часу займає дорога на самий холодний континент ?

- Щоб дістатися до Антарктиди, потрібно з Києва вилетіти через якусь із європейських країн до столиці Аргентини – Буенос -Айрес. Звідти ми летимо в Ушуая – найпівденніше місто на землі, а там вже полярний корабель Росії "Піонер" везе нас до Антарктиди. На цьому ж судні завозиться все необхідне для зимівлі: продукти, паливо. Вся дорога займає близько тижня. Раніше, в першу зимівлю, з Севастополя ходило українське судно, але воно йшло півтора місяці.

- А яка була мета поїздки?

- Я проводив в Антарктиді біологічні дослідження. У нас в Україні є кілька університетів, які дають технічні завдання. Ці завдання ми збираємо і виконуємо на полюсі: робимо опис району, проводимо облік птахів, ластоногих, китів , збираємо біологічні зразки і вивчаємо всю антарктичну природу в нашому робочому секторі.

- А де ви там жили і працювали?

- Ми жили на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" . Це дуже хороша станція, яка дісталася нам від англійців. Зимувало на ній 12 українців разом зі мною, але коли було літо, до нас приїжджали для спільних досліджень американські та російські вчені .

Фотоз архівуДмитраПилипенко

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- А чому англійці ось так запросто подарували нам свою станцію ?

- З якихось причин вона втратила для англійців актуальність, а за антарктичними законами необхідно станцію або вивезти повністю і нічого там не залишати, або комусь її передати. Ось Україна її і отримала. Чому саме наша країна? Просто ми продовжили метеорологічні та геофізичні дослідження, які почали англійці, все-таки в нашій країні наукова база досить потужна.

- А які побутові умови на станції ? Чи можна, наприклад, в умовах вічної мерзлоти прийняти гарячий душ?

- Легко (сміється). У нас стояв дизель-генератор, який давав світло, тепло і нагрівав воду в казанах. Взагалі, станція являє собою одну велику будівлю , де знаходяться кабінети, лабораторії, спальні приміщення, спортзал для фізичного розвантаження і навіть бар, який побудували англійці. Цей бар входить в десятку самих екстремальних барів у світі.

- Психологічно складно було жити в закритому колективі цілий рік ?

- Не дуже. Розумієте, всіх людей для зимівлі підбирають невипадково. Ми проходимо в центрі спецконтролю, який знаходиться під Києвом, спеціальну медкомісію. Колектив підбирається за психологічним особливостям, адже рік тобі належить прожити з цими людьми, і ніяких труднощів не повинно виникати. Працюють  з нами професійні психологи, тому всі зимівлі проходять нормально. У технічному плані ПП теж трапляються рідко, адже наші лікар, дизелист, механік – фахівці високого класу. Наприклад , якщо зламався якийсь насос, то завжди є  запасний .

- А як бути з низькими температурами ? Це випробування для людського організму ?

- Тут головне правильно себе поводити. Температура взимку опускалася до 28-29 градусів. Але є таке поняття як температура, яку охолоджує вітер, і якщо її переводити на звичні для України показники, то це вийде -40 . При такій температурі працювати незручно. Якщо виходиш зі станції, то замерзаєш хвилин через 20, тому ми намагалися не виходити при екстремальних температурах.

Фотоз архівуДмитраПилипенка

-Аобмороженнябували?

- Ні, обмороженьне було.На станції є лікар, який видававнамспеціальнийкрем, щобмазатинимнезахищені ділянкишкіри.Алезнаєте, найнебезпечнішевАнтарктидіне низькітемператури, аопади.Коливалитьгустий сніг, видимістьдуже низька, і в такихумовах можназаблукати абонавітьзірватисязі скелі.Тому ми неризикувалиідотримувалися технікибезпеки.

"В УМОВАХ ВІЧНОЇ МЕРЗЛОТИ МОЖНА ОТРИМАТИ СОНЯЧНИЙ ОПІК"

- Влітку було простіше?

- Простіше, але погода в Антарктиді дуже оманлива . Влітку температура піднімається до +3 градусів , і якщо немає вітру, то можна навіть зіграти, сонце пече досить сильно, плюс озонова діра дає про себе знати. Від ультрафіолету доводилося теж захищатися окулярами, щоб не спалити очі , і мазати шкіру сонцезахисним кремом. Навіть в Антарктиді можна отримати серйозний сонячний опік, та так, що шкіра буде відшаровуватися шматками.

- А антарктичні туристи до вас доїжджали ?

- Так , Антарктида зараз користується великою популярністю серед туристів. Окремі судна заходили і на нашу станцію. Туристичним компаніям цікаво показати своїм клієнтам життя на станції. Та й нам це не зашкодить для різноманітності, адже живемо в одному колективі, а так хоч якісь нові обличчя. Зараз стає все більше туристів з України та Росії, тому нам є з ними про що поговорити.

- Дмитре, ви виїжджали з однієї України, а повернулися в іншу. Чи відчуваєте шок ?

 - Коли я приїхав з минулої своєї зимівлі в Україну, адаптаційний період тривав близько місяця. Все-таки ми жили в такому місці на планеті, де мало людей, і немає ні магазинів , ні транспорту, ні ресторанів. А зараз ... треба спочатку пройти період адаптації до життя в місті, а потім вже перетравлювати всі ці події. 

ЗА ПЛЕЧАМИ – ДВІ ЕКСПЕДИЦІЇ

Ім'я: Дмитро Пилипенко

Народився: 03.07.1974
в Донецьку ( Україна )

У 1989-1993 роках навчався у Великоанадольському лісовому технікумі. Потім був помічником лісничого в Червоноармійському лісництві Донецької області. Пропрацювавши рік техніком у відділі дендрології та декоративного садівництва Донецького ботанічного саду НАН України, у 1994 році Дмитро вступив на біологічний факультет Донецького національного університету. З 2003 -го по 2006 рік був аспірантом кафедри зоології при ДонНУ, потім – асистентом і старшим викладачем кафедри зоології ДонНУ.

У 2010-2011 і 2013-2014 роках взяв участь у 15 -й і 18 -й українських антарктичних експедиціях.