У в'язницях "ЛНР" 80% зеків – свої ж бойовики: інтерв'ю з звільненим полоненим

Едуард Неделяєв – луганчанин, до війни займався розробкою техніки, а з приходом до Луганська бойовиків "ЛНР" був звинувачений в шпигунстві на користь України, і засуджений представниками угруповання "ЛНР" до 14 років ув'язнення. 27 грудня в ході обміну полоненими Едуард повернувся на вільну територію. Ми зустрілися в клініці "Феофанія", де Едуард закінчує проходити реабілітацію, щоб дізнатися у нього, що становлять собою катівні "МГБ ЛНР", і як почуватися на вільній території.

- Скільки часу ви провели в полоні?

- З 22 листопада 2016 року по 27 грудня 2017-го. 13 місяців.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Як вийшло, що ви опинилися в катівнях "МГБ ЛНР"?

- Як написано в обвинувальному висновку, який мені дали, співробітники "МГБ" моніторили соцмережі і помітили, що я проявляю активність, висловлююся негативно про те, що відбувається, і тоді на мене завели кримінальну справу. За ст. 343 КК "ЛНР". Це розпалювання міжнаціональної ненависті до росіян тощо. Стали у соцмережі стежити за моєю активністю. Акаунт я заводив 2010-го, на повне ім'я – Едуард Неделяєв. Коли почалася війна, я скоротив до нікнейма – Едвард Нед. Але в адресному рядку браузера Едуард Неделяєв – так і залишилося. І вони взяли це значення, і за телефонним довідником в Луганську знайшли мене. Стали стежити за квартирою моєї мами, яка значилася в довіднику, а коли я заїжджав до неї, простежили вже за мною.

- Бойовики прийшли до влади 2014-го, а взяли вас в полон 2016-го, через два роки. Як ви думаєте, з чим це може бути пов'язано?

- Я думаю, що руки не доходили. Коли я до тюрми потрапив, посидівши півроку на підвалі, став спілкуватися з зеками. Так там 70-80% зеків – військовослужбовці "ЛНР". Тобто вони дуже зайняті з тим рівнем злочинності, який склався серед військовослужбовців: злодійство, вбивства, наркотики... Тому на якусь людину, яка просто висловлювала свою думку, відволікатися у них часу не було.

- Вам доводилося спілкуватися з цими (які потрапили до в'язниці "ЛНР", – прим.) військовослужбовцями?

- Постійно. Я на підвалі просидів чотири місяці, спілкувався з цими товаришами, і потім у в'язниці сидів в камері особливої ізоляції для особливо небезпечних. "Політичних" там розділяють по окремих камерах, щоб не було спілкування між собою. Тому я сидів якраз з цим "персоналом".

- В'язниця була на території колишнього Луганського слідчого ізолятора?

- Мене туди перевели 31 травня 2017 року. Коли мою кримінальну справу за півроку на підвалі змогли оформити документально, "прокуратура" затвердила перевести її "до суду", і мене 31 травня перекинули на Луганське СІЗО. І я з 31 травня просидів до обміну в Луганському СІЗО, камера 329.

- А до цього ви перебували в будівлі СБУ (захопленої 2014-го бойовиками будівлі управління СБУ в Луганській області. – прим. Ред.)?

- Так, в будівлі СБУ. У підвальному приміщенні є камери, і в них утримуються ув'язнені.

- Скільки затриманих перебувало в будівлі СБУ?

- Там весь час ротація. Людей затримують, відразу кидають на підвал, починають пресувати, якийсь час "працюють" з ними; коли з людини дістали "який потрібно" матеріал, її або відпускають, або "на в'язницю" переводять, або людина зникає. Тому кількість завжди коливається.

Чітко цифру назвати не можу, але, слухаючи руху по коридору... У камерах туалетів немає, тому по одному вранці і ввечері виводять за розкладом. І коли вважаєш, кого куди ведуть, то мінімально, на Новий рік (з 2016 на 2017 рр.), було близько шести осіб. Максимально – близько 30. Тобто, число весь час коливається. І у нас в камері було мінімально дві особи, максимально – сім або вісім.

- Ви сказали, що "пресували". Як це відбувається?

- Всіх по-різному. Переважно, б'ють кулаками, гумовими палицями, катують струмом. Машинка є, що виробляє електрику. Чіпляють один контакт до наручників, інший або до вух, або до геніталій, починають обертати і бити струмом. Мені погрожували, але не дійшла до цього, слава Богу. Уколи психотропних речовин, назви я не запам'ятав. Типу сироватки правди. Якщо людина довго не розповідає, чинить опір, його можуть вколоти, щоб зломити волю.

А один чоловік, який сидів, на моїх очах взагалі кардинально змінився. Був говірким, його повели на допит, через два дні привели, він весь був... видно, що по підлозі валявся, його штовхали. Він змінився психологічно. У нього очі були вирячені, ходив, весь час хрестився, і розмовляти зовсім перестав. Або вкололи, або побили, але щось сталося.

- Коли ви потрапили до полону, через деякий час після затримання бойовики влаштували "прес-конференцію", якщо її можна так називати...

- З Геннадієм Беницьким (ще один затриманий бойовиками луганський блогер. – Ред.)? Я його тоді вперше побачив на цій "прес-конференції". Нас з мішками на голові привели на цей захід. Коли виводять з камери, відкривається годівниця, через яку їжу подають, руки за спину назад засовуєш в годівницю, надягають наручники, мішок на голову, куди ведуть – ніколи не розповідають. І коли зняли мішок, дивлюся – він сидить поруч. Ось така "прес-конференція" вийшла. Там стояла камера, і двоє співробітників "МГБ" задавали запитання. І все. Це не прес-конференція. Нікого в залі не було.

Геннадій Беницький і Едуард Неделяєв на "прес-конференції" в "МГБ ЛНР"

- Як ви думаєте, навіщо це було потрібно?

- Інформаційне поле створюють. Вся інформація йде дуже фільтровано. На окупованій території, принаймні в Луганську, я скільки не намагався, ні українське радіо, ні українське телебачення зловити не міг. Преса там вся підконтрольна. Тобто там все дуже добре фільтрується. Підбирається, режисується, щоб створювалося враження, що Україна забула про Донбас, нікому нічого не потрібно, відповідно, щоб у людей не виникало бажання чинити опір тощо.

- Так звана "прокуратура" під час вашого затримання активно показувала радіодеталі, які у вас були, і це стало частиною звинувачень.

- Мені через три тижні стукне 47 років, і з них 40 я з паяльником в руках провів. Тому деталей у мене велика кількість.

- Я маю на увазі, що ця версія виникла на місці, тобто вони прийшли, побачили радіодеталі, і вирішили показати картинку, що ви – шпигун, чи вони раніше стежили?

- Що побачили, то і додумали. До війни я займався розробками електроніки. Найбільше – GPS-засоби моніторингу транспорту, які встановлюються на машини, аби власники підприємств стежили, де їздить їх транспорт. Мабуть, вони порахували, що це шпигунська техніка. Жодної вибухівки або зброї під час обшуків виявлено не було, тому на допитах мене спробували пресувати з приводу зброї, але так нічого і не знайшли.

- Коли з'явилося відчуття, що, можливо, вдасться вийти на свободу?

- Надія ніколи не пропадала. Мені співробітники "МГБ" ще до нового року сказали: "ми тебе подали на списки для обміну". В особистому спілкуванні висловлювали повагу за те, що я не зламався на допитах, нікого не зрадив. Мовляв, "ти мужик, молодець, ми тебе подали на обмін".

- Коли вас затримали, в цей же час взяли в полон і ультрасів "Зорі" (фанатів футбольного клубу ФК "Зоря", Луганськ, засуджених бойовиками за спалювання прапора "ЛНР" до взяття під варту. – Ред.), і блогера Геннадія Беницького. Багато обговорювали, що таким чином сепаратисти намагаються створити видимість розкриття якогось "злочинного проукраїнського угруповання".

- Мені робили очну ставку з Владом з "Ультрас". Його запитують: ви знаєте цю людину? – Він каже: ні. Мені кажуть: ви знаєте цю людину? – Я кажу ні. А нікнейм "Луганська хунта" знаєте? Я кажу – так, в twitter читав. Його запитують – а нікнейм "Едуард Луганськ" знаєте? – він каже, так, теж в twitter бачив. Ось за нікнеймами ми один одного знали, а особисто не були знайомі.

- А ще з кимось проводили "очну ставку"?

- На прес-конференції Беницького поруч посадили. Ну, теж запитали – знаєш/не знаєш? Я його вперше бачив, і все.

А у мене, коли під час обшуків вдома і на роботі вилучили комп'ютери, стали переглядати листування в Facebook. Знайшли мою переписку з бійцями ЗСУ, зі службовцями СБУ, з прес-центром АТО, волонтерами, де я передавав координати військових об'єктів росіян, переміщень військової техніки, відео- і фотозйомку. Вони це все виявили. І на підставі цього порушили другу кримінальну справу за статтею 335-й "Зрада батьківщині і шпигунство на користь іноземної держави – Україна". І тоді на мене, поки я півроку сидів на підвалі, збирали кримінальну справу, щоб передати до "суду". Кримінальну справу становили три товстих томи по 500 сторінок скріншотів мого Facebook, як речові докази були мої окуляри, які на аватарці. І ось, це все кримінальна справа. На її підставі мене все літо судили. Пручався як міг, але в підсумку мені присудили 14 років особливого режиму.

- 14 років присудили через фотографії техніки?

- Через те, що я спілкувався з українськими силовими структурами і зливав інформацію щодо "військовослужбовців" (бойовиків "ЛНР". – Ред.), Військовій техніці.

- Як довго це відбувалося?

- Спілкувалися в Facebook, від моменту початку окупації і до моменту арешту, практично кожен день спілкувався 2,5 року.

- Ви фотографували техніку якось непомітно?

- Так, знайшов, де вузол зв'язку розташований – познімав, передав інформацію, де там якісь склади тощо.

- А військові пояснювали, як вони це використовуватимуть? Це використовуватиметься у військових цілях, чи для передачі в міжнародні організації?

- Ніяк. Волонтери сказали, що вони просто збирають загальну інформацію, карту, де що розташоване. Багато хто там залишилися, передавали те ж саме, і продовжують передавати.

- Що вас мотивувало займатися цим?

- Патріотизм. Тому що терпіти це неподобство... Більшість людей терпить, але мовчки. А у мене була потреба якось опиратися агресії. Переважна більшість людей там кажуть, що жити стало набагато гірше, ніж при Україні, і, мовляв, коли ж це все скінчиться. Деякі наважуються на активніші дії.

Останнє відео з російською бойовою технікою, зняте і завантажене на Youtube Неделяєвим

- Чому наважуються лише деякі?

- Ну, якщо почитати що пишуть психологи, то будь-яка людська популяція на 80% складається з людей, які – пасивна маса, яких турбує, щоб удома тепло було, і було що поїсти. На активні дії вона не здатна. 17-18% становить активна частина населення, яка легко може бути маніпульована якимись ідеями, засобами масової інформації, бере участь в якихось там акціях, протестах, все. І тільки 2-3% становить число людей, які зовні не можуть бути маніпулювані, вони критично ставляться до інформації навколо і самі виносять судження. Виходить, 97-98% населення перебуває під жорстким пресингом ЗМІ, промивання мізків тощо. Тільки 2-3% розуміє, що відбувається насправді. І ось, скільки людей з цієї кількості можуть здійснювати активні дії? Не більше відсотка.

- "Ув'язнені" якось сприймали переворот в "ЛНР"? Боялися, що якось зміниться ставлення до них, або їх становища?

- Чесно кажучи, важко сказати. Всі в напруженому стані, сидять і нічого доброго не чекають. Які б зміни не відбувалися, вони завжди не дуже добре позначаються на зеках. Останнім часом в'язницю стали дуже сильно "прочищати". Якщо раніше (ті, хто сидів 2015 року, розповідали) мало не в кожній камері був телефон, то зараз зв'язок у в'язниці дуже сильно вибили. Тобто вичищають заборонені предмети, телефони, практично стерильно.

- Як проходив ваш день в слідчому ізоляторі?

- У СІЗО набагато краще, ніж в "МГБ". Там підйом о 6-й ранку, вранці перевірка ув'язнених згідно зі списком, потім сніданок. Потім, після сніданку виводили на приватну прогулянку на дах, кімнатки такі чотири на чотири метри. Потім обід, потім, відповідно вечеря. Раз на тиждень виводили до бані, але це влітку. Взимку рідше, раз на 2-3 тижні.

- Що ви робили в час, що залишався?

- Що хочеш – те й роби. Спати не можна, можна сидіти, або ходити, або читати. Я, переважно, читав. А останні місяці три нам навіть "оперативник" притягнув до камери телевізор, можна було дивитися російське телебачення. Там іншого немає. Близько 30 російських каналів, і все.

- Місцевий "ДТРК ЛНР" ніхто не дивився?

- Я його туди ж відношу, тому що прапор там дуже схожий. Коли телебачення в Луганську взагалі вимкнули, коли цей "переворот – не переворот" відбувався, ми змогли зловити "UA Перший". У дуже поганій якості, але ми його кілька днів все-таки дивилися, хоч якісь новини українські. У звичайному режимі ті мовні канали, які є в Луганську, своєю частотою забивають українські канали, тому прийняти їх просто нереально. Те ж саме відбувається і з радіо – вони віщають на тих же частотах, що і українські радіоканали, тому зовнішній сигнал забивається потужним місцевим сигналом і не проходить. Інтернет раніше хоч якось проходив через Україну, але кабель перерубали – зараз йде через Росію, тому весь трафік фільтрують, і більшість українських новинних ресурсів блокується. Наприклад, до арешту у мене була пошта на ukr.net, і я вже не міг потрапити туди. Тобто йшло блокування ресурсу. Тож все там дуже зафільтровано.

Фото: Д. Павлов/"Сегодня"

- Не страшно було ловити "Перший національний", адже телевізор могли відібрати?

- Після підвалу вже мало що лякає. Тому, я ж кажу, в'язницю я сприйняв взагалі як курорт після того, як побув на підвалі. Там утримання набагато гірше.

- Як почуваєтеся після повернення? Як відчувається цей контраст?

- Поступово входжу в русло. Я мало просидів – всього 13 місяців. Найгірше хлопцям, які сиділи в Донецьку, які сиділи до трьох років. Ось їм найважче психічно. Тому що вони вже дуже звикли до тюремної обстановки, тюремних понять, порядків. Їм важче адаптуватися. Мені не складно, тому що я провів там всього 13 місяців. Трохи.

- Ви корінний луганчанин?

- Не зовсім. Я народився біля Донецька, за 50 км, в місті Дзержинськ. У третьому класі батьки мене перевезли.

- Як зараз з відчуттям того, що ви не можете туди вільно повернутися?

- Я впевнений, що я туди повернуся, ось тільки питання – коли? Я знаю, що Україна там знову буде. Упевнений в цьому, але от коли – єдине, чого не знаю. Це може статися цієї весни, а може наступної. Але я думаю, що це не затягнеться надовго. Упевнений в цьому.