"Всі ми є добровольцями": інтерв'ю з головою Об'єднаних сил Сергієм Наєвим

Сайт "Сегодня" публікує другу частину бесіди з командувачем Об'єднаних сил на Донбасі генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим.

Нагадаємо, в першій частині інтерв'ю командувач розповів про результати переходу від АТО до ООС, зростання майстерності українських військових, реакцію бойовиків на зміну формату бойової операції.

- Такі батальйони, як, наприклад, "Айдар", увійшли до складу збройних сил і натепер є в ООС. Чому до сьогодні цього не зробив "Правий сектор"? У чому полягає конфлікт?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Жодного конфлікту не існує. "Конфлікт" розпалюється у недоброчесних ЗМІ прокремлівського напрямку. Є закон про інтеграцію Донбасу. У ньому чітко виписано, які сили і засоби можуть залучатися до ООС. Цим законом непередбачено участь "Української добровольчої армії", "Добровольчого українського корпусу "Правого сектора". Я, як громадянин України, як командувач ООС, поважаю закон і зобов’язаний виконувати всі законні вимоги. Іншого шляху просто не існує. Неможна ж сказати, що "закон один для всіх, але ми зробимо для когось виняток? Я так не звик. Я військова людина. Я розумію "чорне", "біле", а "сіре" – я не розумію. Якщо закон один для всіх, то він і для мене, і для бійця ДУК.

Давайте будемо відвертими: якщо існують закони і якщо суспільство хоче зробити для когось виняток, я не проти. Внесіть зміни до закону, зробіть. Чому на мене, на командувача, перекидають свою роботу ті, хто має займатись законотворчою діяльністю? Я не займаюсь законотворчістю, я займаюсь виконанням вимог закону, в тому числі і в проведенні ООС. Під час спілкування з Дмитром Ярошем я казав, що добровольцями є не лише представники УДА і ДУК. Вони теж є. Але добровольцями є всі, хто добровільно прийшов чинити опір російському агресору і досягти єдиної для всіх перемоги. Добровольцями є Збройні сили України, я сам є добровольцем, бо я добровільно борюся з ворогом. Добровольці служать і в Національній гвардії, і у Службі безпеки України, і в Національній поліції. Вони всі є добровольцями. Я поважаю всіх без винятку добровольців, я їх не ділю – чому дехто вважає, що хтось краще за інших? В ЗСУ – всі хороші. Командири, солдати. Найцінніше для мене – це солдат. Я, до речі, теж солдат. Просто звання інше, і обов’язки більші. Обов’язки покладають велику відповідальність.

- Нещодавно багато галасу наробила ваша заява про те, що добровольцям немає чого робити на лінії фронту. Що ви мали на увазі? Яким є ваше ставлення до добровольців взагалі?

- Не хотів би підштовхувати хвилю навколо цієї теми, якщо ви запитали…

По-перше. До добровольців я ставлюся з великою пошаною. Врешті, ті військові, які після початку російської агресії були призвані за мобілізацією, вже давно звільнилися. Тож правомірно говорити про те, що всі військовослужбовці, які нині захищають Батьківщину зі зброєю в руках, які підписали контракт на службу у Збройних силах – всі вони… Всі ми є добровольцями. Військові, волонтери, просто небайдужі люди…

Хотів би також нагадати, що 2014 року десятки тисяч громадян добровільно прийшли до лав Збройних сил, Національної гвардії, добровольчих формувань. Завдяки цьому держава встояла і зупинила агресора. Захищати свою країну зі зброєю в руках – це обов’язок та честь для будь-якого громадянина. А якщо людина це робить свідомо, не чекаючи будь-яких повісток з військкомату – вона заслуговує навіть на подвійну повагу. Наголошую ще раз – до добровольців ставлюся з повагою, це безумовно.

По-друге. У районах навколо лінії розмежування діє особливий порядок. Тут не може бути людей, які не включені до складу Об’єднаних сил. Наразі на сході відбувається, підкреслюю, військова операція, яка здійснюється відповідно до єдиного замислу і скоординованого плану.

Якщо громадяни, які входили до складу добровольчих формувань, хочуть залучитися до такої бойової роботи – ми дамо їм можливість захищати Батьківщину, діючи виключно згідно з чинним законодавством.

Фото: Д. Павлов/"Сегодня"

Ми вітаємо прагнення громадян України захищати країну і народ від російської навали. Якщо є сили і бажання, вони можуть влитися до бойових підрозділів Збройних сил, Національної гвардії, СБУ, інших військових формувань та правоохоронних органів, які залучаються до Операції об’єднаних сил.

Також у людей є вибір – ставати до лав територіальної оборони або залучатися до військової підготовки, яку наразі хочуть пройти багато громадян України… Можна також ставати до служби у резерві та проходити відповідну зборову підготовку у бойових частинах – тобто варіантів багато.

Вся така діяльність, безумовно, відбуватиметься під контролем державних органів. Іншого шляху просто не існує. .

- Коли змінився формат "АТО-ООС" і ви стали командувачем ОС, як склалися відносини з представниками добровольчих формувань, що не входять до складу жодної силової структури – ДУК ПС, УДА та іншими?
- Я був і залишаюся відкритим для конструктивного діалогу. Ми спілкувалися з представниками цих формувань, я пропонував багато рішень щодо їхніх підрозділів і подальшої співпраці – наприклад, їхнього переходу до складу майже будь-якої силової структури.

Певен, що воїни з добровольчих формувань зможуть посилити наші війська як своїм бойовим досвідом, так і своєю мотивацією.

- У людини є варіант – піти до армії, де вона може отримати фінансування, гарантії. Якщо людина йде до ДУК, не отримує ані гарантій, ані фінансів від держави. Чому вони обирають менш привабливий вибір, ніж служба в армії?

- Мені не пояснювали, чому вони так обирають. Дмитро Ярош, навпаки, мені пояснював, як би він хотів долучитись у законний, легітимний спосіб до боротьби з російським окупантом. Стосовно того, чому вони обрали такий шлях, я не можу цього сказати. Вони мені не пояснювали – я думаю, треба спитати у них.

- Як ви вважаєте, легалізується ДУК, чи ні?

- Я не можу казати за людей, які приймають рішення щодо пропозицій. Я дію в межах чинного законодавства. Там виписані законні вимоги, я про них говорю. Більше того, я сприятиму у належному зарахуванні не лише до ЗСУ, але й до будь-якого підрозділу інших військових формувань, які входять до складу Об’єднаних сил.

Я готовий для всього. Але зауважте: моє шанобливе ставлення і моя повага – це не є прояв слабкості.

- Ви були начальником оперативного командування "Схід", брали участь у конфлікті з самого його початку. Порівняйте війну тоді і війну сьогодні. Які саме позитивні або негативні зміни сталися протягом останніх років, і конкретно – з режимом введення ООС.

- На війні мені довелося бути з самого її початку, ще з 2014 року, тому є з чим порівнювати. Збройна агресія Росії на Донбасі мала багато етапів. Інколи вони були трагічними для нас, але навіть трагічні епізоди стали прикладом мужності, стійкості та відваги українського воїна.

Тут немає жодного пафосу – це істина: завдяки мужності українських солдат у світі дізналися, хто такі "кіборги", про таких героїв, як капітан Андрій Кизило, підполковник Євген Межевікін, лейтенант Павло Чайка та багато інших справжніх синів своєї Батьківщини. На їхніх подвигах пишеться новітня історія українського війська та всієї країни.

Тоді, 2014 року, українська армія звільняла місто за містом. У серпні того ж року у ситуацію втрутилася регулярна армія Російської Федерації. Вони підло вели обстріл наших позицій з реактивних систем з російської території, точно усвідомлюючи, що Україна не обстрілюватиме російську територію, щоб не дати підстав для повномасштабної агресії, як це свого часу було спровоковано росіянами в Грузії. На нашу територію почали входити батальйонно-тактичні групи РФ, зав’язалися важкі та криваві бої. Пізніше на окуповані території почали заходити "гуманітарні конвої", в яких завозились зовсім не продукти харчування.

Це все – беззаперечні факти, які задокументовані, яким є чимало свідків. І саме введення воєнних сил РФ на суверенну територію України визначило подальший розвиток подій. Якщо б не втручання РФ, не її підтримка, війни на сході України просто не було б.

- Ви професійний військовий, закінчили Національну академію оборони України. На фронті чимало людей, які мають значно менший військовий досвід або зовсім його не мали на початку війни. Порівняйте підхід до бойових дій та їхнє сприйняття професійним військовим і людиною зі зброєю без досвіду війни. У чому різниця? Чи було вам, професійному військовому, складно знайти порозуміння і утримати контроль над людьми, які не мали досвіду армійської служби та дисципліни? Як вони ставились до вас на початку і яке ставлення у вас було до них? Чи були конфлікти?

- Війна, на жаль, дуже швидко навчає людей. Часто ціна такого навчання буває надто високою. Професійний військовий знає, який противник йому протистоїть. Він може оцінити ситуацію і спланувати використання саме тієї кількості сил та засобів, яка є необхідною для вирішення конкретного бойового завдання. Він може, таким чином, зберегти людей та звести втрати до мінімуму.

Не скажу, що такі якості не були притаманні, наприклад, мобілізованим громадянам – саме тому, що до їхніх лав після початку російської агресії увійшли колишні професійні військові і ветерани військової служби. Але саме таке чітке планування операцій, їх погодження з "сусідами", стратегічне бачення ситуації – все це у вчорашніх цивільних було дещо на іншому рівні. Координація і контроль, тактика і стратегія, забезпечення і резерви – все це складові успіху будь-якої воєнної операції та, врешті, перемоги над ворогом.

Цю істину знають всі, хто дійсно був на фронті, в окопах.

Фото: Д. Павлов/"Сегодня"

Я цінував і продовжую високо цінувати героїзм всіх бійців, які билися з ворогом. Вони справжні воїни, які знають ціну бойового наказу і наслідки, до яких призводить його невиконання. Демобілізовані бійці та нинішні кадрові військові мають одні й ті ж самі цінності і погляди. Я це розумію, і вони це розуміють, бо Батьківщина в нас одна на всіх.

- Як ви оцінюєте підготовленість військових на фронті сьогодні?

- Порівнюючи Збройні сили України зразка 2014 і 2018 років, можу сказати – відбулися колосальні зміни, і ми не зупиняємося на досягнутому. Не вдаватимуся у подробиці організації логістичного забезпечення, скажу лише – це титанічна праця сотень і тисяч людей. Щоб кожен солдат був одягнений, нагодований, озброєний, і ніщо не заважало боротися з окупантом.

Звичайно, бувають проблеми, але ми їх не приховуємо та оперативно вирішуємо. Коли я буваю на передовій, завжди спілкуюся з солдатами, сержантами та офіцерами. Вони – воїни, перед ними – ворог. Зрозуміло, що вони не бояться просто очі в очі з командувачем висловлювати свої проблеми. Вирішення кожної такої проблеми контролюю особисто.

Також ми змінюємо підходи до ведення бойових дій, впроваджуємо новітні стандарти та методи застосування підрозділів.

Сьогодні переді мною стоять конкретні завдання, визначені президентом України – Верховним головнокомандувачем Збройних сил. Об’єднані сили мають поставити крапку у російській агресії проти України.

При цьому президент наголосив, що звільнення тимчасово окупованих територій відбудеться політико-дипломатичним шляхом. Об’єднані сили сьогодні можна порівняти із ферзем на шаховій дошці у цій гібридній війні. Таку фігуру окупантам не вдасться прибрати.

- У ЗМІ пишуть, що у вас є брат в Криму. Чи це правда і як ви ставитесь до того, що з цього роблять інформаційні приводи та певні висновки?

- Просте запитання, проста відповідь. В Криму мешкають громадяни України. Крим український? Тому всі, хто мешкає у Криму, – громадяни України. Стосовно того, що він там проживає – дійсно проживає. Але це не означає, що це якимось чином заважає мені виконувати свої обов’язки. Мій брат дуже уважно слухає всі мої інтерв’ю, потім у мене була з ним розмова і він сказав: "Я все розумію, що тобою сказано. І в мене питань до тебе жодних немає".

У мене немає питань і застережень. Мені це не заважає і не заважатиме в майбутньому.

Все, що стосується виконання мною службового обов’язку, я зроблю досконало – так, як мене навчили. Так, як у мене в серці, так, як я хотів би це зробити. Повірте, все буде добре.

- Щодо Мінського процесу зараз є суперечливі думки. Як ви бачите подальші події у його рамках?

- Мінський процес і Мінські угоди не заважають мені виконувати взяті обов’язки, які я взяв як командуючий на час проведення ООС. Ми створюємо смугу забезпечення, абсолютно не порушуючи Мінських домовленостей. У нас це виходить, і ми не відчуваємо якихось незручностей. Стосовно інших дій – є військово-політичне керівництво держави, яке оголосило, що шлях вирішення війни з Російською Федерацією лежить у площині політико-дипломатичного врегулювання конфлікту між нами і Росією. Я, як командувач Об’єднаних сил, роблю лише частку роботи, і повірте, я робитиму досконало – так, як треба.

- Спілкуючись з вами, можна сформувати думку, що ви людина, яка діє за протоколами, правилами, статутом. Чи відчуваєте ви в своїй роботі політичний тиск? Чи заважає він вам?

- Якби я звертав увагу на все те, що намагається на мене вплинути, чи на ту інформацію, яка має на меті якимось чином на мене вплинути, я б не був командувачем. Я стресостійкий, я знаю, що мені треба робити, і я до цієї мети іду крок за кроком.