Де починалася історія Харкова

На тому місці, де на початку XVII століття став зароджуватися Харків, сьогодні розкинувся мальовничий сквер, навколо якого виросли сучасні будівлі. Зараз складно уявити, що колись це місце з нуля облагороджували козаки, які звели на знак заснування міста дерев'яну фортецю. Ще довгий час дерев'яним був весь Харків, а перші кам'яною будівлею став Свято-Покровський чоловічий монастир, який зберігся до наших днів. В знаменитий монастир приїжджають віруючі з усього світу, бо тут зберігаються мощі святих і Озерянська ікона, яка зцілює недуги.

Найстаріша будівля і покровителька Харкова

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Свято-Покровський чоловічий монастир на Університетській, 8, багато хто вважає серцем Харкова. Побудований ще в XVIII столітті, він є найстарішою спорудою міста. Стіни монастиря розписував художник Іван Бунаков, який згодом став учителем знаменитого на весь світ живописця Іллі Рєпіна. А по підземних ходах монастиря можна пройти аж до саду Шевченка.

Свого часу Свято-Покровський монастир був одним з головних навчальних центрів України. Тут викладали філософ Григорій Сковорода, а також письменник Григорій Квітка-Основ'яненко, предки якого, до слова, були поховані в склепі цього ж монастиря. За часів радянської влади монастир переживав не найкращі часи, а в 1922 році його і зовсім закрили. На жаль, доля багатьох ченців була трагічна: деяких вигнали з церковної установи, а останки інших знайшли лише в 2000 році при розчищенні фундаменту. Тепер вони зберігаються у вівтарі Свято-Покровського монастиря.

Зараз тут можна помолитися біля точної копії Озерянської ікони, якій приписують чудотворні властивості і вважають покровителькою Харкова. Незважаючи на те, що це не оригінал (ікона була знищена за радянських часів -. Авт.), парафіяни все одно вірять, що образ зцілює від хвороб і навіть може зупинити цілі епідемії. За словами істориків, про Озерянську ікону є чимало легенд. Вважається, що її нібито знайшов селянин, який косив траву і випадково пошкодив ікону. Чоловік забрав її додому, але, прокинувшись вранці, вже не виявив святиню. Проте пізніше він знайшов ікону цілою і неушкодженою на тому ж місці, де косив траву, тільки поруч буквально з нізвідки з'явився струмок. За ще однією легендою, ікона зцілила Квітку-Основ'яненка від сліпоти.

Крім Озерянської ікони, в монастирі зберігаються мощі святих і частинка Хреста Господнього, тому щодня сюди приходять помолитися сотні віруючих.

На місці фортеці – вернісаж під відкритим небом

60 років тому на місці колишньої фортеці Харкова завдовжки більше кілометра розбили Покровський сквер. Колись ці землі належали харківському купцеві Пащенко-Тряпкіну, а на місці майбутнього скверу був "Старий пасаж". Під час Великої Вітчизняної війни пасаж був зруйнований, і до наших днів дожив лише металевий місток, який перенесли до зоопарку в сад Шевченка. А замість пасажу розбили сквер з каскадом фонтанів і назвали його тТерасним. Свою нову назву на честь Покровського монастиря улюблене місце відпочинку городян отримало лише п'ять років тому. Тоді сквер відреставрували, прикрасили клумбами, а харківський митрополит освятив воду у фонтані. Щодня сюди приходять десятки художників, які продають свої роботи на кам'яних сходах скверу, перетворюючи їх на вернісаж під відкритим небом.

Парилки для рибалок і кримінал

Провулок у центрі Харкова прозвали банним невипадково. У XVIII столітті він був знаменитий своїми портовими лазнями, де любили паритися рибалки. У той час річки Харкова були багаті рибою, а на березі Лопані, на місці скверу "Стрілка", до 1960 року був рибний базар. Найпопулярніші лазні розташовувалися в чотириповерховому комплексі, на місці якого зараз знаходиться кінотеатр "Зірка". Неподалік від провулка постійно проживали цигани, так що практично всі кримінальні події харків'яни пов'язували саме з цим місцем. Але сьогодні ця вулиця повністю себе реабілітувала. На провулку побудували сучасні будівлі і кафе, а поруч розташовані мальовничий сквер "Стрілка" і міська набережна.

Рекордна "картина" з квітів та скла

Історики вважають, що саме зі скверу "Стрілка", біля якого зливаються воєдино річки Харків і Лопань, і почався наше місто. Засновники Харкова – українські козаки, що втекли від польського гніту, – звели тут невелику фортецю для захисту від кочівників і поступово почали забудовувати місто. До слова, макет фортеці, що поклала початок Харкову, зараз можна побачити в історичному музеї (вул. Університетська, 5).

Сьогодні сквер "Стрілка" – одне з улюблених місць відпочинку харків'ян. Пару років тому його реконструювали, відкрили дві човнові станції, посадили дерева і більше 50 000 квітів. А минулої весни, на честь 120-річчя з дня народження художника Василя Єрмилова, тут з'явилася унікальна клумба – копія картини авангардиста з 5000 квітів і битого скла.

В день весілля по мосту – в ім'я міцної сім'ї

У сквері "Стрілка" є підвісний Маріїнський міст, у якого традиційно влаштовують фотосесії молодята. Вважається, що якщо закохані закріплять на перилах мосту замок, а ключі викинуть у воду – їх любов буде тривати вічно. А в день весілля наречений повинен перенести наречену через міст для того, щоб сім'я була міцною. По мосту можна пройти зі скверу на інший берег річки Харків і прогулятися по Нетеченській набережній. Остання виникла ще на початку позаминулого століття, а назвали її на честь річки Нетеча, якої зараз вже немає. Рік тому набережну прикрасили 80 тисяч жовто-синіх кольорів, які вибудували в безперервну лінію довжиною в 2,8 км. До слова, клумба тоді потрапила в Книгу рекордів Гіннесса.

Перша перукарня і "крапля молока"

У районі Москалівки розташувалася одна з найстаріших вулиць Харкова – Маріїнська. За словами істориків, 130 років тому тут виявили сотні людських останків, тому вважається, що Маріїнська вулиця розташована на колись головному православному кладовищі. Але крім сумного факту, історики відзначають чимало нововведень на Маріїнській. Приміром, в 1898 році тут відкрили першу в місті перукарню, а в будинку під номером 3 до революції була деревообробна фабрика та майстерні чеських скульпторів Кубеша і Стрейчика. В кінці вулиці до війни був будинок "Крапля молока", де було відділення боротьби з дитячою смертністю. У цій будівлі видавали суміші для вигодовування немовлят і лікували новонароджених.