Харків'янка зібрала неймовірну колекцію з 200 кімоно з Японії

Майстер клас. Мистецтвознавець вчить надягати непростий наряд з поясами. Фото: ХООМЦКМ

Онука. В ролі моделі. Фото: ХООМЦКМ

У Токіо. Біля храму. Фото: rybalko-orient.com.ua

Експедиції. Зустріч з майстром міні-скульптур нецке

В об'єктиві. Японки на вулиці. Фото: rybalko-orient.com.ua

З дитинства. Наряд в храм. Фото: rybalko-orient.com.ua

Світлана Рибалко збирає кімоно з Японії. Фото: rybalko-orient.com.ua

1/15

Мистецтвознавець Світлана Рибалко може довго розповідати про дивовижну японську культуру, яку вона вивчає вже близько 30 років. Ця пристрасть професора Харківської держакадемії культури вилилася в колекціонування кімоно XX століття, про який вона розповіла "Сегодня".

Японською культурою Світлана Рибалко зацікавилася ще в студентські роки. "Я готувалася до іспитів в бібліотеці і в перервах відволікалася на прочитання рідкісних книг і журналів. В одному з них я знайшла приголомшливу статтю про японську гравюру. Я так захопилася, що кожен день приходила в бібліотеку і виписувала нові книги і журнали по японській гравюрі, а пізніше вмовила свого наукового керівника тему курсової присвятити японському мистецтву", – згадує Світлана.

Вперше харків'янка потрапила до Японії в 2005 році на запрошення друзів. "Я їхала вивчати колекції, яких немає ні в Україні, ні в Європі, але моїм найяскравішим враженням виявилися люди, уклад їхнього життя, і вміння зберігати людяність. У Японії всі працюють по 18-20 годин, і навіть в такому режимі люди дуже доброзичливі, ввічливі і виявляють співчуття", – поділилася мистецтвознавець.

Вона зробила дев'ять експедицій в різні куточки Японії, де і вирішила, що буде вивчати кімоно як об'єкт, в якому сфокусовані живопис, література, релігія і історія. У колекції харків'янки – близько двадцяти нарядів: частину з них їй подарували, інші вона придбала сама. У зборах є високохудожній одяг, ткана, вишита вручну, для заміжніх і незаміжніх дівчат, для чайної церемонії.

Деякі зразки професор використовує для навчання студентів, демонструє на майстер-класах з надягання кімоно. Як виявилося, зробити це – цілий ритуал, який у майстри займе мінімум півгодини. За словами Світлани, щоб надіти кімоно, потрібна сила рук, дисципліна і послідовність дій. У всіх складок на кімоно є точне місцезнаходження, а щоб одягнути повний комплект японського вбрання, потрібно використовувати 8-9 різних поясів. Та й костюм повинен відповідати сезону, часу і місцю.

В Японії кімоно частіше носять не в поєднанні з сучасним одягом, а в повному комплекті. "Навіть у тих японців, які говорять, що не носять кімоно, є як мінімум п'ять нарядів. Перший раз кімоно надягають на дитину в сороковий день життя, коли дитя несуть в храм уявити богам. Потім – у віці трьох, п'яти і семи років на свято Сіті-го-сан і в день повноліття – 21 років. Також японці одягають кімоно на весілля, одержання дипломів, в цьому ж вбранні вони відправляються в інший світ", – розповіла нам Світлана.

Дбайливо збережені в футлярах з рисового паперу костюми мистецтвознавець дістала і представила на виставці, яка днями відкрилася в обласному центрі культури і мистецтва (вул. Пушкінська, 62) і буде працювати до 5 липня.