Прогулянка по площі Фейєрбаха в Харкові

Територія навколо площі Фейєрбаха – одне з найдивовижніших місць в нашому місті. Мало хто знає, але в корпусі університету сільського господарства колись знаходилася дерев'яна церква, яка була дуже бідна, проте в ній побував Олександр I. Втім, з площею пов'язане ім'я ще одного імператора. Більше 200 років тому невідомі повісили тут пасквіль на Павла I, через якого імператор погрожував стерти Харків з лиця землі. Тоді городян врятувала лише його раптова смерть. Неподалік від площі досі стоїть будівля старої пошти, де з'явилася перша телефонна станція, а в Малому театрі показували не тільки театральні вистави, а й пікантні фільми для чоловіків.

Сад і танці – замість статистики

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У середині XIX століття територія від сучасної вулиці Мельникова до правого берега річки Харків належала заможному купцеві Лукину. На трьох гектарах землі він розбив великий сад, який називали "Баварія", і озеро площею в 500 "квадратів". Згодом цю територію не раз перепродавали, а в 1890-ті роки "Баварія" стала найпопулярнішим місцем розваг. Тут проходили міські свята і концерти, влітку харків'яни приходили сюди потанцювати, а взимку – повеселитися на льодовому катку.

Тепер же харків'яни приходять сюди не за веселощами, а за статистичними даними. За радянських часів тут звели семиповерхову будівлю, в якій знаходиться Головне управління статистики нашої області, де регулярно підраховують кількість харків'ян, середню зарплату та інші дані. А на місці пишного саду тепер "розрослися" кафешки й магазини.

Міст із "горбом" і ім'ям героя

Через річку Харків з боку вулиці Шевченка вже понад століття перекинутий міст, який в народі прозвали "горбатим". Справа в тому, що спорудження дійсно зігнули, щоб вози, які з'їжджали з крутого спуску нинішньої вулиці Маршала Бажанова, могли загальмувати. У 1928 році замість дерев'яного моста побудували кам'яний, проте "горб" все одно вирішили залишити. До слова, вже кілька років міст носить ім'я харківського героя Юлія Чигирина. 53 роки тому на залізничній платформі біля селища Високе дві жінки не встигли перейти залізничні колії. На величезній швидкості прямо на них летів поїзд, тому 27-річний Юлій, не роздумуючи, стрибнув з платформи на колію і відштовхнув жінок. На жаль, молодий чоловік загинув, проте йому вдалося врятувати два життя.

У віллі крутили "чоловіче кіно"

На Харківській набережній привертає увагу будинок №6 з писаними стінами і портретами героїв фільму "Кін-дза-дза!" на воротах. Зараз це галерея сучасного мистецтва Vovatanya, але в минулому столітті на цьому місці знаходився Малий театр. Його побудували в 1902 році для вистав, концертів і балів. Але особливо популярним у харків'ян це місце стало після того, як в 1909 році театр і прилеглий сад "Баварія" придбав купець Жаткін. До театру прибудували споруду з великим залом для глядачів, рестораном, просторим вестибюлем і зимовим садом. Театр став називатися "Віллою Жаткіна", куди приїжджали кращі театральні трупи, акробати, пародисти і куплетисти. Але коли наставала ніч, їх виступи змінювали інші розваги. Приміром, в одному із закритих залів було кабаре, в іншому – кінозал, де показували еротику, іменуючи її "фільмами для чоловіків". Пізніше вілла перетворилася на Будинок народної творчості, але під час війни його повністю зруйнували.

На площі – опудало імператора

300 років тому площа Фейєрбаха іменували Вознесенською – від назви розташованої тут церкви. Тоді це була околиця Харкова, на якій ще через сотню років розгорнули ринок. Влітку 1800-го тут стався епізод, який ледь не став фатальним для всього міста. На дверях храму повісили пасквіль з образою на адресу імператора Павла I. Про цей випадок тут же донесли до Петербурга, і всіх, хто бачив карикатуру, негайно затримали. Арештантів допитував сам цар, але ім'я автора твору він так і не дізнався. Тоді розгніваний Павло I наказав поставити на площі шибеницю і, якщо його кривдника не знайдуть, бити батогами кожного десятого харків'янина, місто зруйнувати, а всіх жителів заслати до Сибіру. На другий день після спорудження шибениці городяни побачили, що на ній висить опудало самого Павла I. Жах охопив все місто, люди збиралися в церкві, молилися і плакали. Однак розплати вдалося уникнути, оскільки цар помер.

Від церкви – до університету

Незважаючи на те, що один з корпусів Університету сільського господарства розташований на площі Фейєрбаха, йому приписали адресу Московський проспект, 45. Будівля вишу цікава тим, що раніше це була Вознесенська церква, перші згадки про яку йдуть ще в 1675 рік. З тих пір і до наших днів її перебудовували шість разів, і весь цей час церква вважалася однією з найбідніших в Харкові, оскільки сюди ходили переважно селяни. Втім, в 1811 році Олександр I, проїжджаючи через Харків, помітив у Вознесенській церкві натовп і священика. Імператор вийшов з коляски, попросив благословення і під захоплені крики харків'ян відправився в дорогу. У 1920 році церкву закрили, через 11 років перебудували її під спортбазу, а в середині минулого століття віддали під лабораторний корпус сучасного Університету сільського господарства. Нині в будівлі базуються механіко-технологічний факультет і факультет технічного сервісу. Проте фундамент і частина стін університету дісталися в спадок саме від церкви.

Перша пошта і телефонна станція

Найстаріше кам'яна будівля на площі Фейєрбаха – будинок під номером 15, що стоїть на розі Поштового провулка. Виявляється, його побудували ще в 1834 році, і з самого початку тут розташовувалася поштова контора. Будівля унікальна тим, що саме тут з 1861 року розгорнуло свої двері першим в Харкові поштово-телеграфне відділення. А через 27 років у цьому ж будинку відкрили і першу в нашому місті телефонну станцію загального користування. Звідти в усі кінці міста розходилися вісім магістральних ліній, які об'єднували сотню телефонів. А на з'єднання абонентів йшло всього 40 секунд.

Між іншим, функції, які поклали на цю будівлю ще ХІХ столітті, воно виконувало і до наших днів. Ще пару років тому тут знаходилося міське поштове відділення №49. Зараз же будівлю закинуто, хоча, судячи з зеленого паркану біля фасаду будинку, можна припустити, що віковій будівлі можуть повернути його первісний вигляд.