В гостях у братів-фантастів: Велика Ведмедиця із золота і "небезпечна" лялька самурая

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

<p>Фото: М. Иванов</p>

1/37

У письменників-фантастів Дмитра Громова і Олега Ладиженського, відомих як Генрі Лайон Олді, загальний не тільки псевдонім. Вони живуть в одному будинку в центрі міста, на Пушкінському в'їзді, а їх квартири знаходяться на сусідніх поверхах. Працюють же письменники в кабінетах, які облаштували прямо в своїх квартирах.

Так, кабінет Дмитра Громова являє собою невелику кімнату, в якій в очі відразу ж кидаються "тигрові" тони. Виявляється, Дмитро вважає тигра своїм талісманом, тому в кабінеті, як і по всьому будинку, благородна тварина представлена в найрізноманітніших образах: як іграшки, статуетки, на картинах, фотографіях, заставці на робочому столі комп'ютера і навіть шторах. Плюшеве тигреня визирає і з премії міжнародного конгресу фантастів "Єврокон", де в 2006 році харків'ян визнали найкращими фантастами Європи. Втім, найцінніша в матеріальному плані для Генрі Лайона Олді – премія "Аеліта", яку заснували ще 34 роки тому і вручають фантастам з країн колишнього СРСР за вагомий внесок у жанр. "Це ручна робота, зроблена вона з металу і натуральних уральських каменів. Першу таку премію отримали брати Стругацькі та Олександр Казанцев", – розповідає Дмитро Громов.

Також дует письменників може похвалитися оригінальною нагородою, виконаною у вигляді сузір'я Великої Ведмедиці із золота і коштовного каміння. Її харків'яни отримали на престижному фестивалі "Сузір'я Аю-Даг" в Криму. "Нам її вручали двічі і після другого разу попросили ввести обмеження. Більше двох "ведмедиць" одній людині тепер на фестивалі не дають", – посміхається Громов.

По сусідству з престижною нагородою – цікава лялька японського самурая. Це, за словами письменника, подарунок подруги дружини, яка робить таких ляльок своїми руками. У самурая рухаються руки, ноги, а з піхов можна дістати меч, причому досить гострий. "Що цікаво, подарунок – вилитий персонаж однієї з наших книжок "Шлях Меча", хоча дарували його без натяку", – каже письменник. Ще один подарунок, який нагадує про романи Генрі Лайона Олді, – статуетка давньогрецького бога Гермеса. А ось статуетка з грузинським алфавітом – просто один з улюблених подарунків Дмитра.

Розповідати про різні спільні премії і подарунки Дмитро може годинами, адже в кабінеті їх безліч. Чимало унікальних речей можна відшукати і в Олега Ладиженського. Приміром, "Золотий Дюк" – зменшена копія відомого одеського пам'ятника – нагорода, привезена з престижного фестивалю в Південній Пальмірі. Однією з найцінніших для письменника є непримітна буква "F", зроблена з дерева. "Це премія одного з журналів. Вручили її нам ще в ті часи, коли не було дорогих нагород і регулярних фестивалів. І, чесне слово, якби її виточили з цілісного шматка золота, вона не була б так дорога мені", – зізнається Ладиженський.

Ще одна пам'ятна для фантаста річ – чаша у вигляді людського обличчя, зроблена вручну з кераміки. Такий подарунок зробили Олегу в день його народження на одному з київських фестивалів. А з непоказною, на перший погляд, дерев'яною паличкою, що стоїть в кутку кабінету, у Ладиженського пов'язана кумедна історія. "Це зменшена копія посоха Мойсея, зроблена з оливкового дерева. Купив її в Єрусалимі, – згадує письменник. – Не знаю, навіщо мені потрібна була ця палиця, але захотілося її купити. Довелося торгуватися з арабським продавцем, і впорався я непогано: знизив ціну в шість разів".