Трагічна історія родини загиблого десантника: дружина втратила дитину, а рідні ночують під лікарнями

<p>Фото:&nbsp;з архіву родини</p>

<p>Фото:&nbsp;з архіву родини</p>

<p>Фото:&nbsp;з архіву родини</p>

<p>Фото:&nbsp;з архіву родини</p>

1/4

Роман Скаковський був професійним військовим, навчався у військовій академії, проходив службу в миротворчій місії ООН в Конго, а в березні цього року в складі 80-ї аеромобільної бригади відправився в АТО.

"Мій син був дуже правильним і самостійним, в 18 років пішов служити строковиком, залишився в армії за контрактом, а в березні цього року в складі 80-ї АЕМБ його відправили в АТО. Будучи командиром відділення, воював в Слов'янську, Ямполі, Красному Лимані. І, ви знаєте, він ніколи не говорив, що там важко або страшно. "Все нормально", – чули ми у відповідь, поки 24 серпня, в День Незалежності, під час оборони Луганського аеропорту йому не відірвало кисть лівої руки і не поранило в живіт. Від загибелі його врятував друг Віталій, який виніс пораненого Романа з небезпечної ділянки і передав лікарям. Наша невістка Іра якраз чекала народження первістка, якого ми відразу вирішили назвати на честь цього бойового товариша", – розповідає батько Романа, Микола Скаковський.

Після поранення, за словами батька, Роману відразу зробили кілька операцій в харківському госпіталі: ампутували кисть руки і прооперували черевну порожнину. Боєць навіть почав одужувати.

"Після того, як нашого сина перевезли в львівський військовий госпіталь, він почував себе добре, але несподівано почалося ускладнення в черевній порожнині, він переніс близько десятка операцій, але лікарям не вдалося його врятувати. 27 вересня Романа не стало. Хоча, ми довго тішили себе надією, що все добре, найстрашніше позаду, ось, купимо протез, дочекаємося внука і – життя триває", – каже Микола Скаковський, ледве стримуючи сльози.

Після похорону сина єдина надія, яка залишилася у цієї сім'ї – це народження малюка.

"До останнього часу все було добре, він повинен був народитися в перших числах листопада. Ще минулого тижня лікарі говорили, що вагітність протікає нормально. Ірина лежала "на збереженні", але мабуть, пережите горе дало про себе знати, і пару днів тому, 12 жовтня, ми дізналися, що онука не буде – плід загинув в утробі матері", – розповідає засмучений дідусь.

Але найбільш страшне в цій історії, що в деяких ЗМІ з'явилася інформація, що нібито, крім Романа і не народженої дитини, загинула і дружина Ірина Скаковська.

"Це просто знущання над нами, хто міг так зробити, навіщо таке писати. Мені 51 рік, я не можу працювати і вже два місяці ночую в машині під лікарнями. Навіщо заживо ховати молоду жінку, коли нам і так важко. Вони шукають сенсацій або хочуть нас добити?" – додав Микола.

Нагадаємо, в травні цього року в місті Броди Львівської області прощалися із загиблими в Слов'янську вертолітниками: без батьків залишилися 8 дітей.